157. Управління і обслуговування державним боргом. Яким чином проводиться погашення державних позик?

Управління державним боргом – це сукупність дій і методів пов’язаних із залученням додаткових фінансових ресурсів і їх використанням, забезпеченням виплат за державним боргом, а також приведенням витрат із обслуговування державного боргу у відповідність із можливостями держави. Обслуговування боргу – це операції повернення основного боргу та сплати відсотків і компенсаційних виплат за борговими зобов’язаннями. Погашення боргу – це операції повернення суми основного боргу кредиторові. Відбувається за рахунок здійснення амортизаційних платежів. Обчислення загальних планових витрат для фінансування платежів із погашення основного боргу та сплати відсотків за чинними кредитними лініями враховує такі суми у валюті платежу:- основний борг;- відсотки за кредит;- сплата комісій за зобов’язаннями;- сплата комісій банку-агента за обслуговування. Розрахунки видатків держави здійснюються відповідно до бюджетної класифікації видатків за функціональною структурою та за типом боргового зобов’язання. Специфічність обслуговування державного боргу України полягає у внесенні до планових витрат держави з обслуговування державного боргу витрат, пов’язаних з обслуговуванням іноземних гарантованих урядом кредитів. Обслуговування внутрішнього державного боргу відбувається за рахунок розміщення нових внутрішніх боргових зобов’язань держави. Процес обслуговування державного боргу є складником бюджетного процесу.

Під час планування витрат на обслуговування зовнішнього державного боргу здійснюються прямі фінансові розрахунки, відповідно до підписаних кредитних угод, наданих урядом гарантій і випущених боргових зобов’язань.

158. Поясніть відмінності між рефінансуванням та реструктуризацією державного боргу.

державний борг - це сукупність відносин, за якими виникають боргові зобов'язання держави як позичальника, боржника або гаранта погашення позик іншими позичальниками

рефінансування державного боргу(один з методів регулювання державним боргом) тобто погашення основної заборгованості і процентів за рахунок засобів, отриманих від розміщення нових позик. погашення попередньої заборгованості за допомогою випуску нових позик або шляхом заміни короткострокових зобов’язань на середньо- чи довгострокові. Для успішного застосування механізму рефінансування необхідна висока фінансова репутація країни-позичальника.

реструктуризація (Традиційний метод зменшення боргу)- полягає в тому, що на певних умовах відстрочується виплата частки боргу. Реструктуризація проводиться шляхом розстрочення сплати заборгованості строком на 24, 48, 60 місяців.

159. Поясність відмінності між такими методами управління державним боргом, як конверсія, консолідація та уніфікація.Управління державним боргом — комплекс заходів, що здійснюються державою в особі ц уповноважених органів щодо визначення обсягів та умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, а також забезпечення платоспроможності держави.

Конверсія боргу — зміна початкових умов державної позики, зокрема зміна строків позики, часу виплати, способу погашення позики, а найчастіше — зміна величини позикового відсотка (зміна дохідності позик).

Консолідація боргу — зміна умов позики щодо часу її чинності (тривалості) з можливою зміною величини позикового відсотка, зокрема перетворення короткострокових державних позик у довгострокові, об'єднання кількох державних позик попередніх років в одну позику. Консолідація і конверсія можуть проводитись одночасно.

Уніфікація позики — це об'єднання кількох позик в одну. Уніфікація може проводитися разом із консолідацією, але може бути проведена і поза нею.Тобто конверсія і консолідація – подібні методи, але перший пов’язаний зі зміною дохідності позик, а другий – зі зміною часових домовленостей щодо боргу. Уніфікація в певних випадках може бути частиною методу консолідації, але самий по собі цей метод не означає зміну строкових параметрів позики.

160. Який зв’язок існує між бюджетним дефіцитом, державним кредитом і державним боргом? Поясніть свою відповідь.Показник бюджетного дефіциту свідчить про перевищення передбачених у бюджеті видатків над постійними доходами, до яких відносять податки, збори й обов'язкові платежі, що відповідно до бюджетної класифікації вважаються доходами бюджету. Наявність бюджетного дефіциту свідчить, що у плановому бюджетному році до бюджету включені такі видатки держави, які не мають грошового забезпечення. Таке явище є негативним. Однак бюджетний дефіцит не свідчить про незбалансованість бюджету у цілому, оскільки у процесі складання і затвердження бюджету визначаються необхідні джерела фінансування дефіциту. Саме джерелом покриття бюджетного дефіциту і виступає державний кредит. Цей факт відображає зв'язок між цими поняттями. Він являє собою сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади і управління, з одного боку, і резидентами (фізичними та юридичними особами) та нерезидентами (у тому числі іноземними державами й міжнародними фінансовими інституціями), з іншого, при яких держава традиційно виступає у ролі позичальника (рідше кредитора і гаранта). Державний борг, в свою чергу, це сума заборгованості за державним кредитом.

161. Визначте сутність, склад і призначення місцевих фінансів.У сучасних правових державах місцеві органи влади входять до загальної системи організації державної влади, а їхня компетенція визначається центральною владою. Однак залишається перелік таких справ, які держава вважає за доцільне передати для розв’язання місцевим органам влади. Для цього потрібні відповідні ресурси. Це і є об’єктивною причиною для функціонування місцевих фінансів.Місцеві фінанси – це система формування, розподілу й використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них завдань і функцій. Склад місцевих фінансів: місцеві бюджети, фінанси підприємств, організацій та установ комунальної форм власності. Структурні елементи місцевих фінансів: видатки, доходи, способи їх формування, місцеві фінансові інститути, суб’єкти і об’єкти системи та відносини між суб’єктами системи, системою й іншими ланками фінансової системи держави.

162. Економічна сутність, форма прояву і матеріальний зміст місцевих бюджетів, їх ієрархічна будова.Складниками місцевих фінансів є місцеві бюджети, териториальні позабюджетні фонди і кошти субєктів господарювання (комунальних підприємств).Місцевих бюджетів в Україні – понад 13 тисяч. До місцевих належать обласні, районні, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фін.ресурсів, що зосереджені в розпорядженні місц.Рад нар.днпутатів та органів місцевого та регіонального самоврядування. Компетенція кожного з них  в галузі бюджету і фінансів розмежована. Місц.бюджети затверджуються місцевими органами влади і до держ.бюжету не включаються. Їх екон.сутність виявляється у формуванні грошових  фондів, які є фін.забезпеченням діяльності місцевих Рад нар.депутатів, розподілі та використанні цих фондів на фінансування утримання і розвитку соціальної інфраструктури, місцевого господарства. Мат.основою місц.фінансів є регіональні фінасові ресурси, що представляють сукупність грошових коштів, яківикористовуються на розвиток тер-рій.

Місцеві бюджети є головним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, спрямованих на суспільне споживання. Саме через них суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному розрізах, тобто між окремими адміністративно-територіальними одиницями і соціальними групами населення. Крім того, саме з місцевих бюджетів фінансується розвиток галузей виробничої сфери, в першу чергу місцевої промисловості і комунального господарства.

163. Склад і структура доходів місцевих бюджетів. Власні і закріплені за місцевими бюджетами доходи. Які основні проблеми формування доходів місцевих бюджетів в Україні?Структура місцевих фінансів включає:

-Міжбюджетні трансферти(це кошти, що безкоштовно і безповоротно передаються з одного бюджету в іншій.)

-Власні доходи

- Доходи закріплені законом (це ті доходи, що цілком або частково у відсотках зараховуються до відповідних видів бюджетів безстроково або на довгостроковій основі і для їхнього включення не потрібні рішення органів вищестоящої ради)

До власних доходів бюджетів органів місцевого самоврядування належать доходи, що визначені законодавством, формуються і збираються на відповідній території, а саме:

ºмісцеві податки і збори;

ºдоходи від нерухомості і підприємств, що належать до комунальної власності, й інші доходи, передбачені законодавством.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):1) прибутковий податок з громадян: 2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам; 3) плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати 4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності 5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності 6) надходження адміністративних штрафів 7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

До місцевих податків і зборів, які зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування області, належать: 1) комунальний податок 2) ринковий збір 3) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі 4) збір за видачу ордера на квартиру 5) збір за паркування автотранспорту 6) курортний збір 7) готельний збір 8) податок з реклами;9) збір з власників собак; 10) збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей - сплачують юридичні особи і громадяни; 11) збір за право використання місцевої символіки.