ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

____________________________________________________________________

Тема: «Складні випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів».

План

1. Багатозначні слова і контекст.

2. Синонімічний вибір слова.

3. Пароніми та омоніми у мові фаху.

4. Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення.

БАГАТОЗНАЧНІ СЛОВА І КОНТЕКСТ

Лексика – вся сукупність слів української мови. Ця сукупність є складною організованою системою, елементи якої тісно пов’язані спільністю чи протилеж-ністю значень, стилістичного забарвлення, сфери вживання тощо.

Термін л е к с и к а вживається також на позначення певних груп слів, об’єднаних спільною ознакою (запозичена, застаріла, професійна, жаргонна, діа-лектна, поетична, експресивна лексика тощо), а також на позначення сукупності слів, що вживаються певним письменником у його творах (лексика Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського).

Контекст лексичний – словесне оточення слова, яке дає можливість повні-стю зрозуміти, з яким значенням слово виступає в тексті. Наприклад, слово голова у словосполученні зі словами людська, собача, кучерява, на плечах означає части-ну тіла, у сполученнях голова кооперативу, колгоспу – посаду, у сполученні голо-ва колони – групу людей, що очолюють колону. Контекстом може бути який зав-годно відрізок тексту – від одного слова до абзацу і більше.

Визначення значення слова може і ситуація, в якій відбувається акт мовлен-ня, тобто позамовний фактор. Тоді можна говорити про побутовий контекст. Так, у фразі Капітан дав команду слово капітан матиме різні значення залежно від то-го, де її вимовлено: на кораблі, у військовій частині чи на футбольному полі.

Значеннєво-стилістичні можливості мови, її виражальні багатства представ-лені такими її якостями, ознаками, як полісемія.

Полісемія (грецьк. poly – багато і sema – знак, значення), або багатознач-ність слів – наявність у семантичній структурі мовної одиниці двох, кількох чи багатьох значень.

Багатозначність (полісемія) – наявність в одного слова або у фразеоло-гізма двох чи кількох пов’язаних між собою значень, що виникли в процесі розвитку первинного значення.

Саме пов’язаністю значень, усвідомлюваною мовцями, багатозначність відрізняється від омонімії. Наприклад, різні значення слова голова розвинулися з його основного значення “частина тіла людини або тварини, в якій міститься мо-зок”: голова (керівник) керує так, як голова керує всім тілом; голова (перші ряди колони, загону, групи) також спрямовує, керує, а крім того, як і голова, скажімо, змії, міститься попереду всього тіла; голова цукру, капусти має таку ж форму, як і голова людини.

Значення ж слів коса (волосся), коса (піщана), коса (знаряддя праці) ніяк між собою не пов’язані, а отже, не мають відношення до полісемії.

Те чи інше значення полісемантичного слова реалізується в контексті: Я побачив незнайому жінку (тут жінка – особа жіночої статі); Його жінка вимагає розлучення (тут жінка – дружина).

Розвиток багатозначності слова відбувається шляхом перенесення наймену-вання з одного об’єкта на інший. За способом перенесення (залежно від того, як по-в’язані між собою ці об’єкти) розрізняють метафору, метонімію та синекдоху.

Сукупність значень одного полісемантичного слова становить його семан-тичну структуру. Серед значень слова виділяють пряме й переносне, первинне й похідне значення, номінативне, фразеологічно зв’язане й контекстуальне значен-ня.

СИНОНІМІЧНИЙ ВИБІР СЛОВА

Синоніми (грецьк. synōnymos – однойменний) – слова (зрідка сполучення слів), які тотожні або близькі за своєю семантикою, але відрізняються мате-ріально, тобто звуковим складом.

Наприклад:

сміливий, хоробрий, відважний, безстрашний, доблесний, героїчний – фоне-тично різні, але об’єднані спільною семантикою – небоязкий, готовий здійснити навіть подвиг.

Розрізняються семантичні (понятійні, ідеографічні), стилістичні та се-мантико-стилістичні синоніми.

Семантичні синоніми, означаючи те саме поняття, відрізняються відтін-ками значення: хоробрий, сміливий, відважний, мужній, безстрашний; виднітися, бовваніти, мріти, маячити; друг, товариш, приятель.

Стилістичні синоніми не мають відмінності у значеннєвих відтінках, зате відрізняються емоційно-експресивним забарвленням. Наприклад, обличчя, лик і пика означають одне й те ж поняття, але слово обличчя – нейтральне, лик – підне-сено-урочисте, а пика – згрубіле, просторічне. Так само: умерти (нейтральне), упокоїтися (піднесене), здохнути (знижене); лоб (нейтральне), чоло (піднесене).

Семантико-стилістичні синоніми відрізняються як семантичними відтін-ками, так і стилістичним забарвленням: поганий, гидкий, бридкий, кепський, осо-ружний, паскудний, мерзенний.

Існують також абсолютні синоніми. Це – синоніми, які не відрізняються ні семантичними, ні стилістичними відтінками. Кількість їх у мові незначна: шо-

фер – водій, майдан – площа, бегемот – гіпопотам.

Абсолютні синоніми трапляються, зокрема, серед термінів: лінгвістика – мовознавство, лабіальний – губний, стерта метафора – суха метафора.

Синонімічним рядом (або синонімічним гніздом) називають кілька сино-німів, об’єднаних за своїм лексичним значенням в окрему групу.

Наприклад:

багато, чимало, тьма, море, безліч; гарний, красивий, красний, вродливий,

прекрасний, чарівний, чудовий; іти, прямувати, простувати, чимчикувати,

крокувати.

Загалом синонімічний ряд утворює систему відтінків одного значення.

У синонімічному ряді виділяється головне слово, яке називається домінан-тою, або стрижневим словом. У наведених вище рядах домінантами будуть слова багато, гарний, іти. Домінанта, порівняно з іншими членами ряду, має найзагаль-ніше значення; вона стилістично нейтральна; їй притаманна максимальна спо-лучуваність з іншими словами.

Члени синонімічного ряду можуть мати різну сполучуваність із іншими словами. Так, дієслово відкрити сполучається з максимальною кількістю імен-ників: відкрити коробку, книгу, острів, школу, засідання, сезон і т. ін. Відчинити ж можна двері, ворота, вікно, тобто ті предмети, які мають стулки. І, нарешті, дієслово роззявити обслуговує тільки слова рот, паща, дзьоб.

Компонентами синонімічного ряду можуть виступати евфемізми та пери-фрази.

Евфемізм (грецьк. euphemismos – пом’якшений вираз) слово або словоспо-лучення, що відтворює зміст у пом’якшеній формі. Евфемізми виступають за-мінниками грубих, непристойних зворотів; уживаються з почуття страху чи со-рому: замість дурний – немудрий, не хапає зірок з неба; замість скоро помре – йо-му вже не топтати рясту; замість брехня – фантазії, вигадки; замість п’яний – під градусом, під мухою, під Бахуром. Як евфемізми можуть використовуватися терміни з суспільно-політичної ґалузі: лібералізація цін, вільне підприємництво та ін.: “Насправді це не лібералізація, не вільне підприємництво, а дике зростання цін і неприкрита спекуляція” (газ.).

Перифраза (грецьк. periphrasis – описовий вираз) – описовий зворот, за до-помогою якого явище, предмет, особа, реалія називаються не прямо, а опи-сово, через характерні риси їх.

Наприклад:

“Що не кажіть, не любити кішок просто неможливо. Приходиш додому, а ваша красуня-грація зустрічає біля порога, потреться об ноги, хвіст трубою, промуркоче заспокійливу пісеньку, вмоститься на коліна. Погладиш пухнасте диво – і воно вбере в себе всі денні стреси” (газ.).

Групи синонімів:

• безвідносні (абсолютні) синоніми.

Лексично вони однозначні, але різняться стилістично: одні вживаються частіше, інші – рідше, ці синоніми також характерні для різних стилів мови; неоднаковим може бути й емоційне забарвлення /шлях – путь – дорога; ек-спорт – вивіз/;

• відносні синоніми різняться певним смисловим відтінком /мир, спокій, тиша, згода, злагода/;

• синтаксичні синоніми – семантично близькі синтаксичні конструкції – словосполучення й речення /зошит студента – студентський зошит/;

• контекстуальні синоніми (за ними в літературній мові закріпились різні лексичні значення, але в певних текстах ці лексеми набувають іншої семан-тики – тропеїчної, переносної.

Наприклад:

Пани, ох! Наїхали, будуть землю ділити... – Яку землю? Що ти мелеш? (М. Коцюбинський)

Як почне щось наукове плести, то комедія чиста (І. Франко).

І що я йому говорила, товкла? (І. Франко)

• фразеологічні синоніми /плескати язиком, розводити теревені/.

Стилістичні синоніми характеризуються належністю до окремих стилів

мовлення та різною мірою емоційно-експресивного забарвлення.

Наприклад:

кашляти (нейтральне), кахикати (розмовне); їжа (нейтральне), живлення

(книжне).

Ідеографічні синоніми дають можливість вибрати найточніше, найпідхожіше слово з синонімічного ряду, щоб якомога краще передати ту чи ту думку. Особи-во важлива така риса в діловому, науковому й публіцистичному стилях.

ПАРОНІМИ ТА ОМОНІМИ У МОВІ ФАХУ

Особливу групу слів лексики української мови становлять пароніми.

Пароніми (грецьк. para – біля, поряд і ónyma – ім’я) – однокореневі слова, які належать до тієї ж самої частини мови, мають різне або частково інше лексичне значення, однак близькі між собою фонетично, різняться афіксом (афіксами) чи окремими звуками або тільки одним звуком (фонемою).

Уміле використання паронімів сприяє точності мовлення. Нерозрізнення їх значень призводить до помилок, непорозумінь при спілкуванні. Щоб уникнути помилок, треба глибше вивчати значення слів, особливості їх слововживання. Явище паронімії вимагає точного знання значень і адекватного їх вживання. Па-роніми ніколи не можуть заступати один одного без певних стилістичних нас-танов. У науковому та офіційно-діловому стилях пароніми стилістично нейтраль-ні, а в інших стилях вони можуть набувати нових (контекстуальних) емоційно-експресивних відтінків.

До паронімів належать, наприклад, слова:

- адрес - адреса

Адрес – урочисте ювілейне привітання.

Адреса – назва мешкання людини чи розташування установи.

Наприклад:

проживати за адресою;

звертатися за адресою,

але: відправив повідомлення на адресу;

заяви присилайте на адресу (а не за адресою).

- економний - економічний

Економічний вживається стосовно понять, пов’язаних з економікою – суспіль-

но-виробничими відносинами, господарською і фінансовою діяльністю.

Економний співвідноситься зі словами економія, економити і тому має інше

значення – “який бережливо, ощадливо витрачає що-небудь, сприяє економії”.

Наприклад:

економічні системи;

економічна стратегія;

економічний потенціал;

економічний прогрес;

економічний район;

економічне життя;

економні рухи;

економні витрати.

- з огляду – з погляду

З огляду на щось означає “через те, що”.

Наприклад:

З огляду на можливу перерву в постачанні паперу видавництво переглянуло свій

план.

Інше значення передається в реченнях із прийменником з погляду:

З погляду видавців треба було б подбати про державну програму створення

підручників.

- контроль - контролювання

Механізми, прилади, техніка звичайно здійснюють контролювання.

Люди, організації – здійснюють контроль.

Наприклад:

Бухгалтерія контролює оплату міжміських телефонних розмов.

Він особисто контролював роботу приладу.

- особистий - особовий

Особистий – це індивідуальний, такий, що стосується окремої особи, належний

особі.

Особовий – такий, що стосується особи взагалі, багатьох осіб.

Наприклад:

особиста власність;

особиста думка;

особисте життя;

особовий склад;

особова справа.

- приводити - призводити

Приводити до чогось – зумовлювати, спричиняти що-небудь.

Призводити до чогось – це спричиняти тільки негативні наслідки.

Наприклад:

Їхня діяльність привела до збільшення випуску товарів.

- компанія - кампанія

Компанія – група людей.

Кампанія – суспільно-політичний або господарський захід.

Не всі слова, схожі за звучанням, можна вважати паронімами. До пароніміч-них належать тільки ті, що мають невелику відмінність у вимові. Інколи в паро-німів є спільна морфема: уява – уявлення, мова – мовлення.

Семантичні зв’язки між паронімами можуть бути синонімічні (тяжкий – важкий), антонімічні (емігрант – іммігрант); вони можуть бути пов’язані пев-ною семантичною близькістю (дипломник – дипломант), належати до однієї тема-тичної групи (калина – малина).

Паронімія тісно пов’язана з семантикою. Пароніми ніколи не можуть до-вільно заступати один одного без певних стилістичних настанов. Щоб уникнути помилок, треба глибше вивчати значення слів рідної мови, спираючись також на знання інших мов.

Слова-пароніми завжди поєднані одне з одним семантично й фонетико-граматично, і цей зв’язок між ними усвідомлюється мовцями. Паронімами може стимулюватись поява певної (позитивної чи негативної) емоційності, у конкрет-ному мовленнєвому контексті ними може створюватись і більш чи менш очевидна каламбурність. Близькозвучністю і своєрідною семантичною близькістю пароні-мів породжується неповторність властивої їм експресії, що відповідно налаштовує мовців емоційно, не залишає їх байдужими до висловлюваного. Пароніми викори-стовують в усіх стилях мови. Їх стилістична наснага й енергія найширше виявля-ється в художніх текстах і у фольклорі:

Не знаходжу в них [у футбольних м’ячах] нічого ні динамічного, ні демо-нічного. (О. Гончар) – сказано інтригуюче, частково й каламбурно (звукова близь-кість, але семантична віддаленість: це, імовірніше, омонімія); Я певний, ви знайде-те, зв’яжетесь... – Ні з ким я в’язатися не буду... (С. Журахович) – вислів по-мітно контрастний, пароніми в ньому створюють ефект незвичності, отож, і до-сить виразної емоційності. Поетичний вислів І невідь звідки падають ці сни... Ле-чу на крилах персів в країну персів, у державу персів, у князівство персів, у Пер-сію, сказати б (І. Драч) пародійний, стилістично зорієнтований на збудження пев-ного почуттєво-гумористичного стану людини, наповнює сказане відтінком незлої насмішливості.

Отже, пароніми становлять досить виразний елемент і засіб мовлення різно-стильового, найчастіше – художньо-літературного.

На основі паронімії будується парономазія (грецьк. paronomasia) – стиліс-тична фігура, в якій поряд розміщуються різні за значенням, але подібні за зву-чанням слова з метою зіставлення їх. Тут можуть бути використані не лише па-роніми, а й просто співзвучні слова, різні за своєю предметною співвіднесеністю. Ця стилістична фігура характерна для красного письменства та народної творчос-ті.

Наприклад:

“ – О, бачиш, - втішився Кочубей, - він ще не чув, так слухай тоді. Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юристу дідьків триста, а нашого брата дере жінка кирпата, жіночка люба та дере за чуба ... го-го-го!.. Бачиш, до чого я казав?” (Б. Лепкий)