Емфізема легень

Емфізема легень – патологічні процеси в легенях, що характеризуються підви-щеним вмістом повітря в легеневій тканині.

За походженням емфізема буває первинною та вторинною. Причиною первинної емфіземи є спадковий дефіцит ферменту альфа-1-антитрипсину, а вторинної – гострі та хронічні бронхіти, бронхіальна астма тощо. Дефіцит антитрипсину чи інгібіторів еластази або колагенази сприяє руйнуванню міжальвеолярних перегородок та злиттю альвеол у більші структури. У механізмі виникнення емфіземи відіграє роль підвищення альвеолярного та бронхіального тиску внаслідок тривалого кашлю, перенапруження дихального апарату у склодувів, музикантів духових інструментів, співаків, зміни еластичності легеневої тканин та рухомості грудної клітки з віком.

Згідно іншої класифікації емфізема буває хронічною дифузною обструктивною, везикулярною, хронічною вогнищевою, вікарною, первинною панацинарною, старечою й інтерстиціальною.

При хронічних бронхітах (хронічна дифузна обструктивна емфізема) згустки слизу пропускають повітря у альвеоли при вдиху, але не пускають назовні при видиху. Таким чином, повітря накопичується у альвеолярних мішках, які, завдяки зниженню еластичності їх стінок, розширюються. Капілярна сітка навколо таких альвеол спустошується, судини склерозуються. Рефлекторно розвивається гіпертензія у судинах малого кола кровообігу та гіпертрофія правого шлуночка серця (легеневе серце).

Везикулярна емфізема є наслідком хронічних бронхітів, бронхіолітів, їх ускладнень у вигляді бронхоектазів та пневмосклерозу на фоні дефіциту інгібіторів протеаз. Характеризується злиттям альвеол і утворенням більших порожнин.

Хронічна вогнищева емфізема виникає внаслідок розширення ацинусів і респіраторних бронхіол навколо старих вогнищ туберкульозного запалення або постінфарктних рубців. При злитті кількох пухирів виникає бульозна емфізема, а якщо пухирі виникають під плеврою, то можливий розвиток пневмотораксу. При цій емфіземі немає гіпертензії у малому колі кровообігу.

Вікарну емфізему ще називають компенсаторною. Вона виникає після видалення частини легені або однієї з легень. Цей вид емфіземи супроводжується компенсаторною гіпертрофією і гіперплазією структур легені, яка залишилася. 

Розвиток старечої емфіземи пов’язаний із віковою інволюцією легень.      Інтерстиціальна емфізема характеризується проникненням повітря у проміжну тканину. Причиною такого явища є розрив альвеол при сильному кашлі. Через ко-рінь легені повітря проникає в міжклітинні простори середостіння, підшкірну кліт-ковину шиї, грудної клітки, голови (підшкірна емфізема). При натисканні на роздуті повітрям ділянки шкіри чути характерний хруст (крепітація).

Набряк легень

  Цей патологічний стан виникає внаслідок просочування рідкої частини крові у тканину легень, а потім - в альвеоли, що клінічно проявляється тяжкою задишкою, ціа-нозом і клекітливим диханням. Причиною набряку легень найчастіше є лівошлуночко-ва серцева недостатність при ішемічній хворобі серця (застій крові у легенях), артері-альній гіпертензії, клапанних вадах серця, кардіоміопатіях. Крім того, він розвивається при тромбоемболії легеневої артерії, алергічних станах, екзогенних і ендогенних інток-сикаціях, після парентерального введення рідини в надмірній кількості. Структурною основою набряку легень є підвищена проникність аерогематичного бар’єра, а саме: по-шкодження білково-полісахаридного комплексу базальних мембран і клітинно-волок-нистих елементів альвеолярних стінок.      У розвитку набряку легень виділяють дві фази. Перша фаза (інтерстиціальна) характеризується просяканням міжальвеолярних перегородок набряковою рідиною. Товщина їх збільшується у 3-4 рази. Під час другої фази (фази альвеолярного набряку) транссудат скупчується у просвіті альвеол.      Альвеолярний набряк у 20-50 % випадків завершується смертю. При збереженні лімфовідтоку він може швидко розсмоктуватися за умови відновлення гемодинаміки. Часті рецидивуючі набряки легень з тривалим перебігом завершуються бурою індурацією легень.