Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpori_IEED.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
139.96 Кб
Скачать

14.Причини розпаду та падіння пізньої Римської імперії.

Причини:

  1. Економічний занепад ремесла і торгівлі.

  2. Для господарства Римської імперії в III—V ст. н. е. визначальним стали розклад античної власності, поступова втрата рабством свого виробничого значення,

  3. Натуралізація і аграризація економіки,

  4. Послаблення економічних позицій міст,

  5. Дестабілізація грошової системи

  6. Посилення фіскального гніту.

  7. Боротьба імператорів за престол,

  8. Сепаратизм провінцій,

  9. Грабіжницькі та спустошливі війни,які зумовили політичну нестабільність

  10. Загострення соціальних суперечностей.

  11. Народні повстання.

  12. Натиск варварів,який постійно посилювався

  13. Роз`єднання Східної і Західної частин імперії

  14. Перенесення столиці з Риму на схід у Візантію.

Величезні території дедалі важче піддавались управлінню та захисту. Імператорська влада змушена була піти на її поділ. У 395 р. держава була поділена між: 11-річним Гнорієм - правителем західних земель, і 18-річ Аркадієм - східних.

У середні віки вона дістала назву Візантія. Західну імперію постійно турбували набіги варварів, що призвело до її занепаду. У 410 році вестготами був узятий Рим. Імператор Юлій Майоріан зробив останню спробу зміцнити імперію. Намагався впорядкувати збирання податків, покращити життя середніх землевласників, відновити покинуті міста. За його правління дещо зміцнилося становище у Галлії та Іспанії. Однак Майоріана було вбито. Почалася низка швидких змін імператорів на троні. Вони стали цілком залежними від волі варварських вождів.

У 476 р. германський вождь усунув від влади 16-річного Р. Августула. З падінням ост імператора зникло саме поняття — Зах Рим імперія. В Римі імператора більше немає. В Італії було утворено нове королівство — держава Одоакра.

15.Заг. Характеристика феодального ладу та його періодизація.

Зародження феодалізму (6-8 ст) у Франції, ознаки: спадковий наділ перетворювався на алод-приватну власність невеликої сімї. Ця власність вільно продавалася, купувалася без дозволу громади, трансформувалася у сусідську. Розпочалося відчудження землі. Король роздавав із свого земельного фонду наділи графам, церкві, роздавав право на збирання держ доходів. Процес становлення залежного селянства охопив рабів, колонів, вільновідпущених.

Феодальний лад має чотири риси:

1. Натуральне господарство.

2. Наділення безпосереднього виробника (селянина) усіма засобами виробництва і землею.

3. Особиста залежність селянина від поміщика або нееконо-мічний примус до праці.

4. Досить низький рівень розвитку сільськогосподарської те-хніки і продуктивності праці в цей період.

Основними класами феодального суспільства є феодали і за-лежні селяни.

Феодал має повну власність на всю ділянку землі, частину якої він передає родині селянина в спадкове користування, що дозволяє йому забезпечити своїх нащадків робочою силою, яка самовідтворюється. Феодал постійно вилучає в селянина додат-ковий продукт (часто і частину необхідного) у вигляді феодаль-ної ренти, що в залежності від стадії зрілості феодалізму буває трьох типів:

1. Відробіткова рента (панщина) має місце в тому випадку, коли селянин відбуває повинність на землі поміщика. Тут необ-хідна і додаткова праця чітко розділені в просторі і в часі, тобто видно, де і коли селянин працює на свою родину, а де і коли на поміщика.

2. Рента продуктами (натуральний оброк) виникає, коли се-лянин віддає феодалові частину виробленого на своїй ділянці натурального продукту, у якому стираються відмінності між не-обхідною і додатковою працею.

3. Грошова рента. Натуральне господарство виявляється пі-дірваним в кінці феодалізму через залучення селянина до рин-кових відносин, і відносини між ним і феодалом перетворюють-ся в суто договірні, грошові, за яких, як правило, відбувається нагромадження грошей заможними селянами і викуп на волю, а згодом і обертання відносин – купівля маєтку поміщика.

Історію феодалізму можна розділити на три періоди:

1. Ранній феодалізм V–XI століть: завоювання варварами За-хідної Римської і частини Візантійської імперії, деградація про-дуктивних сил і суспільного поділу праці, занепад міст. У цей період відбувається формування великого феодального землево-лодіння і поступове закріпачення селян.

2. Розвинений феодалізм XI–XV століть: загальний ріст про-дуктивних сил, що привів до повторного відділення ремесла від землеробства, пожвавлення ринкових зв'язків і, як наслідок, до відродження античних і виникнення нових європейських міст.

3. Період розкладу феодалізму XV–XVII століть: у цей пері-од відбувається інтенсивний розвиток товарно-грошових відно-син, що спричиняє комутацію ренти (перехід її в грошову фор-му) з наступним викупом більшості селян на волю. У цей період відбуваються Великі географічні відкриття, внаслідок чого фор-мується міжнародний поділ праці і світовий ринок, тобто в над-рах феодалізму починають розвертатися нові, капіталістичні правила гри.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]