
- •1. Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів з виразковою хворобою шлунка та дпк і її ускладненнями.
- •Викладення теми.
- •Інструментальні методи дослідження:
- •Показання до оперативного лікування хворих на виразкову хворобу:
- •Клініка та діагностика:
- •Лікування.
- •Класифікація:
- •Клінічний перебіг:
- •Діагностика:
- •Лікування.
- •Діагностика.
- •Лікування.
- •Клінічний перебіг.
- •Класифікація:
- •Лікування:
Класифікація:
1. Стадії пенетрації:
– препенетрація — поширення виразки на всі шари стінки шлунка або ДПК. Розвивається зрощення за типом злуки між зовнішньою оболонкою шлунка або ДПК і зовнішньою оболонкою сусіднього органу. Стадія проникнення виразки в тка нину органа;
– поверхнева пенетрація — утворення сполучнотканинних зрощень з прилеглим органом;
– глибока пенетрація — проникнення виразки в тканину органа.
2. Пенетрація в паренхіматозні органи:
– в підшлункову залозу;
– в печінку.
3. Пенетрація в порожнинні органи (без нориці та з утворенням нориці):
– в жовчний міхур і жовчні протоки;
– у товстий і тонкий кишечник.
4. Пенетрація у брижові утворення:
– в печінково дванадцятипалокишкову зв’язку;
– в малий чепець;
– в брижу тонкого та товстого кишечнику.
5. Пенетрація у передню черевну стінку.
6. Пенетрація виразки в кілька органів:
– в печінку та підшлункову залозу;
– в підшлункову залозу та печінково дванадцятипалокишкову зв’язку;
– в підшлункову залозу та малий чепець;
– в печінку та жовчні протоки;
– в жовчний міхур та печінково дванадцятипалокишкову зв’язку.
7. Пенетрація кількох виразок у паренхіматозні та порожнинні органи.
8. Рідкісні пенетрації:
– в селезінку;
– в магістральні судини;
– в діафрагму;
– в органи середостіння.
Клінічний перебіг:
– залежить від органа, в який пенетрує виразка, та стадії пенетрації. До клініч них проявів виразкової хвороби додаються ознаки запального процесу в органі, в який вона пенетрує;
– змінюється звичний характер больового синдрому;
– зникає зв’язок болю зі споживанням їжі та періодом доби;
– постійний біль, резистентний до консервативного лікування.
Діагностика:
1. ФГДС: пенетруюча виразка має характерний вигляд:
– зазвичай округлі краї, виразки, що підносяться довкола, у вигляді валиків;
– велика глибина виразки.
2. Рентгенологічне дослідження з контрастуванням барію сульфатом:
– збільшена глибина виразки;
– симптом тришарової ніші (повітря, слиз, контраст).
3. УЗД: дає змогу виявити пенетрацію в паренхіматозні органи й оцінити харак
тер запальних змін у них.
Лікування.
Консервативне лікування неефективне. Спосіб операції залежить від локаліза ції виразки та топографо анатомічніх і патоморфологічних особливостей тканин, залучених в пенетрацію. Методом вибору можуть бути:
– резекція шлунка за Більрот І і Більрот ІІ,
– ваготомія з антрумектомією (економна резекція шлунку),
– ваготомія з дренувальною операцією і виведенням виразки з просвіту травного тракту (екстериторизація виразки);
– у деяких випадках операція при пенетруючих виразках може бути розшире ною і поєднаною з резекцією ділянки печінки, спленектомією, атиповою резекцією підшлункової залози та деякими іншими хірургічними маніпуляціями;
– у післяопераційному періоді — противиразкова терапія, при залученні під шлункової залози — препарати, що пригнічують панкреатичну секрецію (сандоста тин, укреотид, октреостатин та ін.) і антиферментна терапія (контрикал, гордокс, амінокапронова кислота та ін.).
Пілородуоденальний стеноз — рубцева або навколовиразкова запальна дефор мація воротарного відділу шлунка або початкового відділу ДПК внаслідок рецидив ного перебігу виразкової хвороби з порушенням моторно евакуаторної функції шлунка.
Актуальність проблеми:
– розвивається у 5–10% пацієнтів з виразковою хворобою;
– розвивається частіше за тривалого перебігу виразкової хвороби;
– частіше розвивається у чоловіків.
Причини розвитку пілородуоденального стенозу:
– органічне звуження воротаря або початкового відділу ДПК внаслідок рубцевої деформації;
– функціональне стенозування воротаря або початкового відділу ДПК внаслі док навколовиразкового запального інфільтрату при активній виразці, ефективне медикаментозне лікування якої сприяє відновленню прохідності.
Класифікація пілородуоденального стенозу (за даними рентгенологічного доF
слідження):
– компенсований стеноз;
– субкомпенсований стеноз;
– декомпенсований стеноз.
Клінічні прояви пілородуоденального стенозу (залежать від рівня компенсації моторно евакуаторної функції шлунка):
а) компенсований стеноз:
– нудота;
– відчуття тяжкості в підчерев’ї;
– відрижка;
– печія;
б) субкомпенсований стеноз:
– гикавка;
– нудота;
– відрижка кислим вмістом шлунка;
– блювання застійним шлунковим вмістом, переважно ввечері;
– загальна слабість;
– спрага;
в) декомпенсований стеноз:
– відрижка застійним вмістом шлунка;
– блювання застійним шлунковим вмістом, їжею, вжитою напередодні;
– постійна спрага;
– зростаюча слабість;
– у запущених випадках — судоми (внаслідок втрати води та іонів хлору);
– хворі змушені спричинювати блювання або евакуювати їжу зі шлунка за до
помогою зонда.
Історія захворювання:
– багаторічний «виразковий анамнез»;
– можлива перфорація виразки в анамнезі.
Об’єктивні прояви:
а) компенсований стеноз:
– у загальному статусі змін немає;
б) субкомпенсований і декомпенсований стеноз:
– під час огляду:
– зниження тургору шкіри;
– блідість шкіри;
– зниження маси тіла
– під час балотування черевної стінки «шум плескоту» в шлунку.