97. Четрвертий хрестовий похід і Латинська імперія.

На початку XIII ст. папа Інокентій III закликав Європу до нового хрестового походу. Четвертий хрестовий похід (1202—1204) був своєрідним. На по­передні походи він був схожий лише назвою, зате досить красно­мовно розкрив загарбницьку суть всього руху хрестоносців. До Палестини учасники четвертого походу навіть не дійшли. Цього разу вони пішли не проти турків або інших мусульман, а проти християнської Візантії.(маркіз Боніфацій Монферратський) Особливо велику роль в історії четвертого походу відіграли венеціанці, які змінили і самий маршрут походу. Феодальні керівники хрестоносців спочатку мали намір йти на Єгипет — у володіння турецько-єгипетського султана. Венеція, яка вела вигідну торгівлю з Єгиптом, але була заінтересована в ос­лабленні Візантії, відвернула хрестоносців від їх початкового на­міру і штовхнула їх на завоювання свого суперника і конкурента по торгівлі — Константинополя. Скориставшись із чвар всередині нової візантійської династії Ангелів_(що правили з 1185 р. після Комнінів), хрестоносці захопили в 1204 р. Константинополь

була заснована Латинська імперія (1204—61). Латиняни пригнічували в Ст грецьку культуру, засилля італійських торговців заважало відродженню візантійських міст. Із-за опору місцевого населення хрестоносцям не удалося розповсюдити свою владу на весь Балканський півострів і Малу Азію. На не підкореній ними території Ст виникли незалежні грецькі держави: Нікейська імперія (1204—61), Імперія Трапезунда (1204—1461) і Епірськоє держава (1204—1337).

  Провідну роль в боротьбі з Латинською імперією зіграла Нікейська імперія. У 1261 нікейський імператор Михайло VIII Палеолог за підтримки грецького населення Латинської імперії відвоювало Константинополь і відновило Візантійську імперію. На престолі зміцнилася династія Палеологів (1261—1453). 

98. Відновлення Візантійської імперії. Піздньовізантійський феодалізм.

 В. в останній період свого існування була невелика феодальна держава. Імперія Трапезунда і держава Епірськоє (до приєднання його к В. у 1337) залишалися самостійними. У В.цього періоду продовжували панувати феодальні стосунки; в умовах безроздільного панування крупних феодалів у візантійських містах, італійського економічного засилля і турецької військової загрози (з кінця 13 — почала 14 вв.(століття)) паростки раннекапіталістічеських стосунків (наприклад, оренда підприємницького типа в селі) в В. швидко гинули. Посилення феодальної експлуатації викликало народні рухи в селу і в місті. У 1262 сталося повстання аіфінських акрітов — пограничних військових поселенців в Малій Азії. У 40-х рр. 14 ст в період гострої боротьби двох феодальних клік за престол (прибічників Палеологів і Кантакузінов ) антифеодальні повстання охопили Фракию і Македонію. Особливістю класової боротьби народних мас цього періоду з'явилося об'єднання дій міського і сільського населення проти феодалів. З особою силоміць народний рух розвернувся у Фессалониках, де повстання очолили зілоти (1342—49). Перемога феодальної реакції, постійні феодальні усобиці знесилили В., яка не змогла опиратися натиску турок-османов. На початку 14 ст вони захопили візантійські володіння в Малій Азії, в 1354 — Галліполі, в 1362 — Адріанополь (куди в 1365 султан переніс свою столицю) і потім опанували всією Фракией. Після поразки сербів у Маріци (1371) В. услід за Сербією визнала васальну залежність від турок. Розгром турок військами середньоазіатського полководця Тімура в 1402 в битві при Анкарі відстрочив на декілька десятиліть загибель В. В цій обстановці візантійський уряд марно шукав підтримки країн Західної Європи. Реальної допомоги не дала і увязнена в 1439 на Флорентійському соборі унія між православною і католицькою церквами на умові визнання верховенства папського престолу (унія була знехтувана візантійським народом). Турки відновили натиск на В. Економічеський занепад Ст, загострення класових протиріч, феодальні усобиці, самокорислива політика західноєвропейських держав полегшили перемогу турок-османов. Після двомісячної облоги 29 травня 1453 Константинополь був узятий штурмом турецькою армією і розграбований. У 1460 завойовники підкорили Морею, а в 1461 захопили Імперію Трапезунда. На початок 60-х рр. 15 ст Візантійська імперія припинила своє існування, її територія увійшла до складу імперії Османа.