
- •Архитектура ом
- •НкДтаЕ еом
- •Проектування мпс
- •Комп'ютерна електроніка
- •Мережі еом
- •Структура регіональних мереж еом.
- •Структура мереж класу Campus Network.
- •Класифікація глобальних мереж еом. Структура мережі передачі даних глобальної мережі.
- •Протоколи передачі даних у глобальних мережах. Стандарти X.25 і Frame Relay.
- •Структура глобальної мережі інтернет.
- •Принцип ізоморфності та його використання для моделювання на аом.
- •Операційні блоки, що відтворюють нелінійні функції. Особливості побудови. Приклади використання.
- •Структурні аом і аом типу модель-аналог. Приклади використання обох типів аом. Достоїнства і недоліки. Джерела погрішностей.
- •Оп, що інвертують і не інвертують. Особливості. Основні характеристики.
- •Пристрої множення і ділення, їхні різновиди. Особливості побудови.
- •Інтегратори на оп. Принципи побудови і функціонування. Приклади використання.
- •Принципи побудови пристроїв, що виконують математичні операції логарифмування і потенціювання.
- •Програмування задач на аом. Мова програмування. Елементи мови, їх характеристики.
- •Вибір масштабів змінних величин при рішенні задачі на аом. Фізичний смисл масштабних коефіцієнтів.
- •Типи цап і ацп, що використовуються в аом.
- •Структури операційних автоматів із шинною організацією.
- •Конвеєрний операційний автомат.
- •Векторний операційний автомат з розрядністю даних, що змінюється, і розмірністю вектора.
- •Концепція і принципи організації розподіленої пам'яті.
- •Поняття операційного пристрою і його основні характеристики.
- •Принцип мікропрограмного керування. Концепція операційного і керуючого автоматів.
- •Функціональна і структурна сумісність мікрооперацій.
- •Синтез канонічної структури операційного автомата. Властивості канонічних структур операційних автоматів.
- •Визначення класу I – автоматів і етапи синтезу I – автоматів.
- •Визначення класу м – автоматів. Структурна організація і властивості м – автоматів. Етапи синтезу м – автоматів.
- •Структурна організація і синтез iм – автоматів з паралельною комбінаційною частиною.
- •Структурна організація і синтез iм – автоматів з послідовною комбінаційною частиною.
- •Визначення класу і структура s – автоматів. Способи підвищення швидкодії s – автоматів.
- •Принцип керування по збереженій мікропрограмі. Операційно-адресна структура мікрокоманди.
- •(С 153 по 156 - один ответ для всех)
- •Керуючий автомат із природною адресацією.
- •Функції свв. Принципи формування адрес оп при обміні між пп й оп. У чому суть переривань і припинень? Як вони реалізуються?
- •Совмещение операций обработки и ввода-вывода информации. Механизм приостановок вычислительного процесса.
- •Совмещение операций обработки и ввода-вывода информации. Система прерываний вычислительного процесса.
- •Визначення апаратного інтерфейсу. Його функції. Чим пояснюється наявність інтерфейсів різних рівнів? Малі інтерфейси.
- •Малые интерфейсы пу. Назначение и типы. Особенности реализации и основные характеристики rs-232c.
- •Малые интерфейсы пу. Особенности реализации и основные характеристики ирпр, Centronics.
- •Классификация интерфейсов по способу передачи информации. Особенности организации синхронных и асинхронных интерфейсов.
- •Принципи реалізації вводу-виводу в міни- і мікро-еом. Програмний обмін і обмін з використанням кпдп. Адресація пп в загальному адресному просторі.
- •4Пристрої введення текстової інформації. Основні параметри читаючих автоматів. Які ознаки використовуються для складання опису символів?
- •2.3 Устройство ручного ввода (клавиатура)
- •2.4 Устройства ввода с промежуточных носителей
- •2.5 Устройства автоматического ввода текстовой информации (читающие автоматы)
- •Основные способы регистрации информации для ПчУ. Особенности и принципы реализации ударного способа.
- •Основные способы регистрации информации для ПчУ. Особенности и принципы реализации струйного способа.
- •Основные способы регистрации информации для ПчУ. Особенности и принципы реализации электрофотографического способа.
- •Методи і технічні засоби вводу-виводу графічної інформації.
- •6. Устройства и системы ввода-вывода графической информации
- •6.1. Классификация и структурные схемы графических дисплеев
- •Пристрої вводу-виводу мовних повідомлень. Основні ознаки, що характеризують мову. Елементи, що утворять фонологічний алфавіт.
- •Формування мовних повідомлень за правилами і по зразках. Способи стиску інформації в пристроях вводу-виводу мовних повідомлень.
- •Принципи ієрархічної організації пам'яті еом. Роль взу в ієрархічній структурі пам'яті сучасних еом
- •Фізичні основи магнітного запису інформації. Горизонтальний і вертикальний магнітний запис.
- •Конструювання еом
- •Стадії проектування. Технічне завдання. Технічний проект.
- •Стадії проектування. Технічна пропозиція. Ескізний проект.
- •Стадії проектування. Робоча конструкторська документація.
- •Перешкоди в лініях зв'язку. Ємнісна, індуктивна перешкоди.
- •Методи боротьби з перешкодами. Рекомендації до проектування швидкодіючих еом.
- •Кондуктивний перенос. Розрахунок стандартної кондуктивной складової в стандартних тілах.
- •Конвективный перенос. Загальні положення. Вільна конвенція в необмеженому просторі.
- •Конвективный перенос. Загальні положення. Вільна конвенція в обмеженому просторі.
- •Конвективный перенос. Змушена конвекція. Поперечний рух охолодного потоку.
- •Теплове випромінювання. Розрахунок променистої складової нагрітого тіла.
- •Основи автоматизації проектування засобів от
- •Структура та компоненти систем автоматизованого проектування, їх призначення та характеристика. Типова структура сапр цп, еом.
- •Моделі цифрових систем на різних рівнях абстракції и етапах проектування. Основні свойства, методи та засоби реалізації моделей цс.
- •Методика проектування складних цифрових систем на підставі сапр. Особливості автоматизованого проектування цс на сучасній елементній базі.
- •Vhdl- мова опису та проектування цс. Основні можливості і засоби мови.
- •Засоби опису архітектури цс в мові vhdl. Синтезуєма підмножина мови vhdl.
- •Сучасні методології розробки складних інформаційних систем та їх програмного забезпечення. Case– системи, особливості організації та застосування.
Структурна організація і синтез iм – автоматів з послідовною комбінаційною частиною.
10.3. IM–автоматы с последовательной комбинационной частью
Принцип последовательной организации комбинационной части операционного автомата приводит к структурам,
В данном случае комбинационная часть состоит из трех схем Ф1, Ф2, Ф3, реализующих операции из множеств {fk}, {gl}, {hm} соответственно. Операции распространяются на пару слов si sj, которые выбираются на входы А1, А2 комбинационной части под воздействием управляющих сигналов ai, bj, инициирующих передачи А1 := si; А2 := sj. Комбинационные схемы Ф1, Ф2, Ф3 настраиваются на выполнение требуемых микроопераций управляющими сигналами fk, gl, hm, которые инициируют следующие преобразования: А3 := fk(A2); А4 := gl(A1, A3); Z := hm(A4), где А3, А4, Z - вспомогательные переменные. Запись результата Z в память автомата инициируется управляющим сигналом dn: sn := Z. Таким образом, совокупность микроопераций fk, gl, hm над словами si sj с целью вычисления слова sn инициируется набором управляющих сигналов (ai, bj, fk, gl, hm, dn), под воздействием которых автомат за один такт реализует следующее преобразование:
sn := hm(gl(si, fk(sj))), (11.1)
эквивалентное трем последовательно выполняемым микрооперациям fk, gl, hm. За счет этого максимальная производительность IM–автомата со структурой, приведенной на рис.11.3, в три раза превышает производительность М-автомата.
Чтобы обеспечить возможность выполнения микроопераций fk, gl, hm в любом сочетании, каждая из схем Ф1, Ф2, Ф3 должна реализовать микрооперации передачи слов:А3 := А2; А4 := А1; А4 := А3; Z := A4. За счет этого комбинационная часть кроме преобразования (11.1) может выполнять преобразования следующего вида:
Z := A1; Z := A2; Z := fk(A2); Z := gl(A1, A2); Z := hm(A1); Z := gl(A1, fk(A2)) и т.д.
При использовании IM-автоматов в качестве операционных автоматов процессоров комбинационные схемы Ф1, Ф2, Ф3 обычно реализуют следующие функции. Схема Ф1, используется для формирования констант, полей и инверсий слов и называется формирователем кодов. Для формирователя кодов типичен следующий набор микроопераций:
f0: А3 := А2; f4: A3 := 0.A2(1:n);
f1: А3 := 1; f5: А3 := 1.A2(1:n);
f2: А3 := 1510; f6: А3 := 1.┐A2(1:n);
f3: А3 := 1010; f7: А3 := A2(0:7).00…0
и т.д. Микрооперация f0 обеспечивает передачу слова А2 без преобразования. По сигналам f1, f2, f3 на выходе формирователя образуются значения необходимых констант. Микрооперация f4 служит для передачи цифровых разрядов слова А2 (модуля операнда), микрооперация f5: - для передачи слова с обратным знаком. Микрооперация f6 формирует обратный код слова А2, а микрооперация f7 выделяет первый байт операнда. Схема Ф2 используется для выполнения бинарных операций , основной из которых является сложение. Поэтому схему Ф2 часто называют сумматором и возлагают на нее выполнение микроопераций следующего вида:
g0: А4 := А1; g3: А4 := А1 A3;
g1: А4 := А3; g4: A4 := A1 A3;
g2: A4 := A1 + A3; g5: A4 := A1 A3,
где g0, g1 - микрооперации передачи слов с входа на выход сумматора. Комбинационная схема Ф3 используется для выполнения микроопераций сдвига и называется сдвигателем. Сдвигатель реализует микрооперации следующего вида:
h0: Z := A4; h3: Z := R1(A4(n).A4);
h1: Z := R1(0.A4); h4: Z := L1(A4.A4(0));
h2: Z := L1(A4.0); h5: Z := R2(00.A4),
где h0 -микрооперация передачи и h3, h4 - микрооперации циклического сдвига. Различным значениям управляющих сигналов gl, fk, hm соответствуют различные преобразования. Например,
(f1, g2, h0) Z := A1 + 1;
(f2, g2, h0) Z := A1 + 1.┐A2(1:n);
(f2, g1, h0) Z := 1510;
(f4, g2, h1) Z := R1(0.(A1 + A2(1:n))).
Как и в М-автомате, в комбинационной части IM-автомата могут использоваться расширители для хранения переноса из старшего разряда сумматора и разрядов, спадающих при сдвиге слова А4.
Синтез IM-автомата
с последовательной комбинационной
частью производится на основе
функциональной микропрограммы путем
представления последовательностей
микроопераций
,…,
в форме выражений (11.1). Для этого
микропрограмма разделяется на линейные
участки (см. рис.11.4), состоящие из
последовательностей операторов О1,…
Оr.
y1 y2
y3
y4 y5
O1
O2
O3
s1
:=
┐s1 s3
:= L1(s3.0)
s1
:= s1
+ s2
s1
:= L1(s1.0) s4
:= s4
+1
xj
Рис.11.4. Линейный участок функциональной
микропрограммы
Y.
Выражения, относящиеся к линейным
участкам с рангом r
= 2,…, R,
находятся следующим образом. Среди
микроопераций, входящих в состав
операторов
линейного участка, выделяются микрооперации
,…,
,
связанные с вычислением одного и того
же слова sn.
Путем последовательных подстановок
выражений
формируется микрооперация sn
:= φm(
),
которая эквивалентна последовательности
микроопераций
,…,
,.
Микрооперации
,…,
,
исключаются из линейного участка, и
процесс порождения выражений вида
(11.1) повторяется для оставшихся
микроопераций линейного участка.
Например, линейный участок (рис.11.4)
порождает следующие выражения:
s1 := L1((┐s1 + s2).0)
M = s3 := L1(s3.0) (11.2)
s4 := s4 + 1 ,
первое
из которых эквивалентно последовательности
трех микроопераций y1,
y3,
y4.
Если использовать М-автомат, то участок
микропрограммы (рис.11.4) будет выполняться
за пять тактов. Если операционный автомат
будет построен по выражениям (11.2), то
для выполнения этого участка потребуется
три такта. Множество выражений, порождаемых
линейными участками Lr
ранга r
, определяется путем объединения
выражений, порождаемых отдельными
линейными участками (Mr
=
),
а множество выражений, порождаемых
функциональной микропрограммой равно
M
=
.
Т.е., множество М содержит все микрооперации
из набора Y,
которые не покрыты выражениями,
полученными из линейных участков, и
выражения, сформированные путем
объединения микроопераций, последовательно
выполняемых на линейных участках
микропрограммы.
Множество М можно рассматривать как множество микроопераций, реализация которых возлагается на операционный автомат. Применением процедуры синтеза М-автомата к множеству микроопераций М определяется набор операторов
A1 := si; A2 := sj; A3 := fk(A2); A4 := gl(A1, A3); Z := hm(A4); sn := Z,
которые реализуются схемами выборки операндов А1, А2, комбинационной частью и схемой записи результата Z в регистры. По набору операторов строится структурная схема IM-автомата. Количество ступеней в комбинационной части автомата определяется максимальным числом действий в двоичных выражениях М. Так, в (11.2) наиболее сложным является первое выражение, составленное из трех действий: инвертирования, сложения и сдвига.