22.Особливості управління інноваційними процесами на підприємстві

У діяльності кожної організації на всіх стадіях життєвого циклу продукції поєднуються стабільний та інноваційний процеси. Вони взаємодоповнюють один одного: стабільний процес визначає інноваційні завдання, а результати інноваційної діяльності реалізуються у стабільному процесі. Однак інноваційний процес суттєво відрізняється від стабільного.

Стабільний процес характеризується спрямованістю на задоволення існуючої суспільної потреби, низьким ризиком у досягненні мети, неперервним процесом виробництва, високою керованістю системою, короткостроковими планами, збереженням існуючого рівня розвитку, високим ступенем узгодженості інтересів учасників процесу та жорсткими, заснованими на нормах і регламентах, формами організації.

Інноваційний процес характеризується спрямованістю на задоволення нової суспільної потреби, високим ризиком у досягненні мети, дискретним типом процесу виробництва, довгостроковими планами, переходом на новий рівень розвитку системи, низьким ступенем узгодженості інтересів учасників процесу, гнучкими, із стабільною структуризацією, формами організації.

Управління інноваційним процесом – невід’ємна складова діяльності сучасного підприємства, що охоплює планування, організацію та стимулювання інноваційної діяльності, реалізацію інноваційних проектів, розрахованих на отримання конкурентних переваг і зміцнення ринкових позицій підприємства.

32. Організаційні форми інноваційної діяльності

До організаційних форм ІД відносять: державний сектор (об’єднує організації міністерств і відомств, безприбуткові, некомерційні організації), сектор вищої освіти (університети й інші вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, експериментальні станції, клініки), підприємницький сектор (охоплює всі організації і підприємства, діяльність яких пов’язана з виробництвом продукції або наданням послуг), громадський сектор (організації, що не ставлять за мету отримання прибутку:фахові товариства, спілки, асоціації, благодійні організації, фонди) та ринкові суб’єкти інноваційної діяльності(здебільшого мала підприємства, до яких належать: венчурні, обслуговуючі, інжинірингові фірми, проектні бригади, фірми «спін-офф»).

Взалежності від від типу реалізовуваної інноваційної стратегії, виділять такі типи підприємств: віоленти (масове вир-во прод-ії середньої якості за низькими цінами), комутанти (підвищення споживчої цінності за рахунок індивідуальної послуги), патієнти (дорогі та високоякісні товари для обмеженого кола споживачів), експлеренти (нові або радикально перетворені старі сегменти ринку).

Варто звернути увагу на ще одну орган-ну форму створення та реалізації інновацій – венчурну. Венчурний бізнес представлено самостійними невеличкими фірмами, що спеціалізуються на дослідженнях, розробках, виробництві нової продукції. Створення венчурних фірм передбачає наявність таких компонентів: ідеї інновації та ризикового капіталу для фінансування.

Сучасну інноваційну структуру становлять парки (технопарки, агропарки), інкубатори (інноваційні, технологічні), центри (технологічні, інноваційні , територіальні), поліси (технополіси, зони інтенсивного технологічного розриву), інноваційні кластери.