13. Національний інформаційний простір

Інформаційний простір - середовище, в якому і завдяки якому виробляється, існує, циркулює, обертається інформація

Коли йдеться про інформаційне поле конкретної держави, то його межі зазвичай ототожнюються з її кордонами, охоплюючи національні територію, акваторію, повітряний простір та економіку. Саме у цих сферах діють засоби інформації, які й інформують, тобто повідомляють, зображають, складають про щось уявлення. А от що саме повідомляють, як саме зображають і яке саме уявлення складають – це вже стосується сфери політики й залежить від інформатора. Наприклад, українське телебачення і радіо та московське про одну і ту ж подію нерідко розповідають по-різному (українське телебачення виражає інтереси української держави, московське ж – російської, а ці інтереси, як відомо, не збігаються). Також до складу цього поняття входять його суб’єкти, все матеріально-технічне середовище, вся інтелектуально-інформаційна власність цих суб’єктів. Суб'єктами національного інформаційного простору, є передусім юридичні особи. Це: - державні та недержавні інформаційні агентства; - державні та недержавні установи, служби і центри збирання, зберігання, дослідження та поширення статистичної, соціологічної, економічної, іншої суспільно значущої інформації; - спеціальні галузеві та міжгалузеві (проблемні, банково-інформаційні, довідкові тощо) установи і центри (бюро) наукової та науково-технічної інформації; - державні та недержавні аудіовізуальні і друковані засоби масової інформації, структури, які їх об'єднують (компанії, корпорації, асоціації, спілки тощо); - видавництва всіх типів, різних форм власності; - професіональні творчі об'єднання громадян (творчі спілки, товариства, асоціації тощо); - виставкові організації та центри; - бібліотечні, музейні, клубні та інші культурно-просвітницькі установи, які використовуються в інформаційній діяльності; - поліграфічні підприємства; - зарубіжні і міжнародні організації, представництва, спільні підприємства, належним чином зареєстровані (акредитовані) в Україні; - органи захисту державних таємниць, національного інформаційного простору та охорони інформації; Суб'єктами національного інформаційного простору визнаються також фізичні особи – громадяни України та інших країн, які здійснюють відповідно до законодавства України професіональну творчу діяльність у галузі інформації індивідуально. Національний інформаційний простір – надзвичайно важливе політичне поняття, яке у вартісній шкалі соціальних цінностей можна поставити на друге місце після державної незалежності. Держава зобов'язана забезпечити використання свого інформаційного поля в інтересах саме держави та її громадян.

14. Природа масово-інформаційної діяльності

Журналістика в усьому світі сприймається як масово-інформаційна діяльність.

У сучасній науці існує дві концепції поняття "інформація": атрибутивна й функціональна. Згідно з першою, інформація розуміється як атрибут матерії, а відтак є властивістю будь-якого матеріального об´єкта (наприклад відбиток пальця). Функціональна ж інформація функціонує лише на соціально свідомому рівні, виникає як наслідок спрямованої активності, а обмін інформацією між людьми за допомогою знаків та символів розглядається як головна умова розвитку людської культури, її найважливіша форма.

Природа інформаційної діяльності полягає у тому, що люди здавна потребували інформації. У широкому значенні інформація - всяке нове знання, що передається від одного суб´єкта до іншого.

Масово-інформаційна дільність — це те організоване спілкування між автором та реціпієнтом, що є видом суспільно-культурної діяльності, котра несе свій вплив на широкі маси людей. Вплив на маси здійснюється за допомогою ЗМІ. Масова інформація є різновидом соціальної інформації. Соціальна інформація - це повідомлення, передані будь-якою зрозумілою людині знаковою системою про процеси функціонування суспільства, а також про те, що стосується цих процесів і може вплинути на них.

Масово-інформаційна діяльність розкривається у ЗМІ. Як знакова система повідомлень найчастіше виступає мова: писаний текст або усне мовлення. Журналіст, займаючись масово-інформаційною діяльністю діє, як перекладач. Він передає простішими словами важкі для розуміння процеси, передає їх загальнозрозумілою для більшості читачів мовою. Тільки проста і зрозуміла інформація може стати масовою. Адже, навіть якщо матеріал достойний, але незрозумілий для більшості, він ніколи не стане масовим. Адже журналістика функціонує в системі: автор (журналіст) -інформація (текст) - аудиторія.

"Соціальна інформація, - відзначили науковці, - ніколи не буває нейтральною. Інформація, що передається до ЗМІ, впливає на людей.

Масово-інформаційна діяльність завжди спрямована на масу (на все населення) при відсутності безпосереднього контакту, незалежно від розмірів і просторової розосередженості аудиторії. (Важливо, що люди зараз самі можуть вибирати, що їм ивитись та що читати. Наближення інтересів). Ця дільність завжди відповідає потребам мас в інформації (інформація мусить бути суспільнозначимою). ЗМІ повинні бути доступними для мас, це стосується не лише грошей, а й їх змісту та форми.

У природу масово-інформаційної дільності закладена актуальність.

В. В. Різун виокремив такі три складові актуальності: "суспільна зумовленість (суспільна мотивованість: суспільні потреби та проблеми), відповідність важливим суспільним завданням (суспільна цілеспрямованість: спрямування на поліпшення життя) і суспільна доцільність (суспільний смисл: можливість твору вплинути на подальшу діяльність читача). Інформація повинна відзначатись свіжістю.

У журналістиці точиться постійна боротьба за оперативність, першість і пріоритетність у поданні повідомлень. Теми можуть повторюватись, а матеріали — ні.

Виробництво масової інформації завжди здійснюється на двох рівнях:

1) творцем її може бути кожний громадянин в силу творчої природи людини;

2) масова інформація створюється інституційно, тобто спеціальними суспільними інститутами.

Звідси - два рівні масової інформації:

1) стихійний, що створюється спонтанно й поширюється самими масами переважно в усній формі;

2) організований, створюваний спеціалістами й поширюваний за відкритими, доступними кожному комунікаційними каналами.

Масова інформація накопичується в інформаційних сховищах: архівах, бібліотеках. Але у вжитку живих поколінь перебувають в основному верхні, "свіжі" її пласти.

Особливого розвитку масово-інформаційна діяльність набрала в ХХ столітті, позначеному глобальними економічними й соціальними трансформаціями. В той же ч\ас світова інформаційна індустрія, що сформувалася на основі розвиненої масово-інформаційної діяльності, стає причиною глобальних трансформацій у світі.

Технологічний процес масово-інформаційної діяльності включає процеси збору інформації, її обробки, аналізу, зберігання, виготовлення, тиражування, поширення.

ЗМІ, або мас-медіа, поділяються на друковані, аудіовізуальні, електронні.