9. Осн риси соц-ек устрою рабовласницьких держав Стародавнього Сходу.

Історія старод цивілізацій охоплювала період з IV тис. до н.е. до падіння Зах Рим імперії у V ст. н.е. Східне рабство виникло в IV тис. до н.е. в Стародавньому Єгипті. Вигідне стратегічне та географ положення сприяло його політ та ек розвитку. Швидко розвив землеробство на високоурожайних поливних землях долини Нілу. Другою важливою галуззю господарства було тваринництво, яке відтіснило мисливство. Єгиптяни винайшли соху, навчилися виливати з міді ножі, сокири, наконечники стріл, посуд. Економіка характерна і для стародавніх Індії та Китаю. Вже в IV тис. до н.е. в долині Інду зародилося зрошуване землеробство, розвив тваринництво. Виникли ремісничі міста, торгівля. З’явилися купці-професіонали. Грошовий обіг був нерозвинений, та й справжні монети з’явилися лише у V ст. до н.е. Рабство мало патріархальний характер, сільська община зберігала панівне становище в ек країни.

Особливості: не володіло сусп виробництвом; головна сф ек життя – с/г – залишилось поза рабовласницьким виробництвом, лише частково праця рабів використовувалася для обробітку грунту. Раби належали в осн державі. Гол джерелами рабства були війни, піратство, боргове рабство. Рабів використовували для обслуговування рабовласників. Найвідомішим збірником законів Стар Сходу є кодифікація царя Хаммурапі, яку вважають одним з найдавніших збірників правових норм в світі.

10. Основні риси соц-ек устрою рабовласницьких держав античного світу.

Могутність Старод Риму зв'язано зі зміцненням і роз­квітом античного способу, за якого осн відно­синами були раби і рабовласники. Цент­р місце серед соц-ек проблем займали проблеми рабства й аграрні, особливо пи­тання раціональної організації рабовласницьких госп-в.

Катон написав трактат «Землеробство», він містить практич­ні рекомендації щодо ведення натур рабовласницького гос­п-ва. Вважав землеробство за найпочесніше й найшляхетніше заняття.

Брати Гракхи Тіберій і Гай пропонували аграр реформи. Вони полягали у: відновленні та зміцненні дрібного землеволодіння; у поверненні дрібних виробників до госп-кої діяльності; у обмеженні розмірів земел ділянок.

Також аграрні проблеми досліджував Варрон. Називав 2 цілі, яких мають прагнути землевлас­ники — користь і задоволення. Дохідність маєтку визначається його агрокультурою, але передовсім — властивостями грунту. Вважав рабів «знаряддями, що говорять».

Колумелла розглядає античне с/г в період кризи рабовласництва. Гол причину цього занепаду бачить у недоліках госп-ня, через недбале ставлення рабів до праці. Він запропонував цілу сист заходів для раціональнішої організації рабовласницького госп-ва.

11.Фази еволюції та варіації розвитку рабовласництва (східне та античне рабство).

Два типи - східне та античне рабство, спільні риси: ручна технологія з індивід та спіл знаряддями праці, провідна роль землеробства та натур госп-ва, позаек примус та привласнення сусп праці.

В IV тисячолітті до н.е. східне рабство виникає в стародавньому Єгипті. Це було пов'язано з вигідним стратегічним та географічним положенням цих земель. В країні існували ринки, де вільно купували і продавали невільників. Найбільшими рабовласниками були фараони, які привозили полонених із завойованих країн. Існувало й боргове рабство. Та все ж основною продуктивною силою в Єгипті були селяни-общинники, рабів же їх власники використовували як слуг.

У III тисячолітті до нашої ери рабів у Шумері було небагато, рабство мало статус патріархального, тобто раби мали право заводити сім'ї і навіть викупати себе з неволі. Наприкінці III тис. до н.е. в Месопотамії утворилося могутнє централізоване Вавилонське царство. Найбільшого розвитку воно досягло за царя Хаммурапі (1792-1750до н.е.)

Економіка східного рабства характерна і для Стародавньої Індії та Китаю. Вже в IV тис. до н.е. в долині Інду зароджується зрошуване землеробство, розвивається тваринництво. Виникають ремісничі міста, торгівля. Знаряддя праці виготовлялись як з металу (міді, бронзи), так і з каменю. Вторгнення завойовників на деякий час загальмувало господарську діяльність місцевих жителів. В II-І тис. до н.е. спостерігається швидке піднесення економіки Індо-Гангскої рівнини. Переважно використовуються залізні знаряддя праці. Особливості схід рабства: не володіло сусп виробництвом. С/г опинилося поза межами рабовласн виробництва. Раби належали державі. Раби брали участь у будівництві храмів, пірамід, каналів.

Криза рабовласництва на Близькому Сході призвела до занепаду Вавилонського царства і Єгипту. Але цей режим відроджується в нових країнах Середземномор'я, куди поступово перемістилися центри Стародавнього світу. Це проявилося в економічному піднесенні Греції та Риму.

У Греції переважало боргове рабство, община зникла, використання рабської праці стало різнобічним та ефект, рабство перетворилося на класичне. Антична громада виступала як місто, яке підпорядкувало собі село. Відокремлення ремесла від с/г та розв торгівлі, поява грошей, капіталу. Суспільство розпалося на: рабів та вільних громадян. У 5 ст до н.е. рабовласницке сусп досягло найвищого рівня розвитку. Ремесло і торгівля розвивалося на незначній території землі. У 2 ст до н.е. Грецію завоювали римляни. Становленню і утвердженню рабовласн відносин сприяла територ експанція римлян. Період розквіту господарства припав на 2-1 ст до н.е., рабство набуло класичних форм. Ек піднесення тривало перші 2 ст н.е. раби поділялися на міських та сільських. Джерела рабів: війни, піратство. Боротьба за землю була важливою ознакою ек розвитку.