
- •19.Причини, характер, рушійні сили та періодизація національної революції в Україні (1648-1676рр..)
- •20.Розгортання національно-визвольної війни (лютий1648-серпень1657рр.)
- •21.Утворення Української гетьманської держави (1648-1657рр)
- •22.Громадянська війна та поділ козацької України на гетьманства (1657-1663рр.)
- •23.Боротьба за возз’єднання Української козацької держави (1663-1676)
- •24.Гетьманування Івана Мазепи
- •25.Пилип Орлик та його конституція (1710р)
- •26.Гетьмани п. Полуботок та д.Апостол
- •27.Останній гетьман України к.Розумовський. Скасування гетьманства
- •28.Ліквідація Запорозької Січі та доля запорозького козацтва
- •Створення на західноукраїнських землях "Королівства Галіції та Лодомерії"
- •29.Національно-визвольний та антифеодальний рух на Правобережжі в другій половині XVIII ст..
- •30. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії у першій половині XIX ст..
- •31.Національне відродження в Україні. Кирило-Мефодіївське товариство
- •32.Особливості скасування кріпосного права в Україні.
- •33.Ліберальні реформи 60-70 рр. XIX ст..
- •34.Соціально-економічний розвиток України в пореформений період Соціально-економічний розвиток у пореформений період
- •35.Соціально-економічний розвиток українських земель в складі Австро-Угорської імперії наприкінці XVIII-XIX ст..
- •36. Суспільно-політичний та національний рух в Україні у другій половині XIX ст..
- •37. Утворення політичних партій в Україні в кінці XIX – на початку XX ст..
- •38.Україна в роки першої російської революції 1905-1907рр.
- •39.Україна в роки Першої світової війни
- •40. Утворення Української Центральної Ради. Перший та Другий універсали.
- •41.Проголошення унр. Відносини Центральної Ради з Радянською Росією. Четвертий універсал.
- •42.Українська держава гетьмана п. Скоропадського.
- •43.Директорія унр.
- •44.Утворення зунр. Акт з єднання зунр та унр
- •45.Політика радянської влади в Україні 1919-1920рр.
- •46.Україна в умовах непу
- •Упровадження нової економічної політини
- •47.Входження України до срср та його наслідки
- •Суспільно-політичне життя у 20-х рр.
- •48.Прискорена індустріація України та її наслідки
- •49.Колективізація сільського господарства та її наслідки.
- •50.Голодомор 1932-1933 років в Україні
- •Примусова хлібозаготівля, 1933 р.
- •Характерні ознаки геноциду
- •51.Українізація: форма і зміст.
- •52.Західноукраїнські землі в 20-30-х роках ст.. Утворення оун.
- •53.Початок Другої світової війни. Наслідки входження західноукраїнських земель до срср.
- •54. Німецько-радянська війна. Оборонні бої на території України 1941-1942рр..
- •55. Окупація України гітлерівською Німеччиноюта рух Опору
- •56.Визволення України від німецько-фашистських загарбників(1943-1944рр..)
- •57. Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945-середині 50-х років.
- •58. Відновлення Радянської влади в Західній Україні. Операція «Вісла»
- •59. Хрущовська «відлига» (1953-1964)
- •60.Посилення кризових явищ в соціально-економічному житті України в 60-80-х роках хх ст..
- •61. Шестидесятники та дисидентський рух 70-х рр. В Україні
- •62. Україна і перебудовні процеси в срср (квітень 1985-серпень 1991 рр.)
- •63. Крах серпневого путчу 1991р. Акт проголошення незалежності україни
19.Причини, характер, рушійні сили та періодизація національної революції в Україні (1648-1676рр..)
Визвольна війна, яку академік І.П.Крип'якевич назвав у свій час українською революцією, спалахнувши в середині XVII ст., сили, що брали в ній участь, ставили за мету визволення України з-під влади Речі Посполитої. Нова політична еліта України прагнула створити свою національну державу, сформувати в ній новий соціально-економічний лад з козацькою власністю на землю.
Війна характеризується переплетінням національно-визвольних та соціальних мотивів. Великим і значним було і релігійне протистояння православ'я і католицизму, тим більше, що інтереси українців і поляків оберталися в колі двох різних світоглядів. Перед у боротьбі з Річчю Посполитою вели козаки, які очолили селяни, міщани і духовенство. Війна почалася в лютому 1648 р. із захопленням повстанцями Запорізької Січі і обрання гетьманом Богдана Зиновія Хмельницького. Роком її закінчення вказується 1654 p., коли відбулася Переяславська Рада між Україною і Москвою.
Отже, рушійними силами революції були козаки, селяни, міщани, шляхта. Характер війни був всенародний, національно-визвольний, справедливий. Лідером визвольної війни став Б.Хмельницький, син
дрібного українського шляхтича, на початок війни — чигиринський сотник. В кінці 30-х pp. Б.Хмельницький був генеральним писарем.
Запорізька Січ, що перебувала тоді на Микитиному Розі (поблизу м. Нікополя), обрала його гетьманом. Звідси під його проводом 22 квітня 1648 р. вирушили козаки, щоб об'єднатись з повстанським рухом на Наддніпрянщині і розпочати велику визвольну війну українського народу.
Перший період війни ознаменувався перемогами (1648-1649 pp.) під Жовтими Водами і Корсунем, битвами під Пилявцями, облогою Львова і Зборівським договором. Другий період (1650-1653 pp.), незважаючи на кровопролитну боротьбу повсталих і поляків, жодній із сторін успіху не приніс. Третій період (1654—1655pp.) визначився допомогою Україні Росією в боротьбі з Польщею. Четвертий період (1656-1657pp.) — укладенням союзу між Україною і Семигородським князівством, а також спільними діями козацтва і шведської армії проти Польщі.
Очевидна заслуга Б. Хмельницького полягає в тому, що він протягом року війни зумів створити з розрізнених селянських і козацьких загонів народно-визвольну армію. Із Запорізької Січі він вийшов із загоном у три тисячі чоловік, а під Зборовом мав 360 тисяч повстанців.
В сучасній історичній науці переважає думка про те, що Визвольна війна закінчилася із смертю Б. Хмельницького. Це викликає сумнів, окільки визвольні змагання українського народу після цього не припинилися, а лише змінили свій характер: стали менш масштабними і більш локальними. Мабуть, вірогіднішою є точка зору В.Смолія, В.Степанкова, В.Шевчука. Вони вважають, що війна закінчилася з падінням гетьмана П. Дорошенка у 1676 р. "Вічний мир" 1686 р. між Росією і Польщею юридично зафіксував поразку України в цій війні.
Мрія про соціальне та національне визволення сколихнула широкі народні маси, організувала їх і надихнула на боротьбу. У стислі строки була сформована своя політична еліта, з'явились нові, енергійні і талановиті ватажки. Відомий дослідник історії української шляхти XIV-XVII стст. Н.Яковенко вважає, що саме шляхта, а не козацтво забезпечувала тяглість в існуванні українського політичного етносу з XIV по XIX ст. Шляхта, а не якийсь інший стан, пережила й абсорбувала і князівський елемент середньовіччя, і козацький елемент ранньоновітньої епохи. Саме шляхта була соціальним ідеалом членів нової еліти Гетьманщини.
Продемонструвавши гнучкість та подиву гідну живучість, шляхетський стан проіснував в Україні від періоду середньовіччя до епохи національного відродження XIX ст. Саме він забезпечив спадкоємність української історії, допоміг зробити надбанням козаччини досвід княжих часів, а легенду козаччини передав "будителям" національного відродження. Шляхта-дворяни (а дворянство в Україні вперше почалося запроваджуватися ще за гетьмана І. Брюховецького) колишньої Гетьманщини через свої історичні праці, найвизначнішою з яких була "Історія Русів", створили козацький міф XIX ст. І одночасно стали його жертвою, прирікаючи на тимчасове забуття історію власного стану.
За Хмельницького була створена національна держава, побудову якої, однак, не вдалося довести до кінця.
До того ж, протиріччя і суперечності серед повсталих, відсутність чітких політичних орієнтирів управління соціальними процесами, постійний зовнішній тиск і втручання у внутрішні справи України іноземних держав спричинили поразку української революції.