6. Сітьові методи планування та управління.

Сутність сітьового планування та управління полягає в розробці сітьового графіку, його аналізу з подальшим використанням у роботі.

Цей метод уперше був розроблений у США в 1957р. за назвою СРМ Critical Path Method чи метод критичного шляху.

Застосовується у проектування та виготовлені складної продукції.

Методика сітьового планування і управління полягає в наступному:

1 Складається перелік усіх видів робіт з етапів, визначається їхня послідовність і зв'язок між собою.

2 Будується граф за взаємодіями робіт:

- стрілками позначаються РОБОТИ - трудовий процес,

- кружечками позначаються ПОДІЇ –

факт, стан, який фіксує завершення роботи.

1 – нумер події;

2 – ранній термін звершення події;

3 – пізній термін звершення події;

4 – резерв часу події.

Фіктивні роботи (залежності) - зв'язок між якими-небудь

результатами робіт, подіями, які не вимагають витрат у часі.

Будь-яка робота завжди обмежується двома подіями: початковою і кінцевою: i та j.

Тривалість роботи вказується над стрілкою: t(i – j).

П одії нумеруються в логічній послідовності. Це розглянуто на прикладі (рис.5.5 ).

Рисунок 5.5 – Приклад позначення робіт у мережі

Подія, яка має тільки вихідні роботи, називається ПОЧАТКОВОЮ.

Подія, яка має тільки вхідні роботи, називається КІНЦЕВОЮ.

Якщо граф побудований правильно, то він має тільки одну початкову подію й одну кінцеву.

Мережа не повинна мати замкнутих контурів (рис. 5.6).

Рисунок 5.6 – Замкнутий контур мережі.

Будь-який ланцюжок робіт, який з'єднує початкову та кінцеву подію, називається ШЛЯХОМ.

Шлях, який має найбільшу тривалість, називається КРИТИЧНИМ.

3 Задаються основні параметри мережної моделі:

ранній і пізній терміни настання подій, терміни початку та закінчення робіт і резерви часу подій і робіт.

Основні параметри сіті:

1. Критичний шлях.

2. Найбільш пізні та ранні терміни звершення події.

3. Найбільш ранній та найбільш пізній час початку роботи.

4. Найбільш ранній та найбільш пізній час завершення роботи.

Контрольні питання

1. Які відомі принципи та види планування.

2. У чому полягає стратегія розвитку підприємства.

3. Сутність бізнес – планування та їх структура.

4. Назвіть особливості та зміст тактичних планів.

5. У чому полягають особливості оперативного планування.

6. У чому полягає сутність мережних методів планування . Основні параметри сіті.

Література

Економіка підприємства: Підручник / за заг.ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге , перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2005.- 528 с., іл.. Экономика предприятия: Учебник для вузов / под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 2000.- 742 с.

Тема 11 Собівартість продукції та ціноутворення на підприємстві.

Тема 11.1 Собівартість продукції. Характеристика кошторису витрат.

План

1. Економічна сутність показника собівартості.

2. Характеристика кошторису витрат.

1. Собівартість продукції – це виражені у грошовій формі витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Собівартість, як економічна категорія є обумовленою частиною вартості, яка у процесі обігу повертається підприємству для відшкодування його витрат.

Собівартість характеризує ефективність використання фінансових, матеріальних, трудових ресурсів. Вона відображає якісні зміни в господарській діяльності підприємства.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і договірне визначення фактичних витрат, пов’язаних виробництвом продукції, обчислення фактичної собівартості окремих видів та всієї продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

До складу статей входять витрати які носять постійний характер, до них відносять :

• витрати сировини та матеріалів;

• витрати паливно - енергетичні ;

• витрати по заробітної плати;

- витрати амортизаційні і т.д.

Не входять до собівартості слідуючи витрати:

• штрафи;

• пеня;

• утримання ЖЕУ, установ соц. культурного побуту.

За етапами формування виділяють слідуючи види собівартості:

• технологічну – це сума витрат на здійснення технологічного процесу;

- виробничу – витрати на виробництво продукції;

- повну – витрати на виробництво та збут.

2. Характеристика кошторису витрат.

Кошторис виробництва – це витрати підприємства, зв’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції чи ні. Кошторис витрат складають за економічно однородними елементами ( таблиця 6.1 )

Таблиця 6.1 - Групування витрат за економічними елементами

№	Найменування елементу	Зміст елементу
1	Матеріальні витрати (за відрахуванням зворотних відходів)	1.Сировина й основні матеріали 2. Покупні напівфабрикати 3.Допоміжні матеріали 4. Паливо та енергія зі сторони 5. Вироби, що їх треба купити для укомплектування продукції 6. Виробничі послуги сторонніх підприємств і організацій, необхідні для виготовлення продукції 7. Пошук і використання природної сировини
2.	Витрати на оплату праці	1. Включає всі форми оплати праці штатного й позаштатного виробничого персоналу підприємства, тобто персоналу, що зайняті виробництвом продукції, обслуговуванням виробничого процесу та управлінням. Не включаються в собівартість виплати працівникам, що фінансуються із прибутку або з інших джерел спеціального призначення
3.	Відрахування на соціальні потреби	1. Державне (обов’язкове) соціальне страхування. 2. Державне (обов’язкове) пенсійне страхування ( Пенсійний фонд ) 3. Фонд допомоги безробітним.
4.	Амортизація основних фондів	1.Відрахування на повне відновлення основних фондів і капітальний ремонт
5.	Інші витрати	1. Витрати, які за змістом не можна віднести до щойно перелічених. До них належить широке коло витрат різного призначення : оплата послуг зв’язку, обчислюваних центрів,охорони, витрати навідряжження, страхування майна, винагорода за винаходи й раціоналізаторські пропозиції, орендна плата за окремі об’єкти основних фондів та ін.

Групування витрат за економічними елементами використовується при складанні кошторису витрат на виробництво по підприємству, цехам або іншим об’єктам управління. В ній кількісно відображається, скільки і яких витрат буде або фактично вироблено. Але воно не показує призначення виробничих витрат, їх зв’язку з результатами виробництва. Усунути цей недолік дозволяє перегрупування виробничих витрат за калькуляційними статями собівартості.

Під структурою собівартості слід розуміти питому вагу різних видів витрат собівартості продукції. Структура собівартості залежить від особливостей виробництва ( до якої галузі має відношення виробництво, тип виробництва, географічне розташування і інше).

Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства.

Контрольні питання

1. Що таке собівартість продукції.

2. Які економічні елементи входять до складу кошторису, чим викликано це групування.

3. Назвіть види собівартості продукції.

Література

Продиус Ю.И. « Экономика предприятия» : Учебное пособие. – Харьков: ООО «Одиссей». – 2005.- 416 с.

Економіка підприємства: Підручник / за заг.ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге , перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2005.- 528 с., іл.. Экономика предприятия: Учебник для вузов / под ред. проф. В.Я. Горфинкеля, проф. В.А. Швандара. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Банки и биржи: ЮНИТИ, 2000.- 742 с.