51. Причини виникнення ремісничих цехів.

Цехове ремесло було головною формою торового виробництва у середні віки. Цехи являли собою об'єднання ремісників певної професії в даному місті, які ставили своєю метою насамперед збереження монопольного становища у виробництві товарів і збуті їх на місцевому ринку. Про перші це­хові організації згадують джерела ще наприкінці XI — на початку XII ст., XIII- XIV ст.- отримують цехові статути. Найбільше цехів виникло ще у другій половині XII, в XIII ст. і навіть на початку XIV ст., Спочатку цехів у тому чи іншому місті було порівняно небагато. З часом цехи дрібнились, і їх у вели­ких містах виникало десятки, а то й сотні. Наприклад, у Парижі в середині XIV ст. було 350 цехів, у Лондоні — 60, Кельні — 50 і т. ін. Кожен цех монополізував яку-небудь одну галузь виробництва. Так, у текстильній промисловості були цехи прядильників, ткачів, фарбувальників, чесальників вовни, шаповалів та ін. Цех ковалів згодом поділився на цехи зброярів, котельників, ножівників і т. ін. Таким чином, цехи були своєрідним виявом поділу праці у се­редньовічному виробництві. Поява нової ремісничої спеціальності викликала появу нового ремісничого цеху. Основною фігурою цеху був майстер. Це був дрібний виробник, що мав власну майстерню і власні знаряддя, одного або двох підмайстрів і одного або кіль­ка учнів. Майстер, підмайстер, учень являли своєрідну цехову ієрархію. Щоб стати майстром, спершу треба було пройти два пер­ші (нижчі) ступені; в XIV ст. майстром можна було стати лише у випадку, коли підмайстер пройде тест на благонадійність, виготовить шедевр і зробить банкети. Тому підмайстри створюють свої організації – компаньйожи. Цехи виробили докладну регламентацію ви­робництва. Функції цеху :

• економічна (слідкувати за якістю виробленої продукції).

• релігійна (була каплиця, був свій покровитель).

• військова (мали військове спорядження).

• функція взаємодопомоги (каса взаємодопомоги).

Цехи відіграли позитивну роль у перший період свого існу­вання, оберігаючи слабке ще міське ремесло від зовнішньої кон­куренції (кріпосного помісного ремесла, а також сільських віль­них ремісників та ін.). Вони були охоронцями технічного досвіду і своєрідною школою виробництва. Велике значення мали цехи як політичні організації, що об'єднували городян у боротьбі з сусідніми ­ феодалами і місцевим патриціатом.

52. Початок розкладу цехового ладу.

Приблизно з половини XIV ст. у найголовніших західних країнах — Франції, Англії, Німеччині, Італії — цеховий устрій по­ступово почав розкладатись. Із зростанням виробництва і розши­ренням ринку рівність між ремісниками зникала. Зникала рівність і між окремими цехами. Багатші («старші») цехи підпорядкову­вали собі бідні («молодші») цехи. Часто цілі цехи підпадали під вплив скупника, який збував товари на віддаленому ринку. Іноді встановлювалася залежність цеху від купця — власника сировини (вовна, льон і т. ін.), який перетворював цех ніби на свого колек­тивного робітника.

Водночас різко змінилося становище підмайстрів. Якщо в ран­ній період підмайстер міг ще сподіватися через якийсь час стати майстром (хоч і тоді це було не завжди практично можливим), то в пізній період доступ у майстри був для нього майже зовсім закритий. Звання майстра, як правило, стало спадковим. Ним міг стати тільки син або зять майстра і вже аж ніяк не стороння осо­ба. Підмайстри перетворювалися на звичайних найманих робітни­ків, або, як тоді казали, у «вічних підмайстрів». Водночас цех став гальмом для технічного прогресу, оскільки він забороняв впрова­дження технічних удосконалень і вимагав від усіх ремісників до­держання традиційних, застарілих способів і знарядь виробництва.

Експлуатовані підмайстри вели проти цехових майстрів класо­ву боротьбу. Вони створювали особливі організації підмайстрів — «братства» і «товариства», що ставили собі за мету почасти еко­номічну взаємодопомогу один одному, почасти організацію бороть­би з хазяями. «Братства» вдавались до страйків і бойкотів, а іно­ді й до більш насильницьких форм боротьби.