1.Термін ,,Середні Віки”. Періодизація середніх віків.

Термін С.В.-зявився на прик.15ст.ввів Клавіо Вьондо ,,Історія від падіння Риму”-період лежить між епохою Відродження і античності. Келєр Йоган-жив на прик.15ст.,ввів в термін в періодизацію всес.історії.Також ставився негативно до С.В.С.В.-період виникнення розквіту і занепаду феодальних відносин на терит.країн Зх.Є.і Візантії.

Середні віки розпочались на прикінці 5ст. після падіння Західної Римської імперії в 476р. і закінчується падінням в 1453р. Константинополя( Візантійська імперія). З 1337-1453р.- закінчилася 100 літня війна між Францією і Англією. Американці вв., що середні віки існували до 1492. Деякі історики вв, що початок середніх віків в 395, коли був поділ Риму на Західну і Східну.С.В.: 1.Раннє середньовіччя-кін.5-сер.11ст.2. Розвинуте середньовіччя:др..пол.11-13ст.3. Пізнє: 14-15. Раннє Середньовіччя: економіка: руйнування рабовласницьких відносин. Сформувалось феодальне помістя.Верства феодалів і верства залежних залежного селянства.варвар.сформолювалося перші держави-короліства. Європа стала християнською.К-ра: темні віки ЗХ.Європи.2.Розвинуте Середньовіч-розквіт феодалізму. Виникає середньовічне місто, замість античного полісу. Зявляється міська економіка і к-ра. Період феодальної роздробленості. В кін.почали формуватися цент. держави. Епоха Хрестових походів. Розквіт к-ри, зявляються школи і перші університети, романи, поезії. Романська, готична к-ра.3. Пізнє Середньовіччя: осінь середньовіччя. Розклад феодального, формується мануфактура, виникає станово представницька монархія. В кінці виникає абсолютна монархія-абсолютизм. Період ренесансу.

2.Джерела з історії середніх віків 5-11ст.

Візантійсь­кий імператор Юстиніан І звелів у VI ст. кодифікувати римські закони. Так з'явилися на світ "Кодекс Юстиніана" (зако­ни римських імператорів II—VI ст.), "Нові закони" (но­вели) — пізніші едикти самого Юстиніана І, Дігести (чи Пандекти — систематизовані висловлювання найавтори­тетніших римських юристів у 50-ти книгах), Інституції . У Західній Європі до XI—XII ст. користувалися "Кодексом імператора Феодо­сія II" — більш раннім зведенням римських законів. Кельти, германці та слов'яни з появами у них дер­жав, а також тісні контакти з романізованим населенням, яке вже мало писані закони, посприяли писемній фіксації норм звичаєвого права і в них. Так з'явилися наприкінціV — на початку IX ст. їхні судебники, які в медієвістиці на­зиваються "правдами"(Бургундська, Вестготська, Салічна,Рипуарська, Саксонська та інші "правди'). На Британ­ських островах "правди" з'явилися в VII—XI ст..Із варварських "правд" найціннішою для дослідника германського світу є "Салічна правда", яка виникла вVI ст. у салічних (приморських) франків і відображала найдавніші норми звичаєвого праваТекст "правд" доповнювався і правився. Так поступо­во склалося королівське законодавство, найціннішим па­м'ятником якого є капітулярії франкських королів VIII—IX ст., особливо "Капітулярій про маєтки" Карла Великого. Капітулярії поєднували в собі норми державно­го і вотчинного права й містили цінну інформацію про господарство, соціальний устрій, політичні інститути, вій­ськову організацію тощо. Серед документів ранньосередньовічного діловодства виділяються своєю інформативністю так звані формули — грамоти, складені за певним зразком. У формулах зафіксо­вані випадки дарування землі, звільнення рабів тощо, одним словом — епізоди соціально-економічної та полі­тичної історії.

Цінним джерелом для вивчення соціально-економіч­них процесів у ранньому Середньовіччі є інвентарні опи­си маєтків, складені в VI—XI ст..- поліптики.

Історіографічні пам'ятки: історії — великі описи важливих політичних подій, до нас дійшли "Історія війн Юстиніана", написана в VI ст. Прокопієм Кесарійським, "Хроніка" монаха Ісидора Севільського (кінець VI — 30-ті роки VII ст.), присвячена історії вестготів, "Історія франків", написана її VI ст. Григорієм Турським. Біографії:("Життя Карла Ве­ликого" Ейнгарда, IX ст.) та аннали — фіксацією най­важливіших історичних подій за той чи інший рік. Розквіт західноєвропейської анналістики , припав на VIII—X ст.Житія святих, з'явилася за доби християнізації (IV—VIII ст.) та іконо-борського руху у Візантії (VIII—IX ст.). Ці джерела особливо цінні для дослідження ду­ховної культури народних мас. До цього типу джерел відносять також церковні проповіді.Публіцистичні ма­теріали, що містяться в посланнях й, особливо, у тракта­тах, Вони цінні як пам'ятки громадської думки, містять важливі повідомлення про дер­жавний устрій, зовнішню політику, про сусідні народи, суспільні зв'язки тощо. Найвідоміші— трактати "Про двірцеве та державне управління" (написа­ний наприкінці IX ст. для короля Карла Простуватого реймським архієпископом Гінкмаром), "Про управління імперією" (його в середині X ст. адресував своєму синові Роману візантійський імператор Константан VII Багрянородний), "Християнська топографія" (його автором був візантійський купець Козьма Індікоплав (VI ст.)). Вадою цих джерел є те, що вони нерідко побудовані на свідченнях, почерпнутих із третіх рук. Дуже цінним джерелом слугують пам'ятки народного епосу.Епічні твори складені не латиною, а живими народними мовами. Серед них виділяються німецька "Пісня про Хільдебранта" (IX ст.) та англійський "Беовульф" (близько 1000 р.), германська "Пісня про Нібелунгів" (близько 1200 р.), блискучий французький епос "Пісня про Роланда" (записаний у XIII—XIV ст.), прис­вячений військовим походам Карла Великого, іспанська "Пісня про Сіда" (XIV ст.).