- •1.Термін ,,Середні Віки”. Періодизація середніх віків.
- •2.Джерела з історії середніх віків 5-11ст.
- •3. Джерела з історії середніх віків 11-15ст.
- •5.Демографічні процеси у країнах Західної Європи.
- •6. Загальні закономірності відтворення населення країн Зх.Є. У с.В.
- •7.Соціоекологія західноєвропейського середньовіччя.
- •8. Правові норми у країнах Зх.Є. У с.В.
- •9. Ментальність н-ня середньовічної Зх.Є.
- •10. Судоустрій та судочинство у країнах Зх.Є. У с.В.
- •11.Військова система серед.Зх.Є.
- •12. Зброя і військове спорядження у середні віки.
- •13. Причини великого переселення народів. Міграція германських племен у 2-4ст.
- •14. Заснування варварських королівств на території зх.Є.
- •15.Утворення англосаксонських королівств в Британії та їх сусп.Устрій у 5-8ст.
- •27. Оргінізація управління помістям
- •28.Війни Карла Великого
- •844 Г н.Э. Викинги грабят Испанию.
- •31. Утвердження феодалізму
- •32. Особливості феодалізації скандинавії.
- •36. Начало агрессии немецких феодалов против полабских славян
- •37. Італійська політика німецьких королів і утв. Св. Римської імп.
- •39.Політична криза у Німеччині другої пол.11ст. Боротьба імператорів за інвеституру.
- •40.Образование единого англосаксонского государства — Англии
- •43.Суспільний устрій Аструро-Леонського кор..9-11ст.
- •44.Каталонія та Арагон у 9-11 ст.
- •45.Королевская власть и кортесы
- •46.Реконкіста 11-13ст.
- •47.Объединение Кастилии и Арагона
- •49. Виникнення середньовічних міст у країнах Західної Європи.
- •2 Райони урбанізаційних процесів:
- •50. Боротьба міст з феодальними сеньйорами.
- •51. Причини виникнення ремісничих цехів.
- •52. Початок розкладу цехового ладу.
- •53. Передумови хрестових походів та їх характер. Перший хрестовий похід.
- •54. Держави хрестоносців на Сході. Духовно – рицарські ордени.
- •55. Другий і третій хрестові походи.
- •56. Четвертий хрестовий похід.
- •57. Останні хрестові походи.
- •58. Посилення королівської влади у Франції у XII ст. І причини цього процесу. Філіп іі.
- •60. Франція в xiiі ст. Людовік IX та його реформи.
- •61. Франція наприкінці XIII- на початку XIV ст. Філіпп IV. Початок станової монархії у Франції.
- •62. Причини і початок Столітньої війни. Поразка Франції біля Кресі та Пуатьє.
- •63. Повстання в Парижі під керівництвом Етьєна Марселя.
- •64. Становище французького селянства в XIV ст. Жакерія.
- •65. Франція у першій половині XV ст. Відновлення Столітньої війни. Жанна д’Арк.
- •66. Франція у другій половині XV ст. Завершення політичного об’єднання країни.
- •67. Нормандське завоювання та його вплив на розвиток феодалізму в Англії.
- •68. Англія у XII ст. Реформи Генріха II та їх характер.
- •69. Внутрішня та зовнішня політика Іоанна Безземельного. «Велика хартія вольностей».
- •70. Виникнення англійського парламенту. Особливості формування станової монархії в Англії.
- •71. Рух за реформу церкви в Англіі. Джон Вікліф, лолларди.
- •72. Причини повстання англійських селян під керівництвом Уота Тайлера. Хід і наслідки.
- •73.Економічний і соціальний розвиток Англії в XV ст.
- •74. Англія у 2пол.15ст.Війна білої та червоної рози.
- •75.Італійська політика нім.Імператорів
- •76.Агресія німецьких феодалів в 12-13 ст.
- •77. Утворення і розвиток швейцарського союзу.
- •78. ОсобливрстСоц-економ. Розвитку Німеччини в 14-15 ст.
- •79.Політ-ий.Р-ок Нім.У 14ст.Золота Булла
- •80. Розвиток міст в Північній і Середній Італії в 11-12 ст.
- •81. Папська область в 11-12ст.Арнольд Брешианский
- •82. Особливості політ.Розвитку Під.Італії в 13ст. Сицилійска вечерня
- •83.Повстання дольчіно
- •84.Зародження раньокапіталістичних відносин в Італії. Виникнення мануфактур.
- •85.Політичний устрій міст-держав Італії в 13-15 ст.
- •86.Тирания Медичи во Флоренции.Савонарола.
- •87.Утворення Візантійської імперії та особливості її соціально-політичного розвітку у іv – V ст.
- •88.Правління імператора Юстиніана, його внутрішня та зовнішня політика.
- •89.Військово-адміністративні реформи у Візантії у 7-9 ст. Фемний лад.
- •90.Землеволодіння та землекористування за «Земелробським законом»
- •91.Соціальне розшарування за «Земелробським законом»
- •92.Іконоборський рух, соціальні конфлікти і єрисі 8-9ст. Візантія.
- •93. Церква у Візантії у другій половині 9-11 ст.
- •94.Візантійське село у другій половині 9-11 ст.
- •95. Візантійське місто у другій половині 9-11 ст.
- •96.Зовнішня політика Візантії у другій половині 9-11 ст.
- •97. Четрвертий хрестовий похід і Латинська імперія.
- •98. Відновлення Візантійської імперії. Піздньовізантійський феодалізм.
- •99. Турецькі завоювання на Балканах у 14-15ст.
- •100. Завоювання Константинополя турками-османами.
- •101. Християнська церква на порозі середньовіччя. Аврелій Августин.
- •102.Християнізація Європи.
- •103. Конфронтація між зх.І сх..Церквами. Схизма 1054.
- •104. Клюнійська реформа. Понтифікат Григорія 7.
- •105. Папська могутність у 12-13ст.
- •106. Середньовічні єресі.Іквізиція.
- •107. Чернецтво.Католицькі ордени.
- •112.Студентська творчість. Поезія вагантів.
- •115. Дипломатія країн Зх.Є.
- •120.Готичне мистецтво
56. Четвертий хрестовий похід.
На початку XIII ст. папа Інокентій III закликав Європу до нового хрестового походу. Четвертий хрестовий похід (1202—1204) був своєрідним. На попередні походи він був схожий лише назвою, зате досить красномовно розкрив загарбницьку суть всього руху хрестоносців. До Палестини учасники четвертого походу навіть не дійшли. Цього разу вони пішли не проти турків або інших мусульман, а проти християнської Візантії.(маркіз Боніфацій Монферратський) Особливо велику роль в історії четвертого походу відіграли венеціанці, які змінили і самий маршрут походу. Феодальні керівники хрестоносців спочатку мали намір йти на Єгипет — у володіння турецько-єгипетського султана. Венеція, яка вела вигідну торгівлю з Єгиптом, але була заінтересована в ослабленні Візантії, відвернула хрестоносців від їх початкового наміру і штовхнула їх на завоювання свого суперника і конкурента по торгівлі — Константинополя. Скориставшись із чвар всередині нової візантійської династії Ангелів_(що правили з 1185 р. після Комнінів), хрестоносці захопили в 1204 р. Константинополь і створили на південній частині Балканського півострова нову державу під назвою Латинської імперії. Як і Єрусалимське королівство, це була також типова феодальна держава. На чолі імперії було поставлено північнофранцузького феодала Балдуїна, графа Фландрського. У складі імперії було кілька великих васальних володінь: Фессалонікійське королівство, герцогство Афінське, князівство Ахейське та ін.
Велику кількість земельних володінь у Візантії здобула Венеція: частину Константинополя, м. Галліполі, Іонійські острови, деякі острови на Егейському морі, о. Кріт, південно-західну частину Пелопоннесу. Венеціанський дож ЕнрікоДандоло. що відіграв найбільшу роль у завоюванні Візантії, офіційно іменувався «Володарем трьох восьмих Ромейської (тобто Візантійської) імперії» .
Залишалася незалежною лише частина імперії на півночі Малої Азії — Трапезундська. На Балканському півострові залишався поза контролем Латинської імперії Епірський деспотат (князівство).
Спираючись на співчуття греків, які жили під ярмом латинян, імператор Нікейської імперії, найзначнішої із трьох згаданих територій Візантії, Михайло VIII Палеолог у 1261 р. захопив Константинополь і вигнав звідти європейських феодалів. Так було відновлено Візантійську імперію. Та відновлена Візантія була вже ослабленою державою. Четвертий хрестовий похід покінчив з Візантією як з великою державою. Володіння її після відновлення обмежувались лише незначною частиною Балканського півострова й вузькою смугою Малої Азії. Залежні від Візантії болгари звільнилася від візантійського ярма ще до четвертого хрестового походу— в 1186—1187 рр. Майже одночасно від Візантії відпали і сербські володіння.
57. Останні хрестові походи.
Усього хрестових походів було вісім. Та перші чотири були найважливішими. Останні чотири були й не такі багатолюдні, й не мали загальноєвропейського характеру. В них брали участь лише окремі государі і окремі країни. П'ятий похід (1217—1221) цікавий тим, що його організатори намагалися здійснити задум учасників четвертого походу. Спочатку учасники п'ятого хрестового походу вели воєнні дії у Палестині, потім перенесли їх у Єгипет, де хрестоносці захопили м. Дамієтту, але потім в результаті невдач змушені були звільнити захоплену ними частину долини Нілу. Велику роль на початку походу, коли воєнні дії відбувались ще в Палестині, відігравав угорський король Андрій ІІ.
Шостий похід (1228—1229) був походом на Схід онука Фрідріха І Барбаросси — Фрідріха II Штауфена. Але й цього разу не було скільки-небудь широких воєнних операцій. Фрідріху II скоріше дипломатичним, ніж воєнним шляхом удалось повернути Єрусалим та деякі інші міста. Та незабаром (у 1244 р.) турки знову взяли Єрусалим, і він вже остаточно був втрачений для християн.
Сьомий і восьмий хрестові походи організовував французький король Людовік IX з метою зміцнити свій вплив у Північній Африці. У сьомому поході (1248—1254) Людовік IX вів наступ на Єгипет і так само невдало. Він сам потрапив у полон і мусив виплатити за своє звільнення великий викуп. Наступні воєнні операції французів у Палестині (з 1250 р.) так само були безрезультатними. Під час восьмого походу (1269—1270) Людовік зосередив свої зусилля на облозі м. Туніс, яким хотів оволодіти, щоб мати опорну базу для дальших операцій в Африці. Та під час облоги у французькому таборі почалася чума, і жертвою її серед багатьох інших став сам король. Це була остання значна воєнна експедиція європейців, що ставила собі за мету захоплення мусульманських територій на Близькому Сході під прапором хрестоносного руху. Після цього походи на Схід припинилися. Володіння хрестоносців одне по одному скорочувались і переходили до турків. У 1268 р. турки взяли Антіохію, у 1289 р.— Тріполі, у 1291 р.— Акру. Острів Кіпр, де жили «єрусалимські королі» після втрати Єрусалима, перейшов на кінець XV ст. до венеціанців.
У числі причин невдалого результату хрестових походів у Святу землю:
- феодальний характер хрестоноських ополчень і заснованих хрестоносцями держав. - феодальне роздроблення і роз'єднання.
-Найбільші князі (Едесское, трипільський, антіохійський) були абсолютно незалежні від єрусалимського короля.
-постійні чвари з Візантійською імперією:
-суперництво між папами та імператорами.
-володіння хрестоносців займали лише вузьку прибережну смугу, занадто незначну, щоб вони могли без сторонньої підтримки успішно боротися з навколишнім мусульманським світом.
-більшість хрестоносців, виконавши обітницю, поверталися додому.
-розбіжність у віросповіданні між хрестоносцями і тубільним населенням.
Значення хрестових походів, хоч вони й зазнали невдач, було для розвитку Західної Європи дуже велике. 1) сприяли розвиткові європейської торгівлі на Середземному морі. В результаті їх було знищено монополію арабських і візантійських купців у близькосхідній торгівлі і встановлено гегемонію італійських, південиофраицузьких і східноіспанськнх (каталонських) міст. Ці міста почали відігравати роль посередників між Сходом і рештою Європи.
Торговельні зв'язки зі Сходом набули під час хрестових походів регулярного характеру. 2) хрестові походи сприяли ознайомленню європейців із східною промисловістю і сільськогосподарською технікою. Європейці засвоїли за цей час багато східних прийомів текстильного і металургійного виробництва, фарбувальної справи, парфюмерії і виготовлення ліків, а також перенесли в Європу такі цінні сільськогосподарські культури, як гречка, шафран, рис і т. ін. Схід значною мірою вплинув на європейців щодо побуту. Рицарі засвоїли витончені східні манери, правила придворної ввічливості, почали стараиніиіс доглядати своє тіло, обличчя, волосся. У рицарських замках і міських будшисах з'явилась нова захоплюча гра, занесена зі Сходу,- шахи.