Міжмовна паронімія

Близькоспоріднені мови мають таку лексико-семантичну особливість: у них є майже тотожні за звучанням слова того самого кореня, які позначають різні, ча-сом навіть протилежні поняття. Скажімо, укр. уродливий (вродливий) і рос. урод-ливый, ч. čerstvý означає “свіжий”, тобто є антонімічним українському черствий. Для людей, що не досить досконало опанували одну з цих мов, такі випадки мо-жуть стати джерелом неправильного слововживання, особливо тоді, коли йдеться про службові частини мови. Наприклад, українські прийменники у і в за значен-ням нічим не відрізняються один від одного. Їхнє вживання залежить від позиції в тексті: “У мене була книжка; Була в мене книжка; Був у мене підручник”. Тобто на початку речення і в середині між приголосними пишемо у, а після голосного – в. Російські прийменники у та в мають різні значення. Коли б наведені речення довелося перекласти російською мовою, скрізь був би доречний прийменник у. Під упливом російської мови в українських писаних та усних текстах з’являються помилкові конструкції: “Сьогодні у нас в студії представник нової організації...” Треба: “Сьогодні в нас у студії ...”

Серед кількох значень російського прийменника у є таке: “поблизу, біля чо-гось”, якому в українській мові відповідають коло, біля, край, перед та ін.: быть у власти – бути при владі, у входа – біля (коло) входу, у берега – при березі, біля (коло) берега, у дороги – край дороги, при дорозі, у руля – за кермом, у рояля – за роялем, при роялі, у микрофона – перед мікрофоном. У кожному з цих випадків прийменник у в українській мові неприпустимий.

Основне призначення прийменника з-за (фонетичний варіант із-за) – вказу-вати на просторові відношення: “Найбільш блукали по Кубані, А рід їх вийшов з-за Дністра” (І. Котляревський); “Із-за лісу, з-за туману Місяць випливає” (Т. Шев-ченко); “Був він родом десь із-за Карпат” (О. Гончар). Синонімічний йому при-йменник з-поза тепер незаслужено забутий, хоч його полюбляли класики: “Блис-нуло сонце з-поза гір” (А. Кримський); “Усі гості з-поза столиків вовком на мене глипали” (Лесь Мартович). У просторовому значенні прийменники з-за (із-за) та з-поза збігаються з рос. из-за. Але російський прийменник відтворює також від-ношення причини й мети, які безпідставно переносяться в українську мову: “Про-вали в економіці сталися з-за розриву міжреспубліканських зв’язків; Працюють із-за шматка черствого хліба”. Нормативними українськими висловами є “через розрив міжреспубліканських зв’язків; заради (задля) шматка черствого хліба”. Тобто і в народній, і в книжній українській мові основний прийменник, що від-творює причиновий зв’язок, - через: “Через ту дівчину бандуристом став; Через свою неньку нежонатий ходжу” (нар. пісня); “Зрештою копач погиб (тобто за-гинув. – О. П.) через власну необережність” (І. Франко). Відношення мети пере-дається прийменником заради, задля: “Працювати вдвоє стала, Все заради не-мовлят” (П. Грабовський); “Широкоплечі стави та озера порозлягалися в затиш-них балках, по низах, мов задля того, щоб ясне сонце й синє небо повсякчас любу-валися та видивлялися в їх чистих, прозорих водах” (Панас Мирний).

Омоніми (грецьк. homos – однаковий і όnyma – ім’я) – слова, які мають різне лексичне значення, але однакове написання і звучання.

Омоніми бувають:

• повні (всі форми яких однакові, збігаються)

деркач – птах і деркач – віник;

• неповні (в яких немає повного звукового збігу.

До них належать:

• іменники, які різняться лише закінченням у родовому відмінку однини

мулу (на дні рік, озер, морів) - мула (свійська тварина);

• слова, які належать до різних частин мови, але в певних формах збігаються

мати, поле (іменники) – мати, поле (дієслова)./

Різновиди неповних омонімів:

• омофони (грецьк. omophones – однозвучний, від homos – однаковий і pho- ne – звук) – слова, які утворені з однакових фонем, але відрізняються се-мантично і написанням.

Наприклад:

Допомогти своєчасно вжиті заходи (дієприкм.).

У житі перепілка звила гніздо (прийм. + ім.).

Мене – мине, лижу – лежу, греби – гриби, віла – вілла, Роман – роман, на- дія – Надія.

• омографи (грецьк. homos – однаковий і grapho – пишу) – це слова з різною семантикою, які розрізняються лише наголосом.

Наприклад:

приклад (зразок; те, що варто наслідувати) і приклад (у гвинтівці).

• омоформи – слова або форми одного слова, що збігаються в окремих граматичних формах.

Наприклад:

Три (числівник) – три (дієслово), мати (іменник) – мати (дієслово), злий

(прикметник) – злий (дієслово), дивізії (родовий, давальний, місцевий від-мінок однини, називний, знахідний множини).

Омоніми утворюються різними шляхами:

1. Збіг слів у результаті історичних фонетичних змін: вити (вию) ← выти, вити (в’ю) ← вити; слати (шлю) ← сълати, слати (стелю) ← стълати; ніс (несу) ← неслъ, ніс (носа) ← носъ.

2. Збіг двох запозичень: лама (тварина) – з мови кечуа, лама (священик) – з тибетської, помпа (урочистість) – з французької, помпа (насос) – з іта-лійської.

3. Збіг українського слова й запозичення: укр. мул (багно) – лат. мул (твари-на), укр. як? – тибетське як (тварина), укр. лава (меблі) – італ. лава (вулка-нічна).

4. Збіг слів у результаті словотворення: а) від різних коренів: загин (від гинути) – загин (від гнути), злити (від зло) – злити (від лити); б) від одного кореня: злазити (вниз) – злазити (один раз кудись), розрядити (вбрати) – розрядити (зброю).

5. Розпад полісемії, тобто втрата асоціативного зв’язку між значеннями одного слова: бродити (про вино) – бродити (вулицями), порох (пил) – порох (вибу-хівка), дача (давання) – дача (вілла).

Відоме також явище міжмовної омонімії, тобто збігу зовнішньої форми слів

двох різних мов. Це може призвести до помилок у мовленні білінгвів або у пере-кладі. Наведемо приклади українсько-російських міжмовних омонімів: укр. луна (відлуння) – рос. луна (місяць), укр. рожа (мальва) – рос. рожа (пика), укр. час (форма існування матерії) – рос. час (година).

СКЛАДНОСКОРОЧЕНІ СЛОВА, АБРЕВІАТУРИ ТА ГРАФІЧНІ

СКОРОЧЕННЯ

У текстах документів не повинно бути різниці в написанні назв осіб, посад, закладів, географічних назв, термінів тощо. Зовсім не бажані і спонтанні (автор-ські) скорочення.

Усі скорочення слів і найменування в документах повинні бути загально-прийнятими і зрозумілими. Слід пам’ятати, що насиченість тексту скороченнями загалом знижує офіційний тон документа.

Складноскорочене слово – це іменник, який складається з усічених частин кількох слів: міськвиконком, головбух.

Серед словотворчих засобів поповнення лексичного складу сучасної укра-

їнської мови важливе місце належить абревіації. Абревіатура як порівняно новий

структурний тип слів активно вживаються в різних стилях мовлення вже понад

півстоліття.

Абревіатура /від лат. скорочую/ - іменник, утворений поєднанням початкових

літер, звуків, частин слів, словосполучень або складноскорочене слово, утворене

з перших літер або перших складів чи частин кількох слів.

Процес утворення нових слів шляхом абревіації триває й нині. Вони виникають

як у писемному, так і в усному мовленні, відображаючи розвиток міжнародних

відносин, науки, культури, техніки, відбиваючи суть нашого повсякденного жит-

тя.

Однією з основних причин появи скорочень є тенденція до уникнення надлиш-

кової інформації.