Пит55.Функції кредиту.

Функції кредиту. функції хар-ють сусп. призначення кредиту, ту «роботу», яку він виконує в сусп-ві, тобто його роль.

Перерозподільна функція полягає в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність ек. суб’єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб’єктам, не змінюючи їх первинного права власності.

Функція кредиту, що реалізується в грош. сфері, полягає в тому, що кредит забезпечує найкращі передумови для ефективного регулювання обороту грошей в інтересах повного задоволення потреб економіки в платіжних засобах і підтримання достатньої для ек. розвитку стаб-сті грошей.

Сутність контрольно-стимулюючої функції полягає в тому, що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб’єктів кредитної угоди.

Функція капіталізації вільних грош. доходів полягає в трансформації завдяки кредиту грош. нагромаджень та заощаджень юр. і фіз. осіб у вартість, що дає дохід, тобто в позичковий капітал.

Пит56.Форми та види кредиту.Банківський кредит як переважаючий вид кредиту.

Товарна і грошова форми кредиту є рівноправними і рівнозначними, по суті, 2 проявами єдиної форми кредиту – вартісної. Вони між собою внутр. пов’язані і доповнюють одна одну.

У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна (у тому числі лізинг), наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо.

Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення - при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок у банках тощо.

Види кредиту можна класифікувати за різними критеріями.

1) Залежно від суб’єктів кредитних відносин виділяють: банківський кредит, держ. кредит, міжгосп. кредит, міжнар., особистий кредит.

2) Залежно від сфери економіки, у яку спрямується позичена вартість, можна виділити: виробничий кредит; споживчий кредит.

3) За терміном, на який кредитор передає вільну вартість у користування позичальнику, виділяються короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 5 років) та довгострокові (понад 5 років) кредити.

4) За галузевою спрямованістю виділяються: кредити в пром-сть; кредити в с/г; кредити в торгівлю; кредити в будівництво; інші кредити.

5) Залежно від цільового призначення кредиту можна виділяти такі види: кредит на формування вир. запасів; кредит у витрати вир-ва; кредит на створення запасів готової продукції; кредити, пов’язані з виникненням тимчасових розривів у платежах.

6) За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна виділяти такі види кредиту: забезпечений і незабезпечений; прямий і опосередкований; строковий і прострочений, пролонгований; реальний, сумнівний, безнадійний; платний, безплатний.

Банківський кредит має місце тоді, коли однією зі сторін кредитної угоди є банк. Банківський кредит сприяє не тільки безперебійному кругообігу і обороту капіталу, а й його нагромадженню. Тому з позицій відтворення сусп. капіталу він умовно поділяється на позичку капіталу і позичку грошей. Позичка капіталу – це позичка, в результаті якої збільшується дійсний капітал, а позичка грошей – це позичка, внаслідок якої лише забезпечся рух грошей як платіжного засобу, який не супров-ся розширенням вир-ва.

Кредитні відносини поділяються на 2 великі групи. Перша з них – це кредити, які отримує сам банк для формування своїх ресурсів і які він має намір вкладати у різні види активів. Другу групу становлять кредити, які надає банк своїм клієнтам. Їх можна класифікувати за багатьма ознаками.

За об’єктами кредитування банк. кредит поділяється на 3 групи: кредит в осн. капітал; кредит в оборотний капітал; на споживчі потреби.

У взаємозв’язку з джерелами погашення за хар-ром повернення розрізняють кредити: з одноразовим поверненням; з погашенням у розстрочку; з регресією платежів.

За термінами користування банк. кредит поділяється на короткостр. (до 1 року), середньостр. (від 1 до 3 років) і довгостр. (понад 3 роки).

За сферами сусп. відтворення розрізняють кредити у сферу вир-ва, у сферу обігу та у сферу споживання.

За порядком надання кредит поділяється на прямий і непрямий.

За методом надання розрізняють кредити, які позичальники отримують одноразово, перманентне або гарантовано.

За схемою надання розрізняють кредити, що надаються відповідно до кредитної лінії, револьверні, контокорентні та овердрафт.

За формою залучення кредиторів до кредитних операцій банк. кредит буває двосторонній, консорціумний, паралельний.

За забезпеченістю повернення кредити бувають забезпечені та незабезпечені.

За ступенем ризику кредити поділяються на – стандартні та з підвищеним ризиком.

За строками повернення розрізняють кредити строкові, до запитання, відстрочені та прострочені.

Пит57.Економічні межі кредиту:поняття,причини та наслідки їх порушення.

Межі кредиту – це такий рівень розвитку кредитних відносин в н/г, за якого попит і пропозиція на кредит балансуються при збереженні стабільної, помірної, доступної для переважної більшості нормально працюючих позичальників, процентної ставки.

Сама ек. межа може розглядатися в кількох аспектах:

– залежно від рівня ек. системи – як мікроек. і макроек. межі кредиту;

– залежно від призначення говорять про кількісну і якісну межі кредиту.

Мікроек. межі кредиту визначають обсяги попиту на кредит окремих позичальників. Вони формуються під впливом ек. чинників:

• динаміки ринкової ставки позичкового процента;

• хар-ру коливання потреби позичальника в осн. й оборотному капіталі;

• стану забезпеченості позичальника власним капіталом та ефективності його використання;

• ефективності та окупності проектів, на реалізацію яких позич. кошти.

Мікроек. межа кредиту потенційно існує у кожного ек. суб’єкта, проте реально вона виявляється тільки тоді, коли він звертається на грош/ ринок за позичкою. Тому скільки є в даний момент позичальників, стільки існує індивідуальних мікромеж кредиту. Всю сукупність їх можна розглядати як одну макроек. межу кредиту, яка визначає об’єктивний обсяг кредитних вкладень у н/г в цілому. Проте макроек. межа кредиту має відносну самодостатність і формується під впливом додаткових загальноек. чинників, таких як:

– обсяги і темпи зростання ВВП;

– структура і рівень розвитку фін. системи і стан держ. фінансів;

– цілі і методи держ. грошово-кредитної політики;

– розвиток ринков. відносин тощо.

Рівень та динаміка інфляції теж певною мірою хар-ють дотримання межі кредиту – їх зростання повинно свідчити про перевищення межі кредиту, а зниження – про стискування кредитування до об’єктивної межі. Проте показник інфляції може бути проявом і інших, некредитних, процесів, таких як зміна затратності і структури вир-ва, зміна дефіцитності бюджету та ін.