17. Фінансова cистема України,ії основні пісистеми та ланки,ії характеристики

Фінансова система – це сукупність відносно відокремлених, проте взаємопов’язаних сфер та ланок, які відображають специфічні форми та методи фінансових відносин.Сфера характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин.Ланка – її відокремлена частина.Фінансова система складається з таких сфер:

• макрорівень – державні фінанси;

• макрорівень - фінанси підприємств;

• світовий рівень – міжнародні фінанси;

• забезпечувальний рівень – фінансовий ринок.

Всерединi кожної сфери, конкретизуючи характер дiяльностi суб'єктiв, видiляються окремi ланки фiнансових вiдносин. Так, наприклад, в складi фiнансiв суб'єктів господарювання це:

1)фінанси комерційних пiдприємств;

2)фінанси некомерцiйних органiзацiй i установ;

3) фiнанси громадських органiзацiй i доброчинних фондiв.

Крiм того, в таких ланках фiнансової системи як фінанси комерцiйних пiдприємств, фiнанси некомерцiйних органiзацiй i установ, можна продовжити подiл в залежностi вiд галузевої ознаки i за формами власностi. Всi сфери i ланки фiнансової системи iснують взаємопов'язано, але центральне мiсце серед них займають бюджети. Бюджети пов'язанi зi всiма iншими ланками i об'єднують фiнансову систему в єдине цiле. Принципи побудови фiнансової системи:

1) єднiсть, яка обумовлена єдиною економiчною i полiтичною основою суспiльства, єдиною фiнансовою полiтикою, що реалiзується в життя через фiнансову систему;

2) функцiональне призначення ланок виражається в тому, що в кожнiй з них вирiшуються свої завдання специфiчними методами, iснують вiдповiднi фонди грошових коштiв, апарат управлiння.

Загальнодержавним фiнансам притаманнi, крiм того, принципи демократичного централiзму i нацiональної полiтики, якi яскраво проявляються в побудовi державних фiнансових органiв, а також бюджетної системи.

18.Складові фінансового ринку: ринок банківських позичок і ринок цінних паперів.

Грошовий ринок і ринок банківських позичок як складові фінансового ринку, їх взаємозв’язок і взаємообумовленість. Особливість грошового ринку як ринку високоліквідних фінансових активів, короткострокових цінних паперів. Особливість ринку банківських позичок як ринку короткострокових і середньострокових позичок для фінансування оборотного (працюючого) капіталу.Суб’єкти грошового ринку та ринку банківських позичок: держава (міністерство фінансів та центральний банк), комерційні банки та депозитарні небанківські інститути, господарські одиниці всіх форм власності, фінансові посередники — дилери по державних цінних паперах, дисконтні дома (Великобританія).Функції грошового ринку. Забезпечення руху короткострокових ліквідних фінансових потоків, купівлі-продажу грошей як засобів платежу. Забезпечення касового виконання державного бюджету.Інструменти грошового ринку. Вексель — дисконтний фінансовий інструмент. Казначейські векселі, їх особливості та значення для грошового ринку. Дохідність казначейського векселя. Аукціони казначейських векселів. Федеральні фонди. Угоди про продаж з обов’язковим викупом цінних паперів (репо). Сертифікати депозитів, що вільно обертаються. Комерційні цінні папери — прості векселі. Причини зростання обігу сертифікатів депозитів і комерційних векселів. Банківські акцепти, їх зв’язок зі світовою торгівлею. Функції ринку банківських позичок: кредитування оборотних фондів (працюючого капіталу). Операції центральних банків на відкритому ринку. Роль казначейських векселів та інших видів короткострокових урядових цінних паперів. Управління грошовим обігом як мета операцій на відкритому ринку, поставлена перед центральним банком. Регулювання портфеля цінних паперів емісійного банку. Управління державним боргом як мета операцій на відкритому ринку, поставлена перед Міністерством фінансів. Взаємодія і взаємозв’язок кредитно-грошової та фінансової політики, значення її для грошового ринку. Види операцій на відкритому ринку. Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Цінні папери поділяються на три групи: Пайові цінні папери — тобто ті, що засвідчують участь у акціонерному капіталі, дають власникам право на управління корпорацією, на отримання доходів від її діяльності та одержання частки майна за ліквідації товариства; Боргові цінні папери — ті, за якими емітент несе зобов’язання щодо повернення залучених коштів і виплати грошей за користування ними; Похідні цінні папери — ті, що зв’язані з обігом пайових і боргових цінних паперів та прав щодо них.

Цінні папери, як уже зазначалося, набувають особливих властивостей, а саме: Ринковість — здатність цінних паперів купуватися та продаватися на ринку, виступати як самостійний платіжний засіб; Дохідність — властивість цінних паперів виступати як засіб збереження і нагромадження багатства; Ризикованість — властивість цінних паперів завдати власникам грошових втрат через зменшення своєї дохідності під впливом різноманітних факторів; Ліквідність — властивість цінних паперів швидко перетворюватися на гроші без великих втрат для власника; Спекулятивність — можливість цінних паперів стати об’єктом спекуляцій; Стандартність-відповідність зовнішнього оформлення цінних паперів єдиним законодавчо визначеним вимогам.

Цінні папери обертаються на фінансовому ринку, який забезпечує розподіл грошових коштів між підприємствами, органами влади і домогосподарствами.