
- •1.Поняття, предмет і сутність міжнародного права.
- •5.Поняття і сутність міжнародної правосуб’єктності.
- •6.Доктрини про співвідношення міжнародного і національного права.
- •7.Форми імплементації норм міжнародного права в правові системи держав.
- •8.Поняття і ознаки суб’єкта міжнародного права.
- •9.Види суб’єктів міжнародного права і їх характеристика.
- •10.Держава – основний суб’єкт міжнародного права.
- •11.Сутність і способи визнання держав.
- •12.Міжнародно-правові підстави визнання держав.
- •13.Види держав суб’єктів міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб’єктності.
- •14.Поняття і об’єкти правонаступництва держав. Міжнародне право і законодавство України щодо правонаступництва.
- •15.Наії і народи – суб’єкти міжнародного права і особливості їх міжнародної правосуб’єктності.
- •16.Міжнародні організації:ознаки і особливості правосуб’єктності.
- •17. Фізична особа як суб*єкт міжнародного права.
- •19. Класифікація принципів міжнародного права.
- •20. Місце принципів у системі міжнаррдного права.
- •22. Принцип суверенної рівності держав.
- •23. Принцип незастосування сили або загрози силою.
- •24. Принцип мирного врегулювання спорів.
- •25. Загальна характеристика мирних засобів врегулювання спорів.
- •26. Принцип територіальної цілісності держав і не прорушності кордонів.
- •27. Принцип поваги прав і основних свобод людини.
- •28. Поняття, предмет і джерела права міжнародних договорів. Харкктеристика Віденської конвенції про право міжнародних договорів.
- •29. Поняття і види міжнародного договору.
- •30. Структура міжнародного договору.
- •31. Поняття і характеристика стадій укладання міжнародного договору.
- •32. Форма і мова міжнародного договору.
- •35.Підстави визнання міжнародного договору недійсним
- •36. Дія і припинення дії договорів. Недійсність міжнародних договорів.
- •37. Припинення і призупинення дії договорів
- •38. Застереження та правки до міжнародних договорів
- •40. Реєстрація та опублікування міжнародних договорів.
- •41. Поняття, цілі і способи тлумачення міжнародних договорів
- •42. Органи, що здійснюють тлумачення міжнародних договорів
- •43. Правовий статус і функції депозитарія
- •45. Поняття і ознаки міжнародної організації
- •46. Класифікація міжнародних організацій
- •47. Членство в міжнародних організаціях
- •48. Історія і етапи створення Організації Об’єднаних Націй
- •49. Структура оон і її загальна характеристика.
- •50. Цілі і принципи оон.
- •51. Генеральна Асамблея оон.
- •52. Рада Безпеки оон: склад і порядок формування.
- •53. Економічна і Соціальна Рада оон.
- •54. Міжнародний Суд оон: склад і порядок формування.
- •55. Функції Міжнародного Суду оон.
- •56. Спеціалізовані установи оон і їх класифікація.
- •57. Поняття, предмет і джерела права зовнішніх зносин.
- •58. Поняття і система органів зовнішніх зносин держави.
- •59. Внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин: система і їх компетенція.
- •60. Закордонні органи зовнішніх зносин: види і їх загальна характеристика.
- •61. Статус і функції дипломатичного представництва.
- •A.Функції дипломатичного представництва
- •62. Порядок призначення глави дипломатичного представництва.
- •63. Персонал дипломатичного представництва: порядок формування і призначення.
- •64.Припинення діяльності глави дипломатичного представництва
- •65.Поняття і загальна характеристика дипломатичних привілеїв та імунітетів
- •66.Привілеї та імунітети дипломатичного представництва
- •67.Привілеї та імунітети персоналу дипломатичних представництв
- •68.Дипломатичні класи і ранги. Порядок присвоєння
- •69.Дипломатичний корпус
- •70.Види і функції консульських установ
- •71.Порядок призначення глави консульської установи
- •72.Консульські привілеї та імунітети
- •73.Поняття і види територій
- •74.Державна територія: складові і їх правовий статус
- •75.Підстави і порядок зміни державної території
- •76.Порядок і способи зміни державної території
- •77.Правовий статус прикордонних зон
- •78.Території зі змішаним правовим режимом
- •79.Території зі спеціальним правовим режимом
- •80.Поняття і правовий статус населення
- •81. Міжнародно – правове регулювання громадянства
- •82. Поняття і способи набуття громадянства
- •83. Правовий статус іноземців. Види режиму іноземців
- •84. Правовий статус осіб без громадянства та осіб із подвійним громадянством
- •86. Порядок надання притулку. Правовий статус біженців
- •87. Хартія прав людини і її загальна характеристика
- •88. Форми та напрямки співробітництва держав в галузі прав і свобод людини
- •89. Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини
- •90. Співробітництво держав в галузі прав і свобод людини в рамках Ради Європи
- •91. Форми і напрямки співробітництва держав у боротьбі зі злочинністю
- •92. Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності
- •93. Види міжнародних правопорушень іїх характеристика
- •94. Поняття, види і загальна характеристика злочинів міжнародного характеру
- •95. Види міжнародно-правової відповідальності держав
- •96. Міжнародно-правова відповідальність міжнародних організацій
42. Органи, що здійснюють тлумачення міжнародних договорів
Тлумачення міжнародного договору здійснюють:
• одна із сторін договору, і в цьому разі тлумачення має силу лише для цієї сторони
• сторони договору за угодою між ними, і в цьому випадку воно обов’язкове для цих сторін
• міжнародні органи, про які з цією метою можуть згадати у самому договорі.
Види тлумачення прийнято розрізняти по суб’єктах тлумачення. Найбільш авторитетним автентичне тлумачення є, тобто таке, що здійснюється самими сторонами. Його результати мають таку ж силу, як і сама норма; вони оформляються у ясно вираженому вигляді (договір, декларація, комюніке) або знаходять відображення в узгодженої практиці.
Все важливішими суб’єктами тлумачення виступають міжнародні органи та організації. Серед них судові органи — Міжнародний Суд ООН, арбітражі. Нерідко в самих договорах міститьсяпостанова про те, що в разі суперечки про розуміння договору він передається на розгляд суду або арбітражу. Судове тлумачення є обов’язковим лише для сторін і тільки у даній справі. Проте тлумачення, що здійснюється таким органом, як Міжнародний Суд, активно використовується як додатковий засіб тлумачення в міжнародній практиці.
Особливо значна діяльність інтерпретаційних організацій по відношенню до власних статутів. Вона дозволяє пристосовувати ці акти до новим умовам. Посадовці міжнародних організацій підкреслюють значення такого роду тлумачень. Вельми показово в цьому плані прийняття Генеральною Асамблеєю ООН у 1970 р. Декларації про принципи міжнародного права, які стосуються дружніх відносин між державами відповідно до Статуту ООН. Формально це був акт тлумачення принципів Статуту та фактично найважливіший після прийняття Статуту крок у розвитку змісту основ міжнародного права. Свою юридичну силу положення цієї декларації набули лише в результаті подальшого визнання за ними такої державами, тобто в якості норм звичаєвого права. Тенденція до вдосконалення положень Статуту ООН у останні роки отримала подальший розвиток. Досить вказати на факт такий, як установу Радою Безпеки міжнародних кримінальних трибуналів, що аж ніяк не передбачено Статутом. Проте Рада ухвалила статути трибуналів, а держави мовчки з цим погодилися.
Інтерпретаційна діяльність організацій вносить нові суттєві моменти в механізм функціонування міжнародного права. Рішення, що приймаються, сприяють досягненню однаковості в розумінні норм. Тлумачення здійснюється на постійній основі, регулярно, за участі великої кількості держав. Результати мають авторитет як беруть участь держав, так й самій організації. Тому перед нами — нова процедура тлумачення, яка має велику силу впливу на міжнародне право.
Тлумачення, що здійснюється державами, що а також міжнародними органами та організаціями, називають офіційним тлумаченням. Вже Ми зустрічалися і з таким виглядом тлумаченням, як нормативно-рекомендаційний, під яким розуміється загальне тлумачення норм, що здійснюється міжнародними органами та організаціями за допомогою резолюцій, що володіють силою рекомендацій.
Крім офіційної існує неофіційне тлумачення та, суб’єктами якого можуть бути громадські, політичні організації, журналісти та ін Особливою різновидністю неофіційного тлумачення є тлумачення доктринальне, здійснюване вченими та їх організаціями. Його вплив на практику визначається обгрунтованістю наукової аналізу, включаючи узагальнення практики. Досвід показує, що результати тлумачення доктрини досить активно використовуються країнами, міжнародними органами та організаціями.
Ця роль доктрини тлумачення знайшла відображення в СтатутіМіжнародного Суду ООН, де говориться, що Суд застосовує «доктрини найбільш кваліфікованих фахівців з публічного права різних націй як допоміжний засіб для визначення правових норм»
Особливим авторитетом користується доктринальних тлумачень, що здійснюється міжнародними науковими організаціями, такими як Асоціація міжнародного права й Інститут міжнародного права.