11. Розміщення продуктивних сил і економічне районування. Види економічного районування.

Економіко-географічне районування — це науково обґрунтований поділ країни або — окремого її регіону на економіко-географічні райони.

Екон.районування – поділ територій країни на цілісні взаємопов.частини, що хар-ся спец-цією та комплексністю розвитку.

Ек.район – частина території країни, що хар-ся певною спец-цією.

В системі видів екон.районування виділяють:

- загальноекон. (інтегральні)

- галузеві (спеціалізовані)

Загальне екон.районув. – такий поділ, при якому охоплюється економіка в цілому, тобто всі галузі вир.та невир.сфери та їх єдність.

Галузеве екон.районув. – розмежовує терит.,беручи до уваги якусь одну галузь/ознаку/сферу.

Загальне екон.районув.передбачає виділення в ек-ці країни районів 3 таксоном.рівнів:

• макрорайонування (на вел.екон.райони)

• мезорайонування (поділ великих ек районів на підрайони, які одночасно є адм.-терит.од.країни)

• мікрорайонування (поділ мезорайонів на дрібніші адм..од.з м.екон.звязками)

Групи галузевого районування:

• на основі прир.ресурсів і умов для госп-ня

• на основі галузей вир.сфери – пром.-сть, с/г, буд-во, більш вузько спец.галузей

• демограф.умови для вир-ва (темпи приросту населення, коеф.народж.,спм., якість роб.сили,безробіття)

• сфери послуг(освіту, ох.зд.,кул.).

Загалом критеріями процесу регіональнізації мають бути:

1. наявність єдноті природи, вир-ва, людей.

2. спец-ція регіонів на вир-ві т.і п.

3. врахування регіоноутв.значення сіт (наявністю центрів ек.р.)

4. подібність та спільність ек-ки

5. рівень життя населення.

Економіко-географічне районування має політичну, господарську, соціальну та організаційну функції. Воно використовується у практиці правління господарством, під час розроблення схем розвитку й розміщення продуктивних сил, проектів районного планування, схем розселення населення, територіальних комплексних програм і схем природокористування. Економіко-географічне районування виступає важливою формою географічного аспекту планування та управління. Воно має важливе значення для розміщення продуктивних сил, правильного вибору районів будівництва певних виробничих об'єктів, найдоцільнішого територіального розміщення капітальних вкладень. Економіко-географічне районування нерозривно пов'язане з раціональним розміщенням виробництв і спеціалізацією районів на певних видах продукції та є засобом підвищення ефективності суспільної праці. Вирізнення економіко-географічних районів дає змогу поліпшити використання природних, матеріальних, трудових та інших ресурсів території через взаємопов'язане функціонування виробничо-технологічних процесів. Воно є важливим засобом удосконалення політико-адміністративного поділу, сприяє повнішому економіко-географічному пізнанню території.

12. Економічне районування України. Характеристика економічних районів України.

Найбільший вклад в обґрунтування сітки економічних районів зробили вчені економгеографії:

1. Поповкін В. А. (1993 р.)

5 макрорайонів:

- Центральноукр. (Київська,Житомирська,Черкаська,Чернігівська,Кіровоградська)

- Донбас та нижнє Придніпровя (Донецька, Луганська, Запорізька, Дніпроп.)

- Слобідська Україна (Харк.,Сумська,Полтавська)

- Причорноморський(Херсонський,Миколаївськиа,Одеська,Крим)

- Зх.укр.район (9 обл.)

2. Шаблій О. І. (1994 р.)

6 макрорайонів:

- Центральний (Київ)

Зх.(Львів)

Пн.сх.(Харків)

Сх.(Донецьк)

Центр.-сл.(Дніпр.)

Пд.(Одеса)

3. Заставний (1994 р.)

9 макрорайонів:

- Донецький (Дон.,Луг.)

- Придніпр. (Дн.,Зап.)

- Пн.сх.(Харк.,Сум.,Полт.)

- Карпатський(Львів,Зап.,Чернів.)

- Подільський (Він.,Хм.,Терн.)

- Зх.Поліський (Рівн.,Вол.)

- Центр..Укр.(Кір.,Черкас.)

- Столичний (Київ,Черніг., Жит.)

4. Цю схему підтримав Пістун (1994р.) +корективи:

5. Рада по вивч.прод.сил, Данилишин (2009-10рр.)

8 районів:

• Сх. (Полт.,Сум.,Харк.)

• Донецький (Дон.,Луг.)

• Придн. (Дн.,Зап.,Кіров.)

• Причорн.(Крим+од.херс,мик)

• Подільський (він.,терн,хм)

• Центр (київ,київська, черкаси)

• Поліський (вол.,рівн.,житомирська,чернігівська)

• Карпатський (Львівський, зак.,чернів.).