Тема 3. Економічне районування та територіальна структура народного господарства

2. Територіально-виробничі, портово-промислові комплекси, науково-технологічні зони .

3. Економічне районування України .

1. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ: СУТНІСТЬ, ЗМІСТ ТА ВИДИ. КОНЦЕПЦІЯ ЕНЕРГОВИРОБНИЧИХ ЦИКЛІВ

Територіальний поділ праці - це процес виробничої спеціалізації території, який зумовлений посиленням міжрегіональної кооперації, обміном спеціалізованою продукцією та послугами.

ТПП передбачає наявність просторового розриву між окремими стадіями виробництва, між виробництвом та споживанням. В основі ТПП лежать природні умови та ресурси, відмінності між народами.

Виділяються наступні різновиди ТПП:

а) генеральний - між країнами та окремими районами;

б) внутрішньорайонний - між промисловими вузлами і містами;

в) біля економічного центру (міста і т.д.);

г) постадійний, коли стадії виробничого процесу територіально роз'єднані;

д) фазовий - один і той же вид продукції надходить з різних місць;

е) епізодичний - непостійний обмін товарами між країнами та регіонами.

Одержання дешевого продукту в район з більш сприятливими природними і економічними районами сприяє їх спеціалізації. (Для визначення спеціалізації використовують ряд коефіцієнтів. Такі як, коефіцієнт локалізації - це відношення питомої ваги галузі району у виробництві району до питомої ваги відповідної галузі району в країні; коефіцієнт виробництва продукції району на душу населення, то що)

Енерговиробничі цикли - це сукупність виробничих процесів, які виникають співпорядковано, взаємообумовлено довкола основного процесу для даного різновиду енергії і сировини.

ЕВЦ мають наступні властивості: - територіальна стійкість сукупності; - типовість для схожих за природними і економічними передумовами розвитку районів;

Існуюча сучасна система ЕВЦ включає:

- пірометалургійний цикл чорних металів;

- пірометалургійний цикл кольорових металів;

- хіміко-металургійний цикл рідкісних металів;

- нафтоенергохімічний цикл;

- газоенергохімічний цикл;

- вуглеенергохімічний цикл;

- сланцеенергохімічний цикл;

- гірничо-хімічний цикл;

- лісоенергохімічний цикл;

- теплоенергопромисловий цикл;

- атомоенергопромичловий цикл;

- гідроенергопромисловий цикл;

- машинобудівний цикл;

- текстильно-промисловий цикл;

- рибопромисловий цикл;

- індустріально-аграрний цикл;

- гідромеліоративний індустріально-аграрний цикл;

- індустріально-будівельний цикл.

2. Територіально-виробничі, портово-промислові комплекси, науково- технологічні зони

ТВК - це сполучення підприємств, для яких територіальна спільність є додатковим фактором ефективності за рахунок тривалості взаємозв'язків виробництва, скорочення транспортних витрат, раціонального використання ресурсів.

Існують три типи ТВК: монопродуктові, субпродуктові та поліпродуктові.

Для реалізації міжгалузевих народногосподарських програм створюють програмно-цільові ТВК.

Технополіси - це центри науково-технічної думки разом з передовими технологічно гнучкими промисловими підприємствами і комплексами. Зосередження технополісу для випуску науково місткої продукції на обмеженій території називається технопарком.

Основними напрямами технополісу є: машинобудування, медицина, морегосподарський комплекс, сільськогосподарське виробництво, екотехніка та охорона навколишнього середовища.

Економічний район - це територіально цілісна частина народного господарства країни, що має наступні ознаки:

спеціалізацію;

комплексність;

керованість.

Об'єктивною основою економічного району є ТВК.

Спочатку в Україні було фізико-географічне районування, а потім воно об'єктивно переросло у економічне районування.