- •1.Екологічна функція держави в сучасних умовах. Стратегія національної екологічної політики
- •2.Науково – правові концепції взаємодії суспільства і природи
- •1. Ідеї академіка в. Вернадського про ноосферу.
- •2.Концепція сталого розвитку.
- •3.Концепція біотичної регуляції навколишнього середовища.
- •4.Ідея коеволюційного розвитку людини і природи
- •5.Концепції "неотехнооптимізму"
- •3. Предмет екологічного права. Поняття та види екологічних правовідносин.
- •4. Поняття і види об*єктів екологічного права
- •5. Методи екологічного права . Імперативи та пріоритети екологічного права
- •6) Спеціально юридичні принципи:
- •8. Поняття джерел екологічного права та їх види. Співвідношення екологічного права та законодавства.
- •9. Поняття та види екологічних прав громадян
- •10. Механізм забезпечення права громадян на безпечне для життя і здоров*я довкілля
- •11. Право громадян на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів
- •12. Поняття і види гарантій реалізації екологічних прав громадян та додержання екологічних обов*язків
- •13. Правові форми захисту екологічних прав громадян
- •14. Поняття та основні ознаки права власності на природні ресурси
- •16. Підстави виникнення, зміни та припинення права власності на природні ресурси
- •17.Форми та методи забезпечення права власності на природні ресурси
- •18. Поняття та види права природокористування.
- •19. Об’єкти, суб’єкти та зміст права природокористування
- •20. Права та обов’язки суб’єктів права природокористування
- •21. Підстави виникнення, зміни і припинення права природокористування.
- •22. Поняття, юридичні ознаки і зміст екологічного управління
- •23. Види та правові форми екологічного управління.
- •24. Система екологічного управління за екологічним законодавством.
- •25. Система органів державного екологічного управління та їх компетенція.
- •25. Система органів державного екологічного управління та їх компетенція.
- •4) Повноваження Міністерства екології та природних ресурсів України визначені у відповідному Положенні, яке було затверджене Указом пу від 13.04.11.
- •26. Правові засади екологічного програмування та прогнозування.
- •1) Зу «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»
- •2) Зу «Про державні цільові програми»
- •3) Зу «Про охорону нпс»:
- •27. Правові засади стандартизації та нормування в галузі екології.
- •28. Правові засади стратегічної екологічної оцінки.
- •Зу «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21.12.2010 року.
- •29. Правові засади організації здійснення екологічної експертизи.
- •1) Правовими підставами організації та здійснення екологічної експертизи в Україні є:
- •2) Поняття екологічної експертизи:
- •3) Мета екологічної експертизи:
- •4) Об’єкти екологічної експертизи: (ст.27 зу «Про охорону нпс»)
- •5) Форми екологічної експертизи:
- •6) Суб'єкти екологічної експертизи
- •30. Правові засади екологічного ліцензування.
- •31. Правові засади екологічного контролю та моніторингу.
- •Екологічний контроль.
- •Екологічний моніторинг.
- •32. Правові засади екологічного інформаційного забезпечення.
- •33. Правові форми розподілу та перерозподілу природних ресурсів.
- •34. Державний облік та ведення природноресурсових кадастрів, кадастрів особливо охоронюваних територій та об’єктів.
- •35. Вирішення спорів у галузі екології як функція управління.
- •36. Поняття і юридичні ознаки економіко-правового механізму в галузі екології.
- •37. Склад і зміст економіко-правового механізму (епм) в галузі екології.
- •38. Система фінансування природоохоронних заходів.
- •39. Правова природа фондів охорони навколишнього природного середовища та їх цільове призначення.
- •40. Екологічне страхування та екологічний аудит в системі економіко-правового механізму в галузі екології.
- •41. Поняття відповідальності в екологічному праві. Види та зміст відповідальності за екологічні правопорушення.
- •42. Підстави та умови виникнення відповідальності за порушення вимог екологічного законодавства.
- •43. Правова характеристика екологічних правопорушень та їх класифікація.
- •44. Особливості адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення.
- •45.Кримінальна відповідальність за порушення вимог екологічного законодавства.
- •46. Правові форми еколого-правової відповідальності.
- •47. Особливості цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення.
- •1. Поняття надр та корисних копалин, їх класифікація за законодавством України.
- •Стаття 1. Поняття про надра
- •Стаття 5. Державний фонд надр та державний фонд родовищ корисних копалин
- •Стаття 6. Види корисних копалин
- •2. Особливості загального та спеціального надрокористування.
- •3. Правові засади управління в галузі використання та охорони надр.
- •4. Особливості кримінальної відповідальності за порушення надрового законодавства України.
- •5. Поняття вод та водних об’єктів, їх класифікація за законодавством України.
- •6. Поняття та види права водокористування.
- •7. Особливості управління в сфері використання, відтворення та охорони вод.
- •8. Особливості адміністративної відповідальності за порушення вимог водного законодавства.
- •9. Право власності та користування об’єктами рослинного світу.
- •10. Поняття та види рослинного світу як об’єкта правової охорони і використання. Рослинний світ як об'єкт правової охорони та використання
- •11. Організація ведення Червоної та Зеленої книг України у системі функцій управління в галузі екології.
- •12. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ.
- •13. Особливості права власності на ліси.
- •14. Поняття та види прав лісокористування.
- •15. Спеціальне лісокористування.
- •16. Відповідальність за порушення лісового господарства.
- •17. Право власності та право користування об’єктами тваринного світу.
- •18. Тваринний світ як об’єкт правового регулювання.
- •19. Особливості управління і контролю у галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу.
- •20. Особливості юридичної відповідальності за жорстоке поводження з тваринами.
- •21. Поняття та правове регулювання охорони атмосферного повітря. Все чинне!!!
- •22.Атмосферне повітря як об’єкт міжнародно-правової охорони.
- •23.Правові засади управління в сфері використання та охорони атмосферного повітря.
- •24. Порушення у галузі охорони атмосферного повітря як підстави юридичної відповідальності в галузі екології.
- •25. Особливості адміністративної відповідальності за порушення режиму використання та охорони природних багатств континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України
- •1. Поняття та структура природно-заповідного фонду України.
- •2.Особливості права власності та права використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду України.
- •3. Біосферні заповідники
- •4.Правові засади створення та оголошення курортних і лікувально-оздоровчих зон та курортів.
- •7.Правові та економічні засоби збереження природно-заповідного фонду.
- •9.Поняття та основні складові екологічної мережі України.
- •10.Правове регулювання охорони та використання природних багатств континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України.
- •11.Континентальний шельф та виключна (морська) економічна зона України як об’єкти правового регулювання використання і охорони.
- •1. Юридична природа поняття екологічної безпеки.
- •2. Право екологічної безпеки України як комплексна галузь права: поняття та
- •3. Місце права екологічної безпеки в системі екологічного права України та його
- •4. Юридична природа і ознаки екологічного ризику.
- •5. Особливості правовідносин у галузі забезпечення екологічної безпеки.
- •6.Особливості управління в сфері забезпечення екологічної безпеки: поняття,
- •7.Система та повноваження органів державного управління та регулювання
- •8.Функції органів державного управління та регулювання щодо забезпечення
- •9. Поняття захисту населення і територій за надзвичайних ситуацій техногенного та
- •10. Поняття зони надзвичайної екологічної ситуації та її різновидів. Законодавчі
- •11.Правовий статус осіб, постраждалих внаслідок дії надзвичайних ситуацій
- •12.Загальна характеристика Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки»
25. Система органів державного екологічного управління та їх компетенція.
Екологічне управління в залежності від суб’єктів його здійснення можна поділити на:
а) державне
б) самоврядне
в) громадське.
Вирішальну роль відіграє саме державне екологічне управління.
Органи державного екологічного управління в залежності від їх компетенції можна поділити на:
а) органи загальної компетенції (здійснюють так зване «загальне» управління. При цьому здійснення екологічного управління для цих органів не є основною функцією).
Це Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, Президент України, місцеві державні адміністрації.
б) органи спеціальної компетенції (функції та завдання цих органів безпосередньо пов’язані зі здійсненням державного екологічного управління).
Окреслюючи систему органів державного екологічного управління, що наділені спеціальною компетенцією, слід враховувати положення Указу ПУ «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (далі – Указ) від 09.12.10 (в редакції від 24.12.2012) та положення ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» (далі – Закон).
У відповідності до Закону, в Україні діють міністерства та інші ЦОВВ (служби, інспекції, агентства).
Служби – надають адміністративні послуги;
Інспекції – здійснюють державний нагляд (контроль)
Агентства – здійснюють управління об’єктами державної власності.
Отже, до органів спеціальної компетенції слід віднести:
Міністерство екології та природних ресурсів України
Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України
Державна санітарно-епідеміологічна служба України
Державна служба геології та надр України
Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України
Державне агентство водних ресурсів України
Державне агентство екологічних інвестицій України
Державне агентство земельних ресурсів України
Державне агентство лісових ресурсів України
Державне агентство рибного господарства України
Державне агентство України з управління зоною відчуження
Державна екологічна інспекція України
Діяльність Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Державного агентства земельних ресурсів, лісових ресурсів, рибного господарства спрямовується та координується КМУ через Міністра аграрної політики та продовольства України.
Через Міністра екології та природних ресурсів України КМУ спрямовує та координує діяльність Державної служби геології та надр України, Держ. агентства водних ресурсів, екологічних інвестицій, Держ.екол.інспекції, Держ. агентства з управління зоною відчуження.
Компетенція.
1) На Верховну Раду України у галузі екології покладаються наступні обов'язки:
визначення засад внутрішньої й зовнішньої екологічної політики;
розробка і прийняття нормативно-правових актів у сері екології;
затвердження загальнодержавних програм з охорони довкілля;
затвердження бюджету і визначення обсягів коштів, спрямованих на охорону довкілля, раціональне використання та відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки тощо (ст. 85 КонституціїУкраїни).
2) Верховна Рада Автономної Республіки Крим згідно зі ст.136 Конституції України у межах своїх повноважень приймає рішення й постанови, в тому числі і у екологічній сфері, які є обов'язковими до виконання на території Автономної Республіки Крим.
3) Повноваження КМУ визначені у ст.116 КУ та ст.20 ЗУ «Про КМУ». У відповідності до зазначених НПА КМУ у галузі екології забезпечує:
проведення державної екологічної політики; спрямовує й координує роботу спеціальних органів державного управління; забезпечує проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування; забезпечує розроблення та виконання державних і міждержавних екологічних програм; здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів; приймає рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища; координує діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов'язану з охороною навколишнього природного середовища, виконанням державних, регіональних і міждержавних екологічних програм.