5) За способом зарахування податкових надходжень:

• закріплені - обов’язкові платежі, які на тривалий період повністю чи частково закріплені як дохідне джерело конкретного бюджету (бюджетів);

• регулюючі - обов’язкові платежі, які можуть надходити до різних бюджетів (акцизний збір);

6) Відносно до платника:

• податки з юридичних осіб (податок на прибуток, комунальний податок);

• податки з фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб);

• змішані (плата за землю, податок з власників транспортних засобів);

7) Відносно до джерела сплати:

• податки, що включаються у валові витрати та собівартість;

• податки, що включаються в ціну товару;

• податки, що сплачуються з прибутку або капіталу.

Податкова система України відповідно до Податкового кодексу № 2755-VІ від 2 грудня 2010 охоплює загальнодержавні та місцеві податки й обов’язкові платежі.

До складу загальнодержавних податків і обов’язкових платежів належать:

1. податок на прибуток підприємств;

2. податок на доходи фізичних осіб;

3. податок на додану вартість;

4. акцизний податок;

5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

6. екологічний податок

7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами природного газу та аміаку територією України;

8. рентна плат за нафту, природний газ і газовий конденсат що видобуваються в країні;

9. плата за користування надрами;

10. плата за землю;

11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

12. збір за спеціальне використання води;

13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

14. фіксований сільськогосподарський податок;

15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

16. мито;

17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію;

18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу н природний газ для споживачів усіх форм власності.

До місцевих податків належать:

1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. єдиний податок.

До місцевих зборів (обов’язкових платежів) належать:

1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

2. збір за місце для паркування транспортних засобів;

3. туристичний збір.

Тема № 2 «організація податкової системи»

1. Сутність податкової політики та напрями її проведення

2. Поняття податкової системи та вимоги до неї

3. Принципи побудови податкової системи та оподаткування

4. Напрями реформування податкової системи України

5. Вплив податків на розвиток і стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності

1. Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не тільки джерелом поповнення бюджетів, але і інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів. Свідоме використання податків для досягнення відповідних цілей проходить в рамках податкової політики.

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. Формуючи свою податкову політику, держава шляхом збільшення або скорочення державної маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаданню господарської активності, створенню сприятливої кон’юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики. Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, пропорції у розвитку продуктивних сил. Організація оподаткування справляє значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу і технічного оновлення виробничого потенціалу держави.

Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях самостійного розвитку з метою побудови ефективної соціально орієнтованої ринкової економіки. Це був період становлення податкової системи, в основу якої покладено класичну схему податків, характерну для країн з розвинутою ринковою економікою. Застосування такої класичної системи в умовах перехідного періоду України призвело до виникнення низки суттєвих проблем:

• збільшується кількість збиткових підприємств;

• зростає безробіття;

• ускладнюється соціально - економічна ситуація в країні.

Зумовлюється це тим, що акцент у податковій політиці зроблено на фіскальній функції, а її регулююча та стимулююча роль фактично зведена нанівець. Тому проблема побудови ефективної податкової системи залишилась однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин і закладання підвалин для економічного зростання України.

Податкова політика направлена на вирішення поставлених перед суспільством завдань, серед яких виділяють довгострокові і короткострокові. Перед урядами розвинутих країн постають такі довгострокові цілі: економічне зростання, максимальний рівень зайнятості і благополуччя населення. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути поповнення державного бюджету, його збалансованість на певному рівні відносно до внутрішнього валового продукту, стимулювання інвестиційної діяльності.

Важливою характеристикою податкової політики держави є рівень податкового навантаження (тиску) на платника податків.

Податкове навантаження в країнах-членах Організації економічної співдружності і розвитку коливається від 52 % в Швеції до 30 % в США і Туреччині. В основній групі країн воно складає 40-45 %. Спостерігається тенденція до збільшення податкового тиску, що пояснюється інтеграційними процесами в Європі, які передбачають вирівнювання умов господарювання, в тому числі оподаткування.

Сьогодні в Україні альтернативи суттєвому зниженню податкового тягаря немає. На шляху реалізації такої політики стоять наступні проблеми:

• наявність значного державного боргу, що включає зовнішній, внутрішній борг та рівень кредиторської заборгованості бюджетних установ;

• дефіцит бюджету, який сьогодні набув латентного характеру;

• великі обсяги загальнодержавного споживання, здійснити значні обмеження якого у короткостроковий період не вдасться.

Однією з основ макроекономічної політики будь-якої країни є податкова політика, яка має здатність впливати на сукупний попит. Рішення уряду підвищити процентні ставки призводить до скорочення витрат приватного сектора на інвестиції. Падіння рівня інвестиційних витрат веде до того, що податкова політика може скоротити норму накопичення. Таким чином, проходить ефект зміщення, який має місце в тому випадку, коли виникає бюджетний дефіцит, і уряд змушений збільшувати борги для покриття своїх видатків. Ріст державних видатків підвищує сукупний попит і призводить до того, що набирає силу тенденція до збільшення виробництва. Однак ріст виробництва підвищує процентну ставку на ринках активів і тим самим пом’якшує вплив податкової політики на виробництво.

При аналізі податкової політики країни, велику увагу приділяють структурі оподаткування. В країнах з низькими доходами структура оподаткування виглядає наступним чином:

1. більшу частину поступлень складають податки на вітчизняні товари і зовнішньо - торгівельні операції, які в сукупності складають близько 70 % всіх податкових надходжень, причому частка лише імпортного мита складає більше 40 %;

2) внутрішні прибуткові податки не є значними (більше 25% податкових поступлень), причому юридичні особи оподатковуються в більшій мірі ніж фізичні. Це пов’язано зі зручністю використання великих (часто іноземних) компаній в якості джерел доходів, а також з адміністративними труднощами в організації оподаткування ефективним прибутковим податком приватних осіб.

Надзвичайно важливою умовою ефективності податкової політики є її стабільність і передбачуваність, що, з одного боку, викликає в усіх суб’єктів господарювання стабільний інтерес до перспективної фінансової політики, а з другого - забезпечує високий рівень роботи податкової служби на основі розроблюваних нормативно-правових актів із питань оподаткування та освоєння механізмів стягнення того чи іншого податку.

Історія сучасної податкової системи України починає свій відлік від 25 червня 1991 року з прийняття Закону України “Про систему оподаткування”, в якому закладені основні її домінанти. Дотримання основних принципів оподаткування надзвичайно важливе для ефективної реалізації податкової політики сьогодні й створення опти мально справедливої та економічно виправданої системи оподаткування в найближчому майбутньому.

Визначальний вплив на структуру податкової системи має політичний устрій держави. Відповідно до того, чи є країна унітарною, чи федеративною, відтворюється структура податкової системи. Держава не може виконувати покладених на неї функцій без фінансових ресурсів, тому система розподілу бюджетів різних рівнів має бути адекватною системі делегування влади.

Проблема формування ефективної податкової політики - одна з найактуальніших у період становлення в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки у міжнародний ринок. її розв’язання має здійснюватися шляхом вивчення, аналізу і творчого осмислення як наявної в Україні законодавчої бази, так і здобутого у світі досвіду у сфері оподаткування, у напрямі запровадження такої податкової політики, яка гарантувала б або хоча б не гальмувала розвитку економіки.

На відміну від країн з низькими доходами, як Україна, в промислово розвинутих країнах основним джерелом надходжень є податки з приватних осіб і податки, які утримуються відповідно до програмами соціального страхування.

Векторами макроекономічної ефективності податкової політики є:

а) можливість податкової політики збільшити джерела доходів. Збільшення суми надходжень може бути за рахунок автоматичних або дискреційних змін. До автоматичних відносять підвищення сум надходжень, викликаних розширенням податкової бази. Дискреційний ріст надходжень є результатом змін в податковій системі, таких як перегляд податкових ставок, введення нових податків тощо.

Система, яка забезпечує податкові надходження при обмеженій кількості податків і ставок, може значно знизити адміністративні витрати і витрати на забезпечення дотримання законодавства;

б) здатність податкової політики визначати прийнятну податкову базу. Широка податкова база дає можливість забезпечити податкові надходження при відносно низьких податкових ставках. При значному звуженні податкової бази необхідні більш високі ставки для того, щоби забезпечити відповідні податкові надходження. В результаті цього зростає ймовірність ухилення від сплати податків;

в) направленість політики податків на мінімізацію затрат на їх сплату.

Для того, щоб не було затримок, викликаних заборгованістю по патентах, необхідно використовувати штрафні санкції;

г) нейтральність податкової політики відносно стимулів.

Податкова система повинна забезпечувати фінансування державної діяльності при мінімальних затратах, а також при мінімальних порушеннях характеру виробництва.

До економічної діяльності, яка є найбільш прибутковою для сплати податків, не потрібно втрачати інтерес і після їх сплати.

Таким чином, податкова політика як складова економічної політики базується на діяльності держави у сфері запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави. Кожна конкретна податкова система, тобто сукупність податків, зборів (обов’язкових платежів) у взаємозв’язку і взаємодії із платниками й органами контролю, є відображенням податкової політики, що проводиться державою і критеріями її ефективності.

2. Проявом на практиці податкової політики, яка проводиться в тій чи іншій державі й формується відповідними державами структурами, виступає податкова система країни.

При визначенні податкової системи важливо розмежувати два підходи до її розуміння. По-перше, податкова система - це сукупність податків і податкових платежів, які законодавчо закріпленні в державі. По-друге, податкова система включає в себе механізми нарахування, сплати податків та організації контролю й відповідальності за порушення податкового законодавства.

Таким чином, податкова система - це сукупність податків, зборів та інших платежів до бюджету і державних цільових фондів; принципів, форм і методів їх установлення, зміни чи відміни; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Суттєвими умовами оподаткування, що характеризують податкову систему в цілому є:

• порядок встановлення і введення в дію податків;

• види податків;

• права та обов’язки платників податків;

• порядок розподілу податків між бюджетами різних рівнів;

• відповідальність учасників податкових відносин.

У різних країнах податкові системи не однакові, кожна з них має свої особливості. Вони створювались і розвивались у різні історичні періоди, в різних економічних умовах. Але є й загальні показники, які характеризують податкові системи. Найбільш узагальнюючим з них є податковий тиск - відношення загальної суми податкових зборів до сукупного національного продукту. Він показує, яка частина виробленого суспільством продукту перерозподіляється за допомогою бюджетних механізмів.

Відомий американський економіст Р. Масгрейв сформулював такі основні вимоги до податкової системи:

1. розподіл податкового тиску повинен бути рівномірним;

2. мінімальний тиск на економічні рішення; любе державне втручання, пов’язане з “надмірним оподаткуванням”, слід зменшити;

3. якщо перед податковою політикою поставлені інші цілі, наприклад стимулювання інвестицій, звести до мінімуму можливе порушення рівноваги між соціальною справедливістю і економічною ефективністю;

4. сприяти стабілізації економіки і економічному росту;

5. оподаткування повинно бути зрозумілим для платника податків, а управління ним - справедливим і таким, що ґрунтується;

6. затрати на управління податковою системою повинні бути мінімальними.

Сучасні податкові системи мають досить складну структуру, яка включає в себе різні види податків. Різновидність форм податків пов’язана з бажанням врахувати розбіжності в платоспроможності податкоплатників, зробити оподаткування в цілому психологічно легшим, відобразити різноманітність форм доходів, вплинути на споживання і нагромадження.

Найчастіше в податкових системах різних країн використовуються наступні податки:

• податок з доходів фізичних осіб;

• відрахування на соціальне страхування;

• податок на прибуток підприємств (корпорацій);

• податок на майно (землю, нерухоме майно);

• податок, що утримується при передачі майнових прав однієї особи іншій;

• податок на споживання, що встановлюється як надбавка до цін на товари, роботи і послуги (на додану вартість, з покупок і продажі, мито, акцизний збір).

3. Податкова система України починає свої існування з прийняття Закону України «Про систему оподаткування» № 77/97 –ВР від 25.06.91, в якому закладено основні принципи її побудови.

Оптимальна податкова система в Україні має відповідати таким принципам:

• економічна ефективність;

• адміністративна простота;

• гнучкість;

• політична відповідність;

• справедливість.

Дотримання основних принципів оподаткування надзвичайно важливе для ефективної реалізації податкової політики, створення оптимальної справедливої та економічно виправданої системи оподаткування в майбутньому.

Побудову та функціонування оптимальних податкових систем необхідно розглядати щодо відповідності їх принципів.

Принципи функціонування оптимальної податкової системи:

1. Вигоди – зводиться до компенсації втрати добробуту при сплаті податків за рахунок суспільних благ.

2. Адміністративної зручності – податкова система має бути максимально зручною для платників і державних структур з точки зору змісту податкової роботи, податкового законодавства, механізму сплати податків.

3. Платоспроможності – тягар оподаткування повинен розподілятися згідно з платоспроможністю податкоплатника (розміром доходу, обсягом споживання, вартістю майна та інше).

4. Визначальної бази – в основу побудови певної податкової системи повинна бути покладена прогнозована величина видатків бюджету, виходячи з якої повинен сформуватися середній рівень оподаткування.

Принципи побудови і призначення системи оподаткування визначені у Податковому кодексу України:

1. Загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені Податковим кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є;

2. Рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3. Невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4. Презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5. Фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

6. Соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7. Економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8. Нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

9. Стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

10. Рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

11. Единий підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

4.Реформування податкової системи відбувається як у процесі її становлення, так і в процесі подальшого розвитку системи. Зміст податкової реформи значною мірою залежить від покладеної в її основу моделі державного регулювання економіки.

Податкова система, що сформувалася в Україні, поки що не повною мірою відповідає загальноприйнятим вимогам демократичного суспільства

22 грудня 2006 року з ініціативи Міністерства фінансів України, ДПА України і Українського союзу промисловців і підприємців відбулося публічне обговорення Концепції реформування податкової системи. Проект розроблений до 2015 року і буде здійснюватися поетапно та передбачає зміни у законодавстві.

Так згідно Розпорядження № 56 від 19 лютого 2007 року реформування податкової системи проводитиметься за такими напрямами:

1. Створення умов для формування сприятливого інституційного середовища оподаткування шляхом:

1. забезпечення детальної законодавчої регламентації всіх аспектів податкових правовідносин з метою запобігання вирішенню спірних питань на розсуд контролюючих органів;

2. забезпечення визначення остаточного переліку прав, обов'язків і відповідальності як платників, так і контролюючих органів з метою рівного розподілу функцій та прав сторін;

3. формування податкових правовідносин між суб'єктами господарської діяльності і державою на засадах забезпечення рівних умов господарювання для суб'єктів різних форм власності, організаційно-правових форм і видів економічної діяльності.

2. Удосконалення структури системи оподаткування шляхом:

1) скасування неефективних (затратних) податків і зборів;

2) запровадження податку на нерухоме майно;

3) поширення рентних платежів на видобуток нафти, газу та інших корисних копалин;

4) спрямування податкового навантаження з прямих на непрямі податки та ресурсні платежі;

5) поступового зменшення частки податку на прибуток підприємств і збільшення частки податку з доходів фізичних осіб у структурі податкових надходжень;

6) збільшення частки місцевих податків і зборів у структурі доходів місцевих бюджетів.

Передбачається приведення нормативно-правової бази адміністрування у відповідність з такими принципами:

1. Застосування норм податкового законодавства у податкових спорах у разі, коли питання щодо оподаткування регулюється одночасно спеціальними законами з питань оподаткування та іншими законами України.

2. Забезпечення контролюючих органів та органів стягнення податків і зборів (адміністраторів податків) інформацією, необхідною для проведення належного аналізу фінансово-господарської діяльності платників податків.

3. Удосконалення контрольно-перевірочної роботи.

4. Установлення відповідальності платників податків та посадових осіб платників податків - юридичних осіб за порушення норм податкового законодавства відповідно до ступеня суспільної небезпеки такого порушення.

5. Установлення відповідальності платників податків та їх посадових осіб за порушення правил податкового обліку, невиконання законних вимог адміністратора та запровадження механізмів забезпечення виконання таких вимог.

6. Установлення відповідальності посадових осіб адміністратора за порушення законних прав платників податків та запровадження механізмів обов'язкового відшкодування завданих йому збитків. Запровадження права платника податків на звернення безпосередньо до суду щодо притягнення винної посадової особи до адміністративної відповідальності або порушення стосовно такої особи кримінальної справи.

7. Списання податкової заборгованості здійснюється на підставі, у випадках та в порядку, визначених законами України.

8. Запровадження системи надання платниками податків у визначених законом випадках додаткового забезпечення гарантій сплати податків.

9. Виявлення, розкриття та розслідування злочинів у сфері оподаткування проводиться відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України та законодавства про оперативно-розшукову діяльність.

Основною метою здійснення правоохоронної функції є відшкодування державі завданих збитків. У разі добровільної сплати платником прихованих податків і зборів (обов'язкових платежів) та нарахованих штрафних санкцій кримінальне переслідування такого платника податків - фізичної особи або посадових осіб платника податків - юридичної особи припиняється.

10. Запровадження дієвого механізму роз'яснення податкового законодавства шляхом: законодавчого закріплення системи надання консультацій платникам податків з питань оподаткування; доповнення існуючих методів адміністрування методами "стабільності норм" та "усунення суперечностей у податковому законодавстві".

У результаті впровадження методу стабільності норм платник податків одержить гарантії того, що зміни ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та механізмів адміністрування не будуть внесені пізніше ніж за 6 місяців до початку нового календарного року, в якому повинні почати діяти нові правила та ставки.

Метод усунення суперечностей у податковому законодавстві повинен забезпечити однакове розуміння податкових норм платниками податків та адміністраторами. Офіційне тлумачення норм податкового законодавства здійснюється виключно Конституційним Судом України. Тлумачення норм податкового законодавства іншими органами державної влади повинне бути заборонено.

Реформування податкової системи здійснюватиметься трьома етапами:

На першому етапі (протягом 2007 року) передбачається проведення заходів, спрямованих на подолання основних недоліків податкової системи, а саме: удосконалення механізмів податкового стимулювання розвитку СЕЗ, ТПР та технопарків; зміна податкових правил визнання витрат та результатів і приведення податкових правил розрахунку фінансових результатів у відповідність з принципами бухгалтерського обліку; розроблення принципів кодифікації податкового законодавства; розроблення та ухвалення Податкового кодексу.

На другому етапі (2008 - 2012 роки) передбачається реалізація положень Податкового кодексу для створення сприятливого середовища сталого економічного зростання на інвестиційно-інноваційній основі шляхом нормативно-правового забезпечення впровадження Податкового кодексу з урахуванням: спрощення системи адміністрування податків і зборів (обов'язкових платежів); адаптації податкового законодавства до вимог ЄС; лібералізації податкової системи як складової державного регулювання; реформування митно-тарифного законодавства відповідно до норм міжнародних договорів, зокрема Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур.

На третьому етапі (2013 - 2015 роки) передбачається поглиблення реформування податкової системи з урахуванням досягнутого соціально-економічного рівня розвитку держави шляхом: реформування системи адміністраторів податків і зборів (обов'язкових платежів); приведення податкової системи України у відповідність із стандартами ЄС.

5. Одним з найважливіших факторів, які впливають на рішення про інвестування, особливо на прямі іноземні інвестиції, є чинна система оподаткування. З метою стимулювання інвестиційної діяльності від оподаткування звільняється прибуток підприємств, який направляється на інвестиції. Ці стимули можуть мати форму податкових знижок чи кредитів, які застосовуються до всіх видів фондів чи диференціюються за видами обладнання, діяльності тощо. Більшість країн прийшли до висновку; що ці міри не призводять до досягнення намічених цілей, але серйозно видозмінюють інвестиційні рішення.

Основними податковими факторами, які впливають на прямі іноземні інвестиції є:

• рівень оподаткування;

• база оподаткування;

• мито і митні збори;

• податкові узгодження;

• ставки податку;

• прозорість податкової системи.

Важливим засобом отримання іноземних інвестицій є формування безподаткових зон. Одним із завдань підприємств, які беруть участь в економічній діяльності, є звільнення законним шляхом від митних тарифів, валютного контролю, експортних і імпортних квот інших фіскальних проблем через застосування таких інструментів:

1) Податкові відрахування - зменшення оподатковуваного прибутку на суму капітальних витрат.

З інвестиційними податковими відрахуваннями компанія отримує доходи від зниження податкових ставок внаслідок інвестування. Податковий стимул має чітке спрямування - інвестувати діючі компанії, а не створювати нові. Інвестиційні податкові відрахування для капіталу з тривалим строком користування стимулюють інвестиції, що можуть бути прибутковими протягом багатьох років.

2) Амортизаційний режим, У випадках, коли загальні інвестиційні знижки надаються у великих розмірах, інвестовані суми перевищують нагромаджену амортизацію. При стабільних цінах це означає, що додаткові знижки, які перевищують амортизацію, допускаються при збільшенні загальної суми інвестицій. Розмір такої пільги в умовах інфляції зростає, коли поточні інвестиції співпадають з попередніми, які обчислені в номінальних, а не реальних цінах. Це дозволяє отримати прибуток навіть при відсутності реального росту інвестицій. У значній мірі це компенсує недооцінку амортизації.

3) Режим, який застосовується до витрат. Обмеження на віднімання витрат від бази оподаткування встановлюється для:

- підвищення справедливості системи оподаткування;

- контролю за діяльністю державних підприємств;

- непрямих обмежень, викликаних тим, що витрати в основному не дозволяється віднімати від бази оподаткування при відсутності чітких вказівок.

4) Податкові канікули - період, на який прибуток підприємства оподатковується за пільговою ставкою.

Однак, не всі перелічені методи доцільно застосовувати з сучасних умовах України. Наприклад, податкові канікули застосовуються переважно для стимулювання створення нових підприємств і недостатньо ефективні для стимулювання діючих підприємств до оновлення основних фондів. Оскільки для нашої країни головне завдання - оновлення виробничих засобів, то застосування канікул поки що не є актуально.

Існує багато методів, один з яких використання компаній, заснованих в країнах з низьким оподаткуванням:

1) Податкові гавані чи офшорні зони. Податкова гавань це територія де встановлено суттєві пільги, перш за все податкові поширені на. національні і на іноземні компанії.

Офшорний центр (зона) - це територія з пільговим режимом оподаткування, який поширено тільки на іноземні компанії та іноземні інвестиції.

Більшість малих країн стимулює податкові поступлення шляхом дозволу претендентам створювати компанії на вигідних умовах. Недоліками є недовіра влади і приватних фірм до офшорних компаній і труднощі в отриманні кредитів такими компаніями.

2) Країни з проміжним оподаткуванням. Це країни, які використовують високі податкові ставки до резидентів, але надають відповідні переваги і пільги іноземним інвесторам. Підприємства, які зареєстровані в таких країнах мають більше шансів на отримання банківських кредитів.

Активізація впровадження інноваційних проектів потребує сучасних заходів із надання пільг (насамперед - податкових) підприємствам, які діють в інноваційній і науково-технічній сферах. Щодо доцільності надання преференцій існують різні дамки, проте зарубіжний досвід (США, Ізраїль, Німеччина, Франція, Польща, скандинавські країни) свідчить, що податкові преференції™ дієвий захід підтримки такої діяльності.