Лр і лрс, які містять дубильні речовини

Кора дуба —Cortex Qercus

Дуб звичайний — Qercus robur

Родина букові — Faqaceae

Російська назва: дуб обыкновенный.

Опис рослини. Могутнє дерево заввишки 40-50 м з розвиненою кореневою системою. На старих деревах кора товста з глибокими тріщи­нами, на молодих гілках кора зеленувато-бура, гладенька, блискуча. Листки короткочерешкові, довгасто-обернено-яйцеподібні з тупими лопа­тями, шкірясті, зверху голі, блискучі. Квітки роздільностатеві, тичинкові — у сереж­ках, маточкові з трироздільною приймочкою, сидячі. Плоди — жолуді.

Поширення і місце зростання. Росте по всій Україні, найбільше в лісостепових районах, утворюючи чисті дубові та мішані ліси. Світлолюбне дерево.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовлюють кору під час руху соку, коли вона легко знімається. На молодих стовбурах і гілках роблять кільцеві надрізи на відстані близько 30 см і з'єдну­ють їх поздовжніми. Місце заготівлі завчасно погоджується з лісництвом і ведеться там, де проводять розчистку або вирубку лісу. Дуби ростуть повільно.

Первинне оброблення. Сушіння сировини. Відбирають кору з тріщинами, лишайниками, деревиною. Сушать на відкритому повітрі, у приміщеннях, що добре провітрюються, на горищах, розклавши тонким шаром і періодично перемішуючи.

Опис сировини. Шматки кори трубчасті або у вигляді жолобків і смужок. Довжина різна, завтовшки 2-3 мм (до 6 мм). Зовнішня поверхня блискуча, рідко матова, гладенька, іноді з дрібненькими тріщинками. Внутрішня поверхня з поздовжніми тонкими реберцями. Злам зовні зернистий, рівний, усередині — волокнистий, скалкуватий. Колір зовні світло-бурий, світло-сірий, сріблястий, внутрішня поверхня жовто-бурого кольору. Запах слабкий, спе­цифічний. Смак сильно в'яжучий.

Домішкою до сировини дуба є кора ясеню

Діагностичні мікроскопічні ознаки. На поперечному зрізі шар бурої кірки. На зовнішньому боці кори помітні друзи кальцію ок­салату, групи кам'янистих клітин, непреривний механічний пояс, який скла­дається з груп луб'яних волокон і кам'янистих клітин. Механіч­ний пояс є діагностичною ознакою для визначення ідентичності і якості кори.

Хімічний склад сировини. Дубильні речовини конденсованої групи (до 12 %), галова та елагова кислоти, сапоніни, флавоноїди.

Фармакологічна дія і застосування. Застосовують як в'яжучий і протизапальний засіб при стоматитах, гінгівітах, опіках, геморої, захворюваннях шкіри.

Лікарські форми і засоби. Відвари, збори, полоскання, ванни, комплексні препарати.

Кореневища змійовика — Rizomata Bistortae

Гірчак зміїний —Polygonum bistorta

Родина гречкові — Polygonaceae

Народні назви: ракові шийки, змійовик

Російська назва: горец змеиный.

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рос­лина з товстим змієподібно зігнутим, косозростаючим кореневищем. Стебло одне, або де­кілька, 30—100 см заввишки, нерозгалужене, багатоколінчасте. Листки видовженоланцетоподібні, цілокраї; прикореневі та нижні стеблові з крилатими черешками, верхні - сидячі, дрібні. Квітки дрібні рожеві, утво­рюють на верхівці стебла густий циліндричний колос. Плоди - тригранні, блискучі, темно-бурі горішки.

Поширення і місце зростання. У північних і західних районах України утворює зарості. Росте на вологих луках, лісових галяви­нах, серед чагарників.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Кореневища викопують во­сени, коли починає відмирати надземна частина, залишаючи 1—2 здорові, розвинені рослини на кожні 2—5 м² зарості. Періодичність заготівлі до 5 років.

Первинне оброблення. Сушіння. З кореневища старанно відок­ремлюють залишки стебла, тонкі численні корені, пошкоджені частини, миють. У хорошу погоду сушать на відкритому повітрі, розклавши тонким шаром і перегортаючи. У сушарнях — за оптимальної температури 50-60 °С.

Опис сировини. Кореневища тверді, змієподібно зігнуті, із ямками від обрізаних коренів. Кореневище завдовжки 3-10 см, завтовш­ки 1,5-2 см. Колір зовні темний, червонувато-бурий, злам — ро­жевий або бурувато-рожевий. Запах відсутній. Смак сильно в'яжучий.

Хімічний склад сировини. Гідролізована група дубильних речовин, наявні вільна галова та елагова кислоти.

Фармакологічна дія і застосування. В'яжучий засіб при гострих і хронічних проносах; при запаленнях кишечника і шлунка, при маткових та гемороїдальних кровотечах. Зовнішньо застосовують для полоскання ротової порожнини.

Лікарські форми і засоби. Відвари, рідкий екстракт, в'яжучі шлун­кові збори.

Кореневища перстачу — Rizomata Tormentillae

Перстач прямостоячий —Potentilla erecta

Родина розові —Rosaceae

Народні назви: калган

Російська назва: лапчатка прямостоячая.

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рос­лина, завдовжки до 30 см. Корене­вища неправильної форми, багатоголові з чис­ленними ниткоподібними коренями. Стебло прямостояче, розгалужене, у верхній частині опушене. Листки трійчасті, великозубчасті з двома 3-7-лопатевими або великозубчастими прилистками. Стеблові листки сидячі, прико­реневі — черешкові. Віночок квіток золотисто-жовтий. Квітки на довгих квітконіжках, поодинокі, верхівкові або пазушні. Віночок складається з чотирьох пелюсток. Плід — збірна сім'янка, скла­дається з 8—15 сухих горішків.

Поширення та місце зростання. Зустрічається на більшій частині території України, найчастіше в Карпатах, Поліссі, рідше — в лісостепових районах. Росте у вологих лісах, особливо соснових, серед чагарників, на вологих луках, лісових галявинах.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовлюють кореневища восени, після відмирання надземних частин, або рано навесні, на початку відростання листків. Викопують, залишаючи на площі 1 м² 2—3 рослини недоторканими, для подальшого розмноження на­сінням.

Первинне оброблення. Сушіння сировини. Кореневища миють у холодній воді, обрізують корені, залишки стебла, гнилі частини. Кілька днів пров'ялюють на відкритому повітрі, сушать на горищі, а найкраще в сушарнях за температури 50—60 °С тонким шаром, перегортаючи.

Опис сировини. Кореневища прямі та зігнуті різної форми: цилін­дричні, бульбоподібні, округлі, веретеноподібні, видовжені, тверді, з ямками від коренів. Кореневища завдовжки до 9 см, завтовшки 1—3 см. Колір зовні бурий або темно-бурий, на зламі червонува­тий або червоно-бурий. Запах слабкий, ароматний. Смак сильно в'яжучий.

Хімічний склад сировини. Містяться дубильні речовини конден­сованої групи (до 30 %).

Фармакологічна дія і застосування. Використовують як в'яжу­чий, протизапальний, антимікробний, кровоспинний засіб. Засто­совують при розладах травного каналу, при стоматиті, гінгівіті, виразці шлунку, шлункових кровотечах, панкреатитах, при екземах, опіках.

Лікарські форми і засоби. Відвари, полоскання, протигемороїдальні збори, комплексні препарати.

Кореневища та корені родовика — Rizomata et radices Sanquisorbae

Родовик лікарський —Sanquisorba officinalis

Родина розові —Rosaceae

Російська назва: кровохлебка лекарственная.

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рос­лина, заввишки до 1 м, може жити до 40 років. Кореневища довгі, горизонтальні, з численни­ми коренями. Стебла розгалужені у верхній частині. Листки непарноперисті, складаються з 7-25 лис­точків гостропилчастих по краю, зверху зелені, знизу сизо-зелені. Мають запах огірків. Прикореневі листки черешкові, утворюють розетку, верхні — сидячі. Квітки двостатеві, темно-пурпурові, дрібні, зібрані в густу видовжену головку на довгих квітконіжках. Віноч­ка немає, оцвітина проста чашечкоподібна. Плоди — сухі чотириг­ранні горішки.

Поширення і місце зростання. Росте по всій території України на заливних, вологих луках, лісових галявинах, серед чагарників, місцями утворюючи зарості.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Викопують кореневища з коренями восени після відмиранням надземної частини. Для віднов­лення заростей залишають 1—2 рослини на площі 5 м². Періо­дичність заготівлі — 5 років.

Первинне оброблення. Сушіння сировини. Видаляють залишки надземної частини, тонкі корені, гнилі кореневища та корені. Ми­ють, розрізують товсті кореневища повздовж. Пров'ялюють на сонці, сушать за температури 40—50 °С тонким шаром. Після сушіння повторно переглядають.

Опис сировини. Циліндричні кореневища цільні або розрізані повздовж, з коренями. Довжина — до 15-20 см, товщина корене­вищ — 1-2 см, коренів — до 1,5 см. Корінь зовні темно-бурий, на зламі жовтуватий. Запах відсутній. Смак дуже терпкий.

Хімічний склад сировини. Містить дубильні речовини (до 20 %), переважно гідролізованої групи, галову та елагову кислоти, сапоніни, каротин, вітамін С.

Фармакологічна дія і застосування. В'яжучий, протизапальний і кровоспинний засіб при ентероколітах, маткових і гемороїдаль­них кровотечах, проносах.

Лікарські форми і засоби. Рідкий екстракт, відвари кореневищ і коренів.

Кореневище бадану — Rizomata Bergeniae

Бадан товстолистий — Bergenia crassifolia

Родина ломикаменеві — Saxifragaceae

Російська назва: бадан толстолистный.

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище велике, га­лузисте, горизонтальне. Довжина досягає 2 м. Листки в прикореневій розетці завдов­жки до 35 см, на довгих черешках, широко-еліптичні, край злегка городчастий, шкірясті, темно-зелені, блискучі, зимуючі. Квітки лілово-рожеві, дзвоникоподібні, зібрані в коротку густу волоть на довгому товстому квітколожі. Плід — коробочка. Цвіте у травні—липні. Насіння дозріває у липні—серпні.

Поширення та місце зростання. В Україні культивують і виро­щують як декоративну рослину.

Правила заготівлі. Збирають у червні—липні. Кореневища лег­ко вириваються з ґрунту руками, їх очищують від землі, дрібних коренів, миють, ріжуть на шматки, сушать. Збирають як сировину

також і листя.

Опис сировини. Шматки кореневищ циліндричної форми зав­довжки до 20 см, завтовшки 1—3,5 см. На поверхні лускоподібні залишки черешків листків та округлі сліди коренів. Колір корене­вищ і лусок темно-коричневий, майже чорний, на зламі — світло-рожевий. Запах відсутній. Смак сильно в'яжучий.

Хімічний склад сировини. Містить не менше ніж 20 % дубиль­них речовин як гідролізованої так і конденсованої груп, фенологлікозид ар­бутин, глікозид бергенін.

Фармакологічна дія і застосування.

В'яжучий, антимікробний та протизапальний засіб. Призначають при інфекційному коліті та ентероколіті у вигляді відвару; при захворюванні ротової порож­нини — у вигляді полоскань; у гінекології — для спринцювання.

Лікарські форми, засоби.

Рідкий екстрат, відвар.

Плоди чорниці — Fructus Myrtilli

Листя чорниці — Folia Myrtilli

Пагони чорниці — Согтus Myrtilli

Чорниця звичайна — Vaccinium mirtillus

Родина вересові — Егісасеае

Опис рослини. Напівчагарник заввишки 15-50 см Кореневище до 2—3 м, повзу­че. Стебла прямостоячі, розга­лужені. Листя почергове, короткочерешкове, тонке, яйцеподібне, дрібнопилчасте. Квітки дрібні поодинокі, пазушні, зеленкувато-рожеві, глечикоподібнокулясті. Плід — соковита чорно-синя з сизим нальотом ягода. Цвіте у травні-червні, плоди дозрівають у липні—серпні.

Поширення і місце зростання.

Росте в Карпатах, Поліссі, захід­ному лісостепу: у зоні хвойних і мішаних лісів, утворюючи за­рості.

Правила заготівлі. Охоронні заходи.

Збирають у суху погоду стиглі плоди без плодоніжок, зриваючи руками, або "зчісують" спе­ціальними совками-гребінцями, складаючи у тверду тару. Під час заготівлі необхідно берегти від прямих сонячних променів, щоб ягоди не пускали сік.

Для збереження заростей не можна ламати стебла, пошкоджу­вати кореневу систему. Необхідно періодично міняти місця масо­вих заготовок. Листя обривають вручну у фазу цвітіння рослини. Як лікарську сировину також зрізають верхівки пагонів. Слід об­ривати тільки нижні й середні листки і залишати на рослині час­тину пагонів для подальшого її розвитку.

Первинне оброблення. Сушіння сировини. При "зчісуванні" ягід до сировини потрапляє багато листків і зелених плодів, які потім видаляють. Ягоди пров'ялюють на повітрі 2—3 год, тоді сушать У печах або плодосушарнях за температури 55—60 °С. Розкладають тонким шаром, часто перемішуючи. За високої температури ягоди спікаються, а за низької — скисають і пліснявіють. Правильно висушені ягоди не злипаються, не забруднюють руки.

Опис сировини. Плоди — ягоди, сильно зморшкуваті, безформні, розмочені у воді — кулясті. На верхівці кільцева облямівка від залишку чашечки. У м'якоті — до ЗО штук насінин. Діаметр плодів — 3—6 мм. Колір плодів зовні чорний з червонува­тим відтінком; м'якоть — червоно-фіолетова. Запах слабкий. Смак кисло-солодкий, трохи в'яжучий.

Листя — яйцеподібної форми, краї дрібнопилчасті, завдовжки до 20 мм, завширшки 5—16 мм. Колір світло-зелений, запах слабкий, смак гіркуватий. Пагони — суміш верхівок із листками та квітами.

Хімічний склад сировини. Плоди містять конденсовані дубильні речовини, цукор (до 6 %), антоціановий гліко­зид міртилін, пектинові речовини, органічні кислоти , вітаміни С і групи В, каротин, залізо, марганець, пігменти.

У листках містяться конденсовані дубильні речовини (7 %); фенольні сполуки неоміртилін, міртилін, арбутин; флавоноїди, сапоніни.

Фармакологічна дія і застосування. Плоди використовують як м'який в'яжучий і дієтичний засіб при гострих і хронічних шлун­ково-кишкових розладах, колітах, ентероколітах. Пагони зменшу­ють вміст цукру в крові.

Лікарські форми і засоби. З плодів готують відвари. Пагони чор­ниці входять до складу протидіабетичного збору "Арфазетин". На основі антоціанідінів чорниці виробляють препарат „Стрікс”, „Чорниця форте”тощо.

Плоди черемхи — Fructus Padi

Черемха звичайна — Padus avium (МШ. )

Родина розові — Rоsасеае

Народні назви: черемшина.

Російська назва: черемуха обыкновенная.

Опис рослини. Кущ або дерево заввишки до 10 м. Листки почергові еліптичні, гостропилчасті. Квітки дрібні, білі, запашні зібрані в суцвіття китицю. Плоди — чорні, блис­кучі кістянки, діаметром до 8мм. Запах слабкий. Смак солодкуватий, злегка в’яжучий.

Поширення і місце зростання. Росте в лісовій і лісостеповій зонах європейської частини СНД. Зустрічається майже по всій Україні на узліссях як підлісок. Часто культивується як деко­ративна рослина.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Збира­ють дозрілі плоди, іноді зривають усю китицю. Не слід ламати гілок.

Первинне оброблення. Сушіння. Відбирають листки, гілочки, зім'яті плоди. Сушать у сушарнях за температури 40—50 °С, на горищах, на сонці, розкладаючи тонким шаром. Після висихання плодів у китицях їх перетирають, відокремлюючи плодоніжки, гілочки, неякісну сировину.

Хімічний склад сировини. У м'якоті плодів містяться дубильні речовини конденсованої групи (до 15 %), цукри, органічні кисло­ти (яблучна і лимонна). У насінні — жирне масло і глікозид амігдалін.

Фармакологічна дія і застосування. Використовують як в'яжу­чий засіб при розладах травного тракту. Усі частини рослини, крім м'якуша плодів, містять глікозид амігдалін, який розщеплюється на синильну кислоту, бензальдегід і глюкозу, тому лікарські засо­би можуть бути отруйними.

Лікарські форми та засоби. Внутрішньо відвар або чай. Слід пам'ятати, що кісточки не можна розчавлювати, вони повинні за­лишатися цілими, щоб уникнути вилучення з них амігдаліну.

Супліддя вільхи — Fructus Alni

Вільха сіра — Alnus incana

Вільха клейка або чорна — Alnus glutinosa

Родина березові —Betulaceae

Російські назви: ольха серая, ольха клей­кая.

Опис рослини. Дерево, заввишки 10—30 м. У вільхи сірої кора гладенька, сіра, у вільхи клейкої — темно-бура. Молоді гілки чер­вонувато-бурі з білуватими поперечними сочевичками. Листя сірої вільхи широко-еліптичне, зубчасте, сірувато-зелене. Лис­тя чорної вільхи округле, зубчасте, зверху блискуче, темно-зелене, знизу опушене. Молоде листя клейке. Цвіте ранньою весною до появи листя. Чоловічі квітки — у сережках, темно-брунатні. Жіночі — у коротких, овальних колосках, зелені. Після запилення вони де­рев'яніють і чорніють, утворюючи супліддя — шишечки. Плоди дозрівають у вересні—жовтні.

Поширення і місце зростання. Росте майже по всій Україні, у лісовій та лісостеповій зонах. Вільха сіра — у Карпатах. Любить вологі та заболочені грунти. Часто утворює вільхові ліси.

Правила заготівлі. Сушіння сировини. Збирають здерев'янілі суп­ліддя восени або взимку. Заготівлю проводять на вирубках або зрізають гілки з дерев, а потім обривають супліддя. Перед сушін­ням видаляють гілочки. Сушать на горищах, у сушарнях або в темних приміщеннях. Оптимальна температура — до 50—60 °С.

Опис сировини. Супліддя (шишечки) яйцеподібні або видовжені, розміщені по кілька штук на спільній плодоніжці або поодинокі з плодоніжками чи без них. На вісі супліддя розміщені численні віялоподібні лусочки з потовщенням. Довжина спільної плодо­ніжки до нижнього супліддя — до 15 мм, довжина суплідь — до 20 мм. Колір суплідь темно-бурий або темно-коричневий. Запах слабкий. Смак в’яжучий.

Фармакологічна дія і застосування. В'яжучий, протизапальний кровоспинний засоби.

Лікарські форми і засоби. Шлункові збори. Екстракт входить до складу препарату камілаль (супозиторії). Препарат альтан вико­ристовують при диспепсичних розладах, як протизапальний і зне­болювальний засоби.

Листя скумпії — Folia Cotini

Скумпія звичайна — Cotinum coggigria

Родина сумахові — Апасаrdiaceae

Народна назва: рай-дерево. Російська назва: скумпия кожевенная. Опис рослини. Гіллястий кущ або дерево, зав­вишки 3—7 м . Гілки вкриті сіро-бу­рою короюЛистки почергові, довгочерешкові, цілокраї, овальні, яйцеподібні, з тупою верхівкою. Квітки дрібні, зеленувато-білі, зібрані в розлогу китицю. У чоловічих квіток квітко­ніжки після цвітіння виростають до 2—3 см і вкриваються фіоле­товими волосками. Китиця стає пухнастою. Дерево декора­тивне.

Поширення та місце зростання. Росте в горах Криму, на схилах річок Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця. Селиться на сухих, відкритих схилах, на лісових галявинах як підлісок.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Заготовлюють листки про­тягом літа до осіннього почервоніння, зриваючи руками та обшмор­гуючи з гілок.

Опис сировини. Листя округле, овальне, рідше оберненояйцепо-дібне, голе, жилкування перисте. Довжина пластинки — 3—12 см, ширина — 2—6 см. Колір зверху зелений, знизу матовий з жовтуватим,

іноді з червоно-фіолетовим відтінком. Запах ароматний. Смак в'яжучий.

Хімічний склад сировини. Містить галотанін, флавоноїди.

Фармакологічна дія і застосування. Використовують для про­мислового виробництва таніну та препаратів на його основі — тансалу, танальбіну і галаскорбіну з в'яжучою і Р-вітамінною активні­стю. Із флавоноїдів виготовляють препарат флакумін з жовчогін­ною дією.

Листя сумаху —Folia Rhus coriariae

Сумах дубильний — Rhus coriaria

Родина сумахові — Апасаrdiaceae

Російська назва: сумах дубильный.

Опис рослини. Кущ або дерево, 1—3 м зав­вишки. Листя почергове непарно­перисте, з 4—8 парами сидячих листочків. Квітки дрібні, зеленувато-білі, зібрані у верхів­кові видовжено-конусоподібні китиці. Плоди — дрібні, кулеподібні, червоні кістянки, щільно вкриті червоно-бурими залозистими волосками.

Поширення та місце зростання. Дико росте в Криму на сухих кам'янистих схилах. Культивують як декоративну рослину.

Правила заготівлі. Листя збирають у першій половині цвітіння до утворення плодів. Сушать тонким шаром на повітрі, періодич­но перегортаючи.

Опис сировини. Листя непарноперисте. Листочки видовжено-овальні, ланцетоподібні з загостреною верхівкою, городчасто-пил­частим краєм. Зверху голі або трохи опушені, знизу — опушені.

Хімічний склад сировини. Містить галотанін, вільну галову кислоту, флавоноїди, ефірну олію.

Фармакологічна дія і застосування. Промислова сировина для одержання таніну, який входить до складу рідини Новікова та га­ласкорбіну.

9