3. Підвищені колії, естакади і інші споруди і пристрої вантажного господарства

Для вивантаження паливних, мінерально-будівельних і інших сипких вантажів, що прибувають в піввагонах, на вантажних районах будуються підвищені колії і естакади балочного або блочного типу.

Мал. . Підвищена колія для вивантаження сипких вантажів з піввагонів:

абалочного типу; бблочного типу

Для проходу обслуговуючого персоналу по естакаді заввишки понад 1,5 м передбачені містки, укладені вздовж колії на шпальних брусах. Для відсипання вантажу убік від естакади під нею влаштовуються похилі площини з бетонованого цементно-ґрунтового або ґрунтового відсипання.

Вивантажений вантаж з відвалів підвищеної колії і естакади за допомогою кранів або навантажувачів відсипають в штабелю, розміщувані уздовж фронту розвантажувального колії. При розвантаженні піввагонів на підвищених коліях і естакадах знецінюється висока продуктивність праці.

Для зберігання сипких і кускових вантажів і швидкого навантажування їх в рухомий склад або автомобілі, а також на інші машини загальної схеми механізації застосовуються бункерні склади. Завантаження вагонів з бункерів відбувається в самоплив під дією сили тяжіння.

У кожного бункера зверху знаходиться завантажувальний отвір, а внизу—розвантажувальне, перекрите бункерним затвором. Для регулювання видачі вантажу затвори обладнають механічними живильниками.

За формою поперечного перетину бункера бувають прямокутні, з похилими стінками, конічні (воронкоподібні) і призматичні. Глибокі бункери, у яких висота значно перевищує горизонтальний перетин, називаються силосами.

Силоси з великою висотою (до 30 м) і великими розмірами в поперечному перетині (великий діаметр) називаються резервуарами.

Ряд бункерів, об'єднаний в одній споруді, носить назву бункерної естакади, а об'єднання силосів утворює силосний корпус.

Бункери встановлюють на опорах так, щоб розвантажувальний отвір розташовувався вище завантажуваних вагонів або автомобілів.

Якщо розвантажувальний отвір із затвором розташований на рівні землі або нижче за нього і вантаж видається через траншейний конвеєр, то такий пристрій називається напівбункерим.

Сучасні бункерні склади обладнають автоматичним управлінням надходження і видачі вантажу з бункера. Для цього в бункерах встановлені датчики, які при заповненні бункера до певного рівня автоматично вимикають пристрій, що заповнює бункер, а при видачі вантажів включають затвори і живильники.

Датчики підключаються в загальний програмуючий пристрій, що повністю автоматизує роботу бункера.

4. Визначення основних параметрів складів

При проектуванні або виборі типових проектів складу необхідно визначити його основні параметри: місткість, потрібну площу, довжину, ширину, висоту, розміри навантажувально-розвантажувальних фронтів.

Параметри складу визначають виходячи з об'єму вантажопереробки складу і режиму роботи вантажного двору.

Режим роботи вантажного двору може бути детермінованим (достовірним) або випадковим (недетермінованим).

При детермінованому режимі вагони, автомобілі і інші транспортні засоби поступають під вантажні операції приблизно через однакові інтервали часу; кількість вагонів в подачі і час виконання вантажних операцій практично не відхиляються від середнього значення.

При випадковому характері роботи час надходження і кількість транспортних засобів в подачі іноді значно відхиляються від середнього значення. В цьому випадку для розрахунку використовують методи теорії масового обслуговування.

Розглянемо методику розрахунку параметрів складу при детермінованому режимі роботи.

Виходячи з річного об'єму вантажопереробки Q_р визначають середньодобовий:

де — коефіцієнт нерівномірності прибуття або відправлення вантажів, який представляє відношення максимального добового об'єму вантажопереробки до середньодобового; для орієнтовних підрахунків може прийматися від 1,1 до 1,4: більше значення для сільськогосподарських вантажів, менше для промислової сировини і продукції.

Місткість складу (у тоннах), тобто кількість вантажів, розміщуваних в ньому:

,

де — тривалість зберігання вантажу на складі, діб (табл. 1);

— коефіцієнт складочності, що враховує перевантаження з одного транспортного засобу в інший (для орієнтовних розрахунків К_ск= 0,8).

Потрібну площу складу (м²) можна визначити методами середніх навантажень і елементарних майданчиків.

Метод середніх навантажень звичайно використовують при орієнтовному розрахунку:

де — коефіцієнт, що враховує додаткову площу для проходів, проїздів вантажно-вивантажувальних машин і автомобілів, місць для установки вагів, приміщень прийомоздавачів і т. д., величина встановлюється за проектом;

— середнє навантаження на підлогу складу, т/м².

У тих випадках, коли переважають легковагові вантажі або застосовується стелажне зберігання вантажів, площу складу слід визначати з урахуванням навантажень на 1 м², встановлених проектом.

Навантаження на підлогу складу (т/м²)

де — допустима висота укладання вантажу штабелю, м;

— об'ємна маса вантажу, т/м³.

При штабельному і стелажному зберіганні вантажу для точнішого розрахунку потрібної площі складу застосовується метод елементарних майданчиків. За основу беруться розміри штабелів, стелажів, пакетів і проходи між ними, визначенні умовами штабелювання залежно від вживаних засобів механізації.

Площа елементарного майданчика (м²), який багато разів повторюється в складі, з урахуванням проходів і проїздів:

,

де і — довжина і ширина штабелю, м;

і — ширина подовжнього і поперечного проїздів (проходів), м (0,9—1 м для пішохідного руху, 4 м для навантажувачів, не менше 0,7 м між краном і рухомим складом).

Загальна площа складу:

де — число елементарних майданчиків (штабелів, стелажів), рівне відношенню загальної місткості складу до місткості штабелю (стелажу) :

.

Розміри загальної площі надалі уточнюють з урахуванням відповідного планування, розмірів вантажних місць, способів їх укладання і типів навантажувально-розвантажувальних машин і устаткування. На план складу наносять штабель, проходи і проїзди, майданчики для прийому, видачі і сортування вантажів і ін. На головних проїздах повинна бути забезпечена можливість вільного розвороту навантажувачів і інших засобів механізації.

Ширина критих складів, критих і відкритих платформ повинна встановлюватися проектом залежно від кількості і роду вантажу, що переробляється, характеру вироблюваних з ним операцій і вживаних засобів механізації і автоматизації і повинна бути не менше 18 м. У експлуатації є склади шириною 12 і 15 м. Довжина складу визначається залежно від необхідної місткості з урахуванням необхідної довжини вантажно-вивантажувального фронту і числа колій шляхом набору секцій.

Довжина складу з внутрішнім або зовнішнім розташуванням колій повинна бути не більш 300 м. Типові проекти механізованих складів ангарного типу встановлюють довжину 72, 144, 216 і 288 м.

Довжина складу для даного вантажу визначається розподілом площі на ширину складу:

Одержану по цьому розрахунку довжину складів слід зіставити з необхідною довжиною навантажувально-розвантажувального фронту з боку під'їзду залізничних колій і з боку під'їзду автомобілів і прийняти великі значення.