2. Методика обчислення основних статей калькуляції.

У процесі калькулювання прямі витрати обчислюються безпосередньо на калькуляційну одиницю згідно з чинними нормами й цінами. На непрямі витрати спочатку складають кошторис на певний період, після чого витрати розподіляють між різними виробами за відомою методикою.

Стаття 1. „Сировина та матеріали” містить витрати на сировину, основні, допоміжні матеріали, необхідні для виготовлення продукції, тобто витрати, які можна безпосередньо обчислити на одиницю продукції на підставі витратних норм і цін. Крім ціни матеріалів, ураховуються транспортно-заготівельні витрати ( плата за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи та ін.)

Стаття 2. ”Покупні напівфабрикати та комплектуючи вироби сторонніх підприємств” містить вартість купівельних напівфабрикатів та готових комплектуючих виробів, придбаних для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання.

У статті 3. „Зворотні відходи” отримані та досліджені взагалі виробничі відходи оцінюються по вартості за поточний рік, їх вартість виключається з вартості матеріальних витрат, віднесених на собівартість продукції. Зворотними вважаються відходи, що не мають вартості, а також плутанка.

До статті 4. „ Паливо та енергія на технологічні цілі” відносяться витрати на всі види палива і енергії ( як одержані від сторонніх підприємств та організацій, так і виготовлені самим підприємством ) що безпосередньо використовується в процесі виробництва продукції. Ці витрати враховуються по затвердженим нормам для кожного виду палива .

Стаття 5. „Основна заробітна плата основних робітників” містить витрати на оплату праці робітників, безпосередньо зайнятих виготовленням основної продукції. Обчислюється згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції, деталі, вузли. Сума основної зарплати робітників вноситься до калькуляції собівартості на основі розрахунку фонду зарплати.

Стаття 6. „Додаткова зарплата основних робітників” ( оплата відпусток, часу виконання, державних обов’язків, доплата за виконання додаткових функцій та ін.) обчислюється у відсотках від основної заробітної плати

З _дод = К дод · З_осн ^,

де Кдод – коефіцієнт додаткової зарплати ( 12 – 25%).

Стаття 7. ”Відрахування на соціальне страхування" включаються відрахування на обов’язкове державне, пенсійне та соціальне страхування робітників, зайнятих виробництвом продукції, а також відрахування на їх індивідуальне страхування та інші соціальні заходи. Обчислюється у відсотках від основної та додаткової зарплати:

З_відр = (З_осн + З_дод) · 40,55% / 100%

До статті 8. „ Витрати на утримання та експлуатацію устаткування” відносять амортизаційні відрахування від вартості виробничого устаткування із складу основних фондів, інших матеріальних та нематеріальних необоротних активів, витрати на їх утримання, експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування.

Сума витрат за всіма попередніми статтями становить технологічну собівартість продукції.

Технологічна собівартість – це сума витрат даного цеху, безпосередньо пов’язаних з виконанням технологічних операцій.

Стаття 9. „ Загальновиробничі витрати”, Стаття 10. „Адміністративні витрати” (загальногосподарські витрати) близькі за змістом і різняться тільки за рівнем узагальнення витрат. Загальновиробничі - це витрати на управління, виробниче й господарське обслуговування в межах цеху ( виробництва ).Сюди входять витрати на зарплату з відрахуваннями на соціальні потреби працівників управління цеху, спеціалістів, обслуговуючого персоналу, амортизаційні відрахування стосовно будівель і споруд, кошти на їхнє утримання, ремонт, на охорону праці та ін. Загальногосподарські витрати є такими самими тільки на рівні підприємства як єдиної системи. Додатково в них включають витрати на набір і підготовку кадрів, відрядження, обов’язкові платежі ( страхування майна, платежі за забруднення довкілля тощо ), виплату відсотків за кредити і т.п.

Розподіляються загальновиробничі та загальногосподарські витрати здебільшого однаково – пропорційно основній зарплаті виробників.

Сума витрат за всіма попередніми статтями ( з 1 по 9) становлять виробничу собівартість.

Виробнича собівартість – це загальні витрати підприємства на виробництво даного виду продукції

Стаття 11. „Витрати на збут” містить витрати на вивчення ринку, на рекламу та продаж продукції. Деякі з цих витрат є прямими, і їх можна обчислити безпосередньо для окремих виробів ( витрати на тару, пакування, рекламу, транспортування, в певний район ринку ). Непрямі витрати ( на аналіз ринку, комісійні виплати організаціям збуту, проведення ярмарків тощо ) розподіляються між виробами пропорційно їхній виробничій собівартості.

Стаття 12. „Інші витрати”включає всі виробничі витрати, які не увійшли до попередніх статей.

Сума виробничої собівартості та адміністративних разходів, витрати на збут, інших виробничіх витрат становлять повну собівартість продукції .