6. Перехід від привласнювального до відтворювального господарства.

В епоху неоліту (X-поч.III тис. до н.е.) відбувся перехід від привласн типу господарства до відтворювального — землеробства і скотарства.

Землеробство виникло зі збиральництва. Свідченням є знахідки зернотерок, серпів, мотик. Скотарство виникло із мисливства. Люди приручили свиню, бика, вівцю, козу. «Неолітична Революція» сприяла подальшому розв племінної організації сусп, зростанню ролі парної сім'ї. Вдосконалюються техніка виготовлення каменю (розпилювання, шліфування, свердлення), крем'яні знаряддя. Широкого розповсюдження знаходять крем'яні ножі, наконечники списів і стріл, знаряддя для обробки дерева. Важливим досягненням стало винайдення глиняного посуду. Це створило умови для зберігання запасів продуктів, вживання вареної їжі і взагалі переходу від кочового до осідлого способу життя. Виникли нові види ремесла: ткацтво, обробка обсидіану (вулканічного скла) і початки металургії. Люди навчились обпалювати глину, перетворюючи її в кераміку з метою надання виробам твердості, міцності, водонепроникності, вогнестійкості. Варіння їжі в глиняному посуді дозволило істотно урізноманітнити раціон. Поява кераміки стала однією з осн ознак неоліт епохи.

7. Риси економіки первісної доби. Розпад первіснообщинного ладу.

Первісно-общинний лад — перша в історії людства соц-ек формація. (2 млн р. тому). Ек основу становила сусп власність на основні засоби виробництва. Розвиток поділу праці, удосконалення знарядь виробництва, застосув металевих знарядь праці, підвищення її продуктивності привели до розкладу родових відносин.

В осн первіснообщ способу лежить примітивна колективна праця та споживання, обумовлені низьким рівнем розв продуктивних сил, надзвичайна залежність від навколишнього середовища. В цей період закладено основи докапіталістичних ек структур, що визначали форми подальшого розв людства. Створені й передані найважливіші галузі економіки.

Слідом настає наступний великий розподіл праці (відокремлення ремесла від с/г). Це обумовило розвиток обміну, спочатку без участі грошей, потім — товарного виробництва, зародження та створення перших міст. Вдосконалювались предмети та знаряддя праці (від недосконалих кам’яних рубил до сокир, молотків, луків, списів, с/г знарядь). Поява приватної власності, накопичення продуктів виробництва і матер цінностей призвели до соц нерівності і до розпаду первіснообщ ладу, підвели до створення — держави з владою.

8. Типи стародавніх цивілізацій.

1) Східні: Протоіндійська, Древньокитайська, Шумерська та Єгипетська;

2) Античні: Стародавня Греція, Стародавній Рим.

Старод епоха триває від сер. 4 тис. до н. е. по 5 ст. н. е. і завершується падінням Рим імперії.

Спільні риси: певні залишки сусп відносин передістор епох; відносини влади і ек відносини не були чітко розмежованими; соц і господарські відносини ґрунтувалися на засадах позаек примусу; у формуванні вирішальну роль відігравала взаємодія "людина – суспільство – природа"; залежність сусп від наслідків оптимізації взаємин людини з природою; вони були аграрні цивілізації; основа ек – с/г і с/г виробництво, на його осн формувалася політика, соц сфера і виробництво.

Різниця: 1) у рівні рабовласництва - в Східних рабство не піднялося до класичного рівня, наприклад: в Шумерській рабство носило патріархальний характер, в Єгипті між рабами і селянами не було великої різниці, в Індії за сільською общиною зберігалася головна роль виробника.

В античних рабство піднялося до рівня класичного: раб був позбавлений будь-яких прав, він не був громадянином ні грецького полісу, ні Римської імперії, він залишався живим засобом виробництва. 2) в економічному розвитку Східних цивілізацій зовнішня торгівля відігравала допоміжну роль, а в античних вирішальну в розвитку суспільства.