
- •1.Термін ,,Середні Віки”. Періодизація середніх віків.
- •2.Джерела з історії середніх віків 5-11ст.
- •3. Джерела з історії середніх віків 11-15ст.
- •5.Демографічні процеси у країнах Західної Європи.
- •6. Загальні закономірності відтворення населення країн Зх.Є. У с.В.
- •7.Соціоекологія західноєвропейського середньовіччя.
- •8. Правові норми у країнах Зх.Є. У с.В.
- •9. Ментальність н-ня середньовічної Зх.Є.
- •10. Судоустрій та судочинство у країнах Зх.Є. У с.В.
- •11.Військова система серед.Зх.Є.
- •12. Зброя і військове спорядження у середні віки.
- •13. Причини великого переселення народів. Міграція германських племен у 2-4ст.
- •14. Заснування варварських королівств на території зх.Є.
- •15.Утворення англосаксонських королівств в Британії та їх сусп.Устрій у 5-8ст.
- •27. Оргінізація управління помістям
- •28.Війни Карла Великого
- •844 Г н.Э. Викинги грабят Испанию.
- •31. Утвердження феодалізму
- •32. Особливості феодалізації скандинавії.
- •36. Начало агрессии немецких феодалов против полабских славян
- •37. Італійська політика німецьких королів і утв. Св. Римської імп.
- •39.Політична криза у Німеччині другої пол.11ст. Боротьба імператорів за інвеституру.
- •40.Образование единого англосаксонского государства — Англии
- •43.Суспільний устрій Аструро-Леонського кор..9-11ст.
- •44.Каталонія та Арагон у 9-11 ст.
- •45.Королевская власть и кортесы
- •46.Реконкіста 11-13ст.
- •47.Объединение Кастилии и Арагона
- •49. Виникнення середньовічних міст у країнах Західної Європи.
- •2 Райони урбанізаційних процесів:
- •50. Боротьба міст з феодальними сеньйорами.
- •51. Причини виникнення ремісничих цехів.
- •52. Початок розкладу цехового ладу.
- •53. Передумови хрестових походів та їх характер. Перший хрестовий похід.
- •54. Держави хрестоносців на Сході. Духовно – рицарські ордени.
- •55. Другий і третій хрестові походи.
- •56. Четвертий хрестовий похід.
- •57. Останні хрестові походи.
- •58. Посилення королівської влади у Франції у XII ст. І причини цього процесу. Філіп іі.
- •60. Франція в xiiі ст. Людовік IX та його реформи.
- •61. Франція наприкінці XIII- на початку XIV ст. Філіпп IV. Початок станової монархії у Франції.
- •62. Причини і початок Столітньої війни. Поразка Франції біля Кресі та Пуатьє.
- •63. Повстання в Парижі під керівництвом Етьєна Марселя.
- •64. Становище французького селянства в XIV ст. Жакерія.
- •65. Франція у першій половині XV ст. Відновлення Столітньої війни. Жанна д’Арк.
- •66. Франція у другій половині XV ст. Завершення політичного об’єднання країни.
- •67. Нормандське завоювання та його вплив на розвиток феодалізму в Англії.
- •68. Англія у XII ст. Реформи Генріха II та їх характер.
- •69. Внутрішня та зовнішня політика Іоанна Безземельного. «Велика хартія вольностей».
- •70. Виникнення англійського парламенту. Особливості формування станової монархії в Англії.
- •71. Рух за реформу церкви в Англіі. Джон Вікліф, лолларди.
- •72. Причини повстання англійських селян під керівництвом Уота Тайлера. Хід і наслідки.
- •73.Економічний і соціальний розвиток Англії в XV ст.
- •74. Англія у 2пол.15ст.Війна білої та червоної рози.
- •75.Італійська політика нім.Імператорів
- •76.Агресія німецьких феодалів в 12-13 ст.
- •77. Утворення і розвиток швейцарського союзу.
- •78. ОсобливрстСоц-економ. Розвитку Німеччини в 14-15 ст.
- •79.Політ-ий.Р-ок Нім.У 14ст.Золота Булла
- •80. Розвиток міст в Північній і Середній Італії в 11-12 ст.
- •81. Папська область в 11-12ст.Арнольд Брешианский
- •82. Особливості політ.Розвитку Під.Італії в 13ст. Сицилійска вечерня
- •83.Повстання дольчіно
- •84.Зародження раньокапіталістичних відносин в Італії. Виникнення мануфактур.
- •85.Політичний устрій міст-держав Італії в 13-15 ст.
- •86.Тирания Медичи во Флоренции.Савонарола.
- •87.Утворення Візантійської імперії та особливості її соціально-політичного розвітку у іv – V ст.
- •88.Правління імператора Юстиніана, його внутрішня та зовнішня політика.
- •89.Військово-адміністративні реформи у Візантії у 7-9 ст. Фемний лад.
- •90.Землеволодіння та землекористування за «Земелробським законом»
- •91.Соціальне розшарування за «Земелробським законом»
- •92.Іконоборський рух, соціальні конфлікти і єрисі 8-9ст. Візантія.
- •93. Церква у Візантії у другій половині 9-11 ст.
- •94.Візантійське село у другій половині 9-11 ст.
- •95. Візантійське місто у другій половині 9-11 ст.
- •96.Зовнішня політика Візантії у другій половині 9-11 ст.
- •97. Четрвертий хрестовий похід і Латинська імперія.
- •98. Відновлення Візантійської імперії. Піздньовізантійський феодалізм.
- •99. Турецькі завоювання на Балканах у 14-15ст.
- •100. Завоювання Константинополя турками-османами.
- •101. Християнська церква на порозі середньовіччя. Аврелій Августин.
- •102.Християнізація Європи.
- •103. Конфронтація між зх.І сх..Церквами. Схизма 1054.
- •104. Клюнійська реформа. Понтифікат Григорія 7.
- •105. Папська могутність у 12-13ст.
- •106. Середньовічні єресі.Іквізиція.
- •107. Чернецтво.Католицькі ордени.
- •112.Студентська творчість. Поезія вагантів.
- •115. Дипломатія країн Зх.Є.
- •120.Готичне мистецтво
97. Четрвертий хрестовий похід і Латинська імперія.
На початку XIII ст. папа Інокентій III закликав Європу до нового хрестового походу. Четвертий хрестовий похід (1202—1204) був своєрідним. На попередні походи він був схожий лише назвою, зате досить красномовно розкрив загарбницьку суть всього руху хрестоносців. До Палестини учасники четвертого походу навіть не дійшли. Цього разу вони пішли не проти турків або інших мусульман, а проти християнської Візантії.(маркіз Боніфацій Монферратський) Особливо велику роль в історії четвертого походу відіграли венеціанці, які змінили і самий маршрут походу. Феодальні керівники хрестоносців спочатку мали намір йти на Єгипет — у володіння турецько-єгипетського султана. Венеція, яка вела вигідну торгівлю з Єгиптом, але була заінтересована в ослабленні Візантії, відвернула хрестоносців від їх початкового наміру і штовхнула їх на завоювання свого суперника і конкурента по торгівлі — Константинополя. Скориставшись із чвар всередині нової візантійської династії Ангелів_(що правили з 1185 р. після Комнінів), хрестоносці захопили в 1204 р. Константинополь
була заснована Латинська імперія (1204—61). Латиняни пригнічували в Ст грецьку культуру, засилля італійських торговців заважало відродженню візантійських міст. Із-за опору місцевого населення хрестоносцям не удалося розповсюдити свою владу на весь Балканський півострів і Малу Азію. На не підкореній ними території Ст виникли незалежні грецькі держави: Нікейська імперія (1204—61), Імперія Трапезунда (1204—1461) і Епірськоє держава (1204—1337).
Провідну роль в боротьбі з Латинською імперією зіграла Нікейська імперія. У 1261 нікейський імператор Михайло VIII Палеолог за підтримки грецького населення Латинської імперії відвоювало Константинополь і відновило Візантійську імперію. На престолі зміцнилася династія Палеологів (1261—1453).
98. Відновлення Візантійської імперії. Піздньовізантійський феодалізм.
В. в останній період свого існування була невелика феодальна держава. Імперія Трапезунда і держава Епірськоє (до приєднання його к В. у 1337) залишалися самостійними. У В.цього періоду продовжували панувати феодальні стосунки; в умовах безроздільного панування крупних феодалів у візантійських містах, італійського економічного засилля і турецької військової загрози (з кінця 13 — почала 14 вв.(століття)) паростки раннекапіталістічеських стосунків (наприклад, оренда підприємницького типа в селі) в В. швидко гинули. Посилення феодальної експлуатації викликало народні рухи в селу і в місті. У 1262 сталося повстання аіфінських акрітов — пограничних військових поселенців в Малій Азії. У 40-х рр. 14 ст в період гострої боротьби двох феодальних клік за престол (прибічників Палеологів і Кантакузінов ) антифеодальні повстання охопили Фракию і Македонію. Особливістю класової боротьби народних мас цього періоду з'явилося об'єднання дій міського і сільського населення проти феодалів. З особою силоміць народний рух розвернувся у Фессалониках, де повстання очолили зілоти (1342—49). Перемога феодальної реакції, постійні феодальні усобиці знесилили В., яка не змогла опиратися натиску турок-османов. На початку 14 ст вони захопили візантійські володіння в Малій Азії, в 1354 — Галліполі, в 1362 — Адріанополь (куди в 1365 султан переніс свою столицю) і потім опанували всією Фракией. Після поразки сербів у Маріци (1371) В. услід за Сербією визнала васальну залежність від турок. Розгром турок військами середньоазіатського полководця Тімура в 1402 в битві при Анкарі відстрочив на декілька десятиліть загибель В. В цій обстановці візантійський уряд марно шукав підтримки країн Західної Європи. Реальної допомоги не дала і увязнена в 1439 на Флорентійському соборі унія між православною і католицькою церквами на умові визнання верховенства папського престолу (унія була знехтувана візантійським народом). Турки відновили натиск на В. Економічеський занепад Ст, загострення класових протиріч, феодальні усобиці, самокорислива політика західноєвропейських держав полегшили перемогу турок-османов. Після двомісячної облоги 29 травня 1453 Константинополь був узятий штурмом турецькою армією і розграбований. У 1460 завойовники підкорили Морею, а в 1461 захопили Імперію Трапезунда. На початок 60-х рр. 15 ст Візантійська імперія припинила своє існування, її територія увійшла до складу імперії Османа.