Пневмонія
Пневмонія – запалення легень з переважним ураженням альвеол, різної етіології та патогенезу. Пневмонії бувають гострі та хронічні. Найчастіше причиною гострої пневмонії є бактерії (пневмококи, стрептококи, стафілококи, кишкова паличка тощо), віруси. Також пневмонії можуть виникати внаслідок застою крові при паралічах або попадання рідин у дихальні шляхи при блюванні, утопленні. Сприятливими умовами розвитку пневмоній є переохолодження, фізичні та хімічні чинники, які подразнюють слизову бронхіального дерева, алкоголізм, авітамінози, серцева недостатність, хронічна перевтома. Інфекційні агенти проникають у дихальні шляхи інгаляційно, з виділеннями носоглотки, або зрідка гематогенно чи лімфогенно.
За клініко-морфологічними ознаками пневмонії поділяються на: крупозні (частко-ві), вогнищеві (бронхопневмонії) та проміжні (інтерстиціальні).
При бронхопневмоніях патологічний процес спочатку охоплює бронхіоли, а потім поширюється на паренхіму легень. Якщо запалення більше продуктивно-ексудативно-го характеру і переходить на міжальвеолярні перегородки, то розвивається інтерстиці-альна пневмонія. Якщо інфекційне захворювання спалахує на фоні повного здоров’я і характеризується фібринозним запаленням паренхіми легень, то розвивається крупоз-на пневмонія.
Крупозна пневмонія починається з серозного запалення у задніх або задньо-боко-вих відділах легені навколо колоній пневмококів та поширюється в межах однієї або декількох доль. Розвиток крупозної пневмонії відбувається у 4 стадії.
Стадія припливу (12 год.-3 доби): легеня збільшена в об’ємі, тканина її набрякла і повнокровна, з великою кількістю мікроорганізмів.
Стадія червоного опечінкування (1-3 доби): ексудат збагачується на фібрин і еритроцити. Легені за щільністю нагадують печінку, на розрізі – темно-червоні. Колір мокротиння рожевий.
3.Стадія сірого опечінкування (2-6 доби): зникають еритроцити, зате зростає число нейтрофілів, які фагоцитують пневмококи. Поверхня легень на розрізі сірого кольору.
4. Стадія розрішення: поступове розчинення фібрину та пом’якшення легені, але її еластичність повністю не відновлюється. Тривалість стадії залежить від поширеності процесу, стану імунної системи, ефективності лікування.
Бронхопневмонія охоплює часточки або групи часточок в межах одного або декількох сегментів. В ураженій легені спостерігається чергування вогнищ запалення з темними ділянками ателектазу і світлими зонами замісної емфіземи, що надає легені строкатого вигляду. Ексудат може бути серозним (найчастіше), гнійним, геморагічним і змішаним. Фібрин в ексудаті відсутній.
Хронічна пневмонія виникає внаслідок недолікованої гострої пневмонії на фоні зміни збудники, зниження імунітету тощо. Особливого значення набуває порушення дренажної функції бронхів внаслідок їх спазму, деформації, метаплазії миготливого епітелію. В результаті застою ексудату у бронхіальному дереві утворюються дрібні ателектази легень, що сприяє розвитку автоінфекції та прогресуванню хвороби.
Віддаленим наслідком хронічної пневмонії є пневмосклероз та бронхоектази, а також вікарна (замісна) емфізема.