- •19.Причини, характер, рушійні сили та періодизація національної революції в Україні (1648-1676рр..)
- •20.Розгортання національно-визвольної війни (лютий1648-серпень1657рр.)
- •21.Утворення Української гетьманської держави (1648-1657рр)
- •22.Громадянська війна та поділ козацької України на гетьманства (1657-1663рр.)
- •23.Боротьба за возз’єднання Української козацької держави (1663-1676)
- •24.Гетьманування Івана Мазепи
- •25.Пилип Орлик та його конституція (1710р)
- •26.Гетьмани п. Полуботок та д.Апостол
- •27.Останній гетьман України к.Розумовський. Скасування гетьманства
- •28.Ліквідація Запорозької Січі та доля запорозького козацтва
- •Створення на західноукраїнських землях "Королівства Галіції та Лодомерії"
- •29.Національно-визвольний та антифеодальний рух на Правобережжі в другій половині XVIII ст..
- •30. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії у першій половині XIX ст..
- •31.Національне відродження в Україні. Кирило-Мефодіївське товариство
- •32.Особливості скасування кріпосного права в Україні.
- •33.Ліберальні реформи 60-70 рр. XIX ст..
- •34.Соціально-економічний розвиток України в пореформений період Соціально-економічний розвиток у пореформений період
- •35.Соціально-економічний розвиток українських земель в складі Австро-Угорської імперії наприкінці XVIII-XIX ст..
- •36. Суспільно-політичний та національний рух в Україні у другій половині XIX ст..
- •37. Утворення політичних партій в Україні в кінці XIX – на початку XX ст..
- •38.Україна в роки першої російської революції 1905-1907рр.
- •39.Україна в роки Першої світової війни
- •40. Утворення Української Центральної Ради. Перший та Другий універсали.
- •41.Проголошення унр. Відносини Центральної Ради з Радянською Росією. Четвертий універсал.
- •42.Українська держава гетьмана п. Скоропадського.
- •43.Директорія унр.
- •44.Утворення зунр. Акт з єднання зунр та унр
- •45.Політика радянської влади в Україні 1919-1920рр.
- •46.Україна в умовах непу
- •Упровадження нової економічної політини
- •47.Входження України до срср та його наслідки
- •Суспільно-політичне життя у 20-х рр.
- •48.Прискорена індустріація України та її наслідки
- •49.Колективізація сільського господарства та її наслідки.
- •50.Голодомор 1932-1933 років в Україні
- •Примусова хлібозаготівля, 1933 р.
- •Характерні ознаки геноциду
- •51.Українізація: форма і зміст.
- •52.Західноукраїнські землі в 20-30-х роках ст.. Утворення оун.
- •53.Початок Другої світової війни. Наслідки входження західноукраїнських земель до срср.
- •54. Німецько-радянська війна. Оборонні бої на території України 1941-1942рр..
- •55. Окупація України гітлерівською Німеччиноюта рух Опору
- •56.Визволення України від німецько-фашистських загарбників(1943-1944рр..)
- •57. Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945-середині 50-х років.
- •58. Відновлення Радянської влади в Західній Україні. Операція «Вісла»
- •59. Хрущовська «відлига» (1953-1964)
- •60.Посилення кризових явищ в соціально-економічному житті України в 60-80-х роках хх ст..
- •61. Шестидесятники та дисидентський рух 70-х рр. В Україні
- •62. Україна і перебудовні процеси в срср (квітень 1985-серпень 1991 рр.)
- •63. Крах серпневого путчу 1991р. Акт проголошення незалежності україни
50.Голодомор 1932-1933 років в Україні
З кожним роком правда про Голодомор 1932—1933 років в Україні дедалі більше поширюється серед української і світової спільноти. Сьогодні не викликає сумніву, що 75 років тому сталінський тоталітарний режим вчинив жорстокий злочин проти української нації, внаслідок якого мільйони українських селян були виморені штучно організованим голодом.
Поступово предметом поглибленого вивчення стає дедалі ширше коло питань, пов’язаних із причинами, мотивами, обставинами, механізмами і наслідками Голодомору. В результаті у корпусі досліджень цієї жахливої трагедії меншає білих плям і спірних проблем. Проте триває і, як мені здається, набуває інтенсивності дискусія навколо питання кваліфікації Голодомору геноцидом.
Деякі дослідники, політологи і політики як в Україні, так і поза її межами, визнаючи його злочинний характер, не вважають Голодомор злочином геноциду, попри ухвалення у 2006 р. Верховною Радою України Закону про Голодомор 1932—1933 рр. в Україні. Вони аргументують свою позицію тим, що в той час на безмежних просторах Країни Рад від голоду масово гинули не лише українські селяни, і тому, мовляв, немає сенсу виокремлювати геноцидний характер українського Голодомору.
Така постановка питання ігнорує національний вимір українського Голодомору, на який аргументовано вказують багато дослідників, зокрема такі авторитетні, як Роберт Конквест та Джеймс Мейс.
Голодомор і злочини проти людяності
Навіть якщо розглядати масове вимордування українських селян штучно організованим голодом поза національним контекстом, таке знищення також є тяжким міжнародним злочином або злочином проти людяності.
Примусова хлібозаготівля, 1933 р.
|
Геноцид і винищення є найтяжчими міжнародними злочинами відповідно до загальновизнаних звичаєвих норм міжнародного права, які знайшли віддзеркалення у міжнародних договорах, зокрема в Конвенції ООН 1948 р. про попередження злочину геноциду і покарання за нього, і в Римському статуті Міжнародного кримінального суду 1998 року.
У Римському статуті в окремій ст. 6 відтворена кваліфікація злочину геноциду як вона викладена у Конвенції ООН 1948 р., а у ст. 7 дається перелік інших міжнародних злочинів під загальною назвою «злочини проти людяності», до яких віднесено і такий злочин, як винищення (частина 1 § b ).
Отже, геноцид не є єдиним міжнародним злочином або злочином проти людяності, а одним із них. Проте цей злочин вирізняється серед інших особливим характером, правовою специфікою та наслідками. Тому в доктрині міжнародного права геноцид називають «злочином злочинів» (crime of the crimes — англ., crime des crimes — фр.)
Особливість соціально-правової природи геноциду полягає в тому, що цей злочин спрямований на знищення національних, етнічних, расових або релігійних груп як таких, тобто груп, які є найголовнішими базовими цивілізаційними елементами структури людства. Знищення цих елементів суперечить принципу багатоманітності світу в його цивілізаційно-планетарному вимірі і становить небезпеку не лише для поодиноких людей і спільнот, а для людства в цілому.
Загальним для геноциду та інших злочинів проти людяності є те, що їх вчинення веде за собою широкомасштабні або систематичні порушення природних прав та основоположних свобод людини і є підставою для відповідальності винних держав, посадових і приватних осіб відповідно до норм національного й міжнародного права.
Сподіваюся, що сьогодні в жодної неупередженої людини, яка має хоч крихту совісті і людського співчуття, не виникає сумнівів щодо правомірності оцінки цілеспрямованого вбивства голодом мільйонів українських селян у 1932—1933 рр. як злочину проти людяності під назвою «винищення». Отже, масове вимордування українців, яке сталося 75 років тому, є тяжким міжнародним злочином, незалежно від того, кваліфікувати його як геноцид чи як винищення.
Проте шана до пам’яті жертв Голодомору, елементарне почуття справедливості і людська солідарність вимагають належної юридичної оцінки нашої національної трагедії у світлі положень Конвенції ООН 1948 р. про попередження злочину геноциду та покарання за нього.
