1.Механіка

1. a - b = {a_x - b_x; a_y - b_y}

a + b = {a_x+ b_x; a_y + b_y}

Скалярний добуток:

Векторний добуток:

2. Матеріа́льна то́чка — в фізиці, зокрема в механіці, тіло, розмірами якого можна знехтувати в умовах даної задачі

Абсолю́тно тверде́ тíло — тіло, яке ні за яких умов не деформується і за всіх умов відстань між двома точками (або точніше між двома частинами) якого залишається постійною

Система відліку - це сукупність точки відліку, системи координат та системи відліку часу, пов'язаних з цією точкою, стосовно якої вивчається рух (або рівновагу) будь-яких інших матеріальних точок або тіл

Си́ла — фізична величина, що характеризує ступінь взаємодії тіл.

Ма́са — фізична величина, яка є однією з основних характеристик матерії, що визначає її інерційні, енергетичні та гравітаційні властивості.

Закони Ньютона:

Перший закон Ньютона (закон інерції)

Існують інерціальні системи відліку відносно яких тіла зберігають свою швидкість сталою, коли на них не діють інші тіла або дія інших тіл скомпенсована.

Другий закон Ньютона: базовий закон динаміки

Відношення величини сили, котра діє на тіло, до величини прискорення, яке викликане дією цієї сили, є величина стала для даного тіла. Цю величину називають інертною масою.

F_R = ma

Третій закон Ньютона: закон дії та протидії

Для довільних двох взаємодіючих тіл сила F₂₁, з якою перше тіло діє на друге, рівна по величині і протилежна за напрямком силі F₁₂, з якою друге тіло діє на перше

F₂₁ = - F₁₂

Закон всесвітнього тяжіння: всі тіла притягуються одне до одного з силами, прямо пропорційними їх масам і обернено пропорційними квадрату відстані між ними.

Робо́та - фізична величина, яка визначає енергетичні затрати при переміщенні фізичного тіла, чи його деформації.

Ене́ргія — це скалярна фізична величина, загальна кількісна міра руху і взаємодії всіх видів матерії.

Потужність — робота, що виконана за одиницю часу, або енергія, передана за одиницю часу.

3. Кінема́тика — це розділ механіки, у якому вивчається рух матеріальних тіл у просторі з геометричної точки зору, тобто не ураховуючи сил, що визначають цей рух.

Кінематика вивчає механічний рух тіл, не розглядаючи причин, що його викликали. Опис механічного руху в кінематиці грунтується на з'ясуванні характеру змін із часом координат, переміщень, швидкостей. Щоб описати рух тіла, треба встановити закон зміни в часі координат чи швидкостей тіла відносно інших тіл. Зміна положення тіла в просторі з плином часу характеризується переміщенням. Це векторна величина, яка визначає не лише зміну положення тіла, а й напрям, у якому відбувався рух.

Шви́дкість — фізична величина, що відповідає відношенню переміщення тіла до проміжку часу, за який це переміщення відбувалось. 

Приско́рення  — векторна фізична величина, похідна швидкості за часом, за величиною дорівнює зміні швидкості тіла за одиницю часу.

Дина́міка  — розділ механіки, що вивчає закони руху тіл під дією прикладених до них сил.

Динаміка оперує такими поняттями, як маса, сила, імпульс, енергія.

Динаміка, що базується на законах Ньютона, називається класичною динамікою. Класична динаміка описує рухи об'єктів зі швидкостями від часток міліметрів на секунду до кілометрів на секунду.

Однак ці методи перестають бути справедливими для руху об'єктів дуже малих розмірів (елементарні частинки) і при рухах зі швидкостями, близькими до швидкості світла. Такі рухи підкоряються іншим законам.

За допомогою законів динаміки вивчається також рух суцільного середовища, тобто пружно й пластично деформованих тіл, рідин і газів.

Імпульсом (кількістю руху) тіла називається векторна величина, що вимірюється добутком маси тіла на його швидкість.

4. Кутова́ шви́дкість — відношення зміни кута при обертанні до відрізку часу, за який ця зміна відбулася.

Кутове прискорення - похідна від кутової швидкості по часу

,

Моме́нт іне́рції (одиниця виміру в системі СІ [кг м²]) — в фізиці є мірою інерції обертального руху, аналогічно масі для поступального.

Теоре́ма Гю́йгенса-Штейнера, або теорема Штейнера (названа іменами швейцарського математика Якова Штейнера і нідерландського математика, фізика і астронома Хрістіана Гюйгенса): момент інерції тіла   відносно довільної осі дорівнює сумі моменту інерції цього тіла  відносно осі, що проходить через центр маси тіла паралельно до осі, що розглядається і добутку маси тіла   на квадрат відстані   між осями:

.

Момент інерції досягає свого мінімального значення, коли вісь проходить через центр мас.

Моме́нт си́ли — векторна фізична величина, рівна векторному добутку радіус-вектора, проведеного від осі обертання до точки прикладення сили, на вектор цієї сили. Момент сили є мірою зусилля, направленого на обертання тіла.

.

Моме́нтом і́мпульсу називається векторна величина, яка характеризує інерційні властивості тіла, що здійснює обертальний рух відносно осі.

Закон збереження моменту імпульсу стверджує, що момент кількості руху у замкненій системі зберігається під час еволюції цієї системи з часом.

Момент імпульсу замкнутої системи тіл залишається незмінним при будь-яких взаємодіях тіл системи.

Закон збереження кількості руху є наслідком ізотропності простору.