18.Основні риси феод господарства та його галузева структура.

Феодалізм - універсальна стадія, яку пройшли майже всі народи світу. Становлення проходило 2 шляхами: сінтезним на осн залишків рабовласницького устрою і бессінтезним при еволюції варварських господарств.

Господарство епохи Середньовіччя (феодальне господарство) характеризується, передусім, пануванням приватної власності на грішну землю. Основний прибуток і можливість вижити люди одержували від землі, яка вважалася основним багатством. Розділ землі відбувався відповідно до порядків родового ладу. У результаті завоювань поруч із громадою власністю на грішну землю з'являлася приватна –аллод. Поступовоаллод замінявся в іншу форму земельного володіння –бенефиций, який давався не у власність, а в користування за умови несення військової служби. Земля давалася разом із котрі жили у ньому селянами, зобов'язаних були нести феодальні повинності. Згодом бенефиций перетворився на феод.Феод був спадкової земельної власністю представників панівного класу. - панування великої земельної власності, перебувала до рук класу феодалів;

- поєднання її із дрібними індивідуальними господарствами безпосередніх виробників – селян, часто зберігали в індивідуальної власності основні знаряддя праці, худобу, садибу;

- своєрідний статус селян, які були власниками землі, а були її власниками в різних умовах, до права спадкового користування;

- різноманітні форми і рівня зовнішньоекономічного примусу селян – особиста і поземельна залежність, судове підпорядкування влади феодала, становенеполноправное селянство;

- переважання аграрного сектора над торговим і промисловим;

- панування натурального господарства;

- переважно низький рівень техніки і якості знань, ручне виробництво, що надавало особливе значення індивідуальним виробничим навичок.

Селяни наділялися землею і мали своє господарство. Користуючись землею феодала як наділом, зобов'язані були при цьому обробляти землю феодала з допомогою своїх знарядь чи віддавати йому додатковий продукт своєї праці – ренту.Відомі три формах феодального ренти: відробіткова (панщина), продуктова (натуральні оброк), грошова (грошовий оброк).

19. Феодальне місто, його виникнення та ек роль.

З XI ст. в економічному житті Західної Європи почався період урбанізації - відродження римських міст (Рим, Неаполь, Париж, Генуя, Ліон, Лондон, Бонн) і утворення нових (Гамбург, Любек, Лейпціг, Магдебург), посилення їх господарського значення. Головною причиною цього було економічне піднесення, руйнування натурально-господарських форм виробництва. Вотчинне ремесло вичерпало себе, феодальний маєток не міг розвивати своїх промислових проблем. Успіхи сільського господарства зробили можливим існування населення, яке могло не займатися сільським господарством.

Західноєвропейські міста були невеликими за розміром та населенням, оточені високими мурами, валами, ровами, наповненими водою. У центрі міста на ринковій площі знаходилася ратуша — адміністративний осередок. Тут проходили ярмарки, святкування, забави, всеміські збори. У випадку ворожого нападу населення рятувалося за фортечними мурами і разом з гарнізоном обороняло місто. У містах жили ремісники, купці, люди вільних професій (художники, лікарі, аптекарі, друкарі).

Інтенсивний розвиток ремесла в XII—XIII ст. сформував цеховий лад у містах. Середньовічний цех організовувався лише за професійними ознаками (шевський, ковальський, кравецький, ювелірний тощо). Кожний цех мав свій статут. Документ узаконював, регламентував не тільки виробничі, духовні, а й моральні засади життя ремісничого колективу.