35. Міжнародна валютна система, її зв’язки з національними валютними системами.

Міжнародна валютна система — це форма організації валютних відносин у межах світового господарства. Вона виникла наприкінці ХХ ст. в результаті еволюції світового ринку, юридично закріплена міждержавними угодами і обслуговує взаємний обмін результатами діяльності національних економік.

Основними елементами міжнародної валютної системи є:

- національні і колективні резервні валюти;

- склад і структура міжнародних ліквідних активів;

- умови взаємної конвертованості валюти; форми міжнародних валютних ринків і світових ринків золота;

- міждержавні організації, що регулюють валютно-фінансові відносини (МВФ, МБРР та ін.).

Головною ланкою міжнародної валютної системи є світові гроші. Вони є логічним продовженням внутрішніх грошей, вищою формою їх функціонального застосування. Міжнародну валютну систему становлять два головних грошових блоки: резервні національні валюти (валюти найбільші розвинутих країн світу, зокрема: американський долар, німецька марка, японська єна, англійський фунт стерлінгів та ін.) і наднаціональні валюти (колективні валюти, наприклад ЄВРО). Головна функція міжнародної валютної системи — ефективне опосередкування платежів за експорт та імпорт між окремими країнами і створення сприятливих умов для розвитку міжнародної системи виробництва й поділу праці.

Міжнародна валютна система є динамічною системою, що постійно розвивається, змінюється, еволюціонує. Напрями її еволюції визначаються провідними тенденціями трансформації економіки західних країн, змінами умов і потреб світового господарства в цілому.

36. Фінансове планування і фінансове прогнозування, контроль, облік і аудит в системі державного менеджменту.

Управління народним господарством неможливе без прогнозування і планування. Мета фінансового прогнозування — це, перш за все, оптимізація розподілу і використання сукупного суспільного продукту, а в кінцевому підсумку — підвищення ефективності виробництва.

Фінансове планування — це діяльність по формуванню й використанню цільових централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, які спрямовують на розширене відтворення та на задоволення насущних потреб держави. Основними завданнями фінансового планування є:

—визначення джерел і обсягів грошових ресурсів, необхідних для розширеного відтворення, і їх розподіл між виробничими й невиробничими сферами;

—зосередження в руках держави централізованого фонду грошових засобів, необхідних для успішного виконання державних функцій;

—забезпечення необхідних пропорцій в розподілі і використанні грошових ресурсів;

—стимулювання найбільш ефективного використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів, зниження собівартості продукції й виявлення внутрішньовиробничих резервів.

Виконання цих завдань реалізується через:

—основний фінансовий план держави — Державний бюджет і бюджети усіх рівнів;

—кредитний і касовий план Національного банку і комерційних банків

—баланси й звіти державних підприємств і організацій та колективних власників;

—фінансові плани асоціацій, фірм, кооперативів і т. п.;

—кошториси установ, які фінансуються із бюджету.

Контроль - важлива функція управління. Це об'єктивне явище в економічному житті суспільства, а у сфері управління фінансовими коштами - невід'ємна частина системи регулювання фінансовими відносинами.

Основні завдання державного фінансового контролю:

- перевірка законності і правильності розподілу фінансових коштів держави та ведення бухгалтерського обліку;

- перевірка ефективного та економного витрачання державних коштів; - перевірка правильності розрахунку та сплати податків. Контрольні органи держави можуть виконувати свої завдання об'єктивно і ефективно тільки в тому випадку, якщо вони незалежні від перевіряються ними організацій і захищені від стороннього впливу.