11. Види домашньої роботи учнів з курсу «я і Україна»

Головним завданням початкової ланки сучасної загальноосвітньої школи є забезпечення умов для інтелектуального, соціального, морального, фізичного розвитку і саморозвитку кожного учня, що реалізуються через оновлення змісту навчальних програм, методики проведення уроку, форм організації навчально-виховного процесу, в тому числі й організації домашньої самостійної роботи.

Основною метою домашніх завдань є: закріплення, поглиблення і розширення знань, набутих учнями на уроці; підготовка до засвоєння нового матеріалу; формування в дітей уміння самостійно працювати;

розвиток їх пізнавальних інтересів, творчих здібностей тощо.

Ефективність домашніх завдань визначається дотриманням певних

вимог до їх організації:

- розуміння учнями поставлених перед ними навчальних завдань;

- врахування вікових та індивідуальних особливостей школярів, їх пізнавальних можливостей, специфіки кожного навчального предмета, складності матеріалу, характеру завдань та ін.;

- формування загальнонавчальних умінь і навичок (уміння правильно розподіляти час, встановлювати послідовність виконання завдань, виділяти головне, використовувати попередньо вивчений

матеріал, застосовувати наявні знання тощо).

Домашні завдання (самопідготовка) вдома та в групі продовженого дня слід виконувати в умовах, що відповідають гігієнічним і педагогічним вимогам.

У початкових класах можливі як усні, так і письмові домашні завдання; індивідуальні, що заохочують, стимулюють школяра до навчання, пізнання, розвивають індивідуальні здібності та інтереси дитини; групові та парні, що направлені на дослідницьку, пошукову, аналітичну роботу, співпрацю, співдружність тощо; репродуктивного, конструктивно-варіативного та творчого характеру.

Місце подачі домашнього завдання може бути на будь-якому етапі уроку.

Не допускається подача домашнього завдання під час чи після дзвінка на перерву, після уроків, оскільки воно в повній мірі не фіксується дітьми; учні позбавлені можливості ставити запитання;

учитель не встигає пояснити суть завдання.

Форми перевірки домашнього завдання можуть бути різними:

фронтальна, індивідуальна, колективна, само-, взаємоперевірка, творча тощо. Вибір форми контролю залежить від змісту, виду і мети домашнього завдання.

Важливими є домашні завдання, пов'язані з виконанням нескладних дослідів, а саме: перехід води з рідкого стану в твердий і навпаки, вимірювання температури, пророщування насіння, вирощування рослин і спостереження за ростом і розвитком їх, вивчення складу і властивостей ґрунту тощо. 

Домашні роботи експериментального типу підтверджують уявлення, одержані під час уроків, забезпечують повторення виконаного досліду в класі, виробляють впевненість в поводженні з матеріалом, приладами, обладнанням, зміцнюють досвід, підвищують культуру роботи. 

12.Розробка макроструктури уроку узагальнення і систематизації знань «Природознавство» 4 клас.

Макроструктура — це більш-менш постійні елементи уроків у межах одного типу, наприклад: урок засвоєння нових знань обов'язково містить сприйняття і усвідомлення учнями нового навчального матеріалу, осмислення знань (найважливіших зв'язків і відношень між предметами і явищами). Кожний елемент макроструктури має свою внутрішню мікроструктуру, яка складається з певних методів, прийомів і засобів навчання, якими досягається мета певного елемента макроструктури. Наприклад, на етапі сприйняття і усвідомлення нового навчального матеріалу вчитель може застосувати розповідь, бесіду або постановку перед учнями проблемних завдань і розв'язувати їх у процесі роботи з підручником, наочними посібниками, технічними засобами навчання.

Уроки узагальнення і систематизації знань проводяться після вивчення основних розділів програми. На уроках цього типу закріплюються знання про об'єкти, явища або процеси, узагальнюються окремі факти і формуються відповідні поняття, розкриваються причинно-наслідкові зв'язки. ' » Структура уроку:  1. Мотивація навчальної діяльності учнів, повідомлення теми і завдань уроку.  2. Повторення й узагальнення окремих фактів, явищ, процесів, групування їх за окремими ознаками, виявлення в них доступних внутрішніх сутностей, розкриття причин-но-наслідкових зв'язків. На цьому етапі найбільш ефективною може бути бесіда з демонструванням наочних посібників, натуральних об'єктів, узагальнюючих кінофільмів, діафільмів, діапозитивів. Важливе значення має поєднання реальних зображень, натуральних і схематичних малюнків на дошці та в зошитах, а також застосування невеликих за об'ємом і простих за виконанням дослідів.  3. Узагальнення уявлень, понять, засвоєних протягом певного часу, приведення їх у відповідну систему. Здійснюється ця робота найчастіше узагальнюючою бесідою (але слід уникати простого відтворення набутих раніше знань), заповненням систематизуючих таблиць, побудовою схем.  Одним із важливіших засобів узагальнення і систематизації є самостійна робота учнів з підручником за попередньо визначеними завданнями учителя, застосування порівняння та ін.  4. Підсумки уроку і завдання додому. На уроці узагальнення й систематизації спостережень за природою, які проводилися учнями протягом сезону і фіксувалися в щоденниках та класному «Календарі природи і праці», вчитель спочатку приводить у систему знання учнів про певну пору року.  У ході бесіди учні, використовуючи результати своїх спостережень, розкривають найбільш суттєві ознаки пори року, виявляють відмінність її від інших. Важливо підрахувати не тільки кількість сонячних або хмарних днів, а й виявити причину переважання сонячних днів або днів з дощами; встановити зв'язки між напрямком вітру, хмарністю й опадами, поведінкою тварин та рослин і зміною погоди та ін. На основі аналізу своїх спостережень діти складають характеристику певної пори року. При цьому вчитель не дає готових відповідей, не робить висновків, а тільки підводить учнів до відповідних узагальнень.  Уроки узагальнення і систематизації спостережень бажано проводити в період фактичного закінчення в природі тієї чи іншої пори року в певній місцевості.