- •§1. Правове регулювання промислового виробництва
- •1.1. Поняття матеріального виробництва та промисловості
- •1.2. Особливості правового регулювання організації та здійснення господарської діяльності в галузях добувної промисловості
- •1.2.1. Правове регулювання використання надр в гірничодобувній промисловості. Гірничі підприємства
- •1.2.2. Правове регулювання господарської діяльності по добуванню енергоносіїв
- •1.2.2.1. Правове регулювання діяльності по добуванню вуглеводнів (нафти та газу)
- •1.2.2.2. Правове регулювання добування кам’яного вугілля, бурого вугілля та торфу
- •1.3. Особливості правового регулювання організації та здійснення господарської діяльності в галузях переробної промисловості
- •1.4. Правове регулювання господарської діяльності з переробки продовольчої сировини
- •§2. Особливості правового регулювання господарської діяльності в електроенергетиці
- •2.1. Особливості правового регулювання організації та здійснення господарської діяльності в галузі електроенергетики
- •2.1.1. Правовий статус енергії
- •2.1.2. Державне регулювання електроенергетики
- •2.1.3. Правове регулювання виробництва, реалізації, передачі та споживання електроенергії
- •2.1.4. Обмеження права власності та монополізму у галузі електроенергетики
- •2.1.5. Правове регулювання господарської діяльності в сфері виробництва, реалізації та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел
- •§3. Господарсько-правове регулювання у сфері будівельної діяльності
- •3.1. Поняття будівництва
- •3.2. Види будівництва
- •3.3. Ліцензування господарської діяльності у будівництві
- •3.4. Суб’єкти відносин у сфері будівельної діяльності
- •3.5. Договірне оформлення будівельної діяльності та інвестицій у будівництво
- •3.6. Комплекс робіт зі створення об’єкта архітектури
- •§4. Правове регулювання господарських відносин у сільськогосподарському виробництві
- •4.1. Поняття та галузі сільського господарства
- •4.2. Організаційні форми сільськогосподарських підприємств
- •4.2.1. Селянське (фермерське) господарство
- •4.2.2. Колективне сільськогосподарське підприємство
- •4.2.3. Сільськогосподарський кооператив
- •4.2.4. Особисте селянське господарство
4.2.2. Колективне сільськогосподарське підприємство
На виконання Указу Президента України «Про невiдкладнi заходи щодо прискорення земельної реформи у сферi сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 р. у колгоспах і радгоспах були запроваджені колективно-пайові та пайові способи безпосереднього привласнення засобів та результатів виробництва. Сутність останніх полягала в тому, що земельні угіддя й основні виробничі фонди умовно розподілялися між членами трудового колективу (з урахуванням трудового внеску) у формі паїв (майнових та/або земельних), на які нараховувалася частина одержаного прибутку, що підвищувало заінтересованість селян в кінцевих результатах праці. На основі таких правових форм господарювання колгоспи і радгоспи були перетворені в колективні сільськогосподарські підприємства (скорочено – КСП). На сьогоднішній день КСП iснують поряд з iншими організаційними формами органiзації сiльського виробництва.
Правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства визначаються Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 р. колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.
Таке підприємство є юридичною особою, має поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку і печатку із своїм найменуванням. Колективне сільськогосподарське підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів. Членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають і виконують його статут.
КСП самостійно визначає напрями сільськогосподарського виробництва, його структуру і обсяг, самостійно розпоряджається виробленою продукцією та доходами, здійснює будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству України. Воно має право кооперуватися з промисловими підприємствами та установами при переробці сільськогосподарської продукції, виготовленні промислових та інших товарів, розширенні сфери соціально-культурного, комунально-побутового обслуговування сільського населення, підготовці і перепідготовці кадрів.
Вищим органом самоврядування у підприємстві є загальні збори його членів або збори уповноважених. У період між зборами справами КСП керує колегіальний виконавчий орган – правління на чолі із головою. Повноваження загальних зборів (зборів уповноважених) і правління визначаються статутом КСП.
Загальні збори (збори уповноважених) приймають статут КСП, вносять до нього зміни та доповнення, вирішують питання про обрання правління, його голови та ревізійної комісії КСП, приймають рішення про реорганізацію і ліквідацію КСП, про його участь в акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших об'єднаннях, вирішують інші важливі питання діяльності КСП.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду.
КСП може бути ліквідовано у разі визнання його банкрутом та на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.
При реорганізації та ліквідації КСП найманим його працівникам гарантується додержання їхніх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України.
КСП вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України (внесення відповідного запису до ЄДР).
