
- •2.Систематизація основних термінів і визначень
- •3.Передумови розміщення продуктивних сил
- •Тема 2. Закономірності, принципи та фактори розміщення продуктивних сил
- •2. Принципи розміщення продуктивних сил
- •3. Фактори розміщення продуктивних сил
- •Тема 3. Економічне районування та територіальна структура народного господарства
- •2. Територіально-виробничі, портово-промислові комплекси, науково- технологічні зони
- •3. Економічне районування україни
- •Тема 4. Наукові основи державної регіональної економічної політики.
- •2. Теоретичні основи регіонального розвитку
- •3. Регіональні структури: вертикальні та горизонтальні зв'язки
- •4. Аграрний сектор та регіональна економіка
- •5. Регіональні аспекти державної науково - технічної політики
- •1. Сутність та зміст економіки перехідного періоду.
- •2. Регіональна економіка: сутність та зміст
- •3. Управління інфляцією
- •Тема 5. Наукові методи аналізу територіальної організації народного господарства
- •2.Економічні методи обгрунтування розміщення продуктивних сил
- •3. Аналіз ефективності розміщення виробництва
- •Тема 6. Населення та трудові ресурси
- •2. Населення міст та сіл
- •3. Соціальна інфраструктура
- •Тема 7. Природно-ресурсний потенціал і його економічна оцінка
- •2. Метододологічні основи та методичні підходи до визначення ефективності природно-ресурсного потенціалу
- •3. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу. Основні шляхи та резерви підвищення ефективності його використання
- •Тема 8. Народногосподарський комплекс україни
- •2. Економічне обгрунтування галузевого розміщення виробництва
- •3. Форми територіальної організації промисловості
- •Тема 9. Паливно-енергетичний комплекс.
- •2. Вугільна промисловість
- •3. Нафтова промисловість
- •4. Газова промисловість
- •5. Електроенергетика
- •Тема 10. Металургійний комплекс
- •2. Чорна металургія
- •3. Кольорова металургія
- •Тема 11. Машинобудівний комплекс
- •2. Галузева структура машинобудування
- •3. Проблеми перспективи, необхідність структурної перебудови
- •Тема 12. Хіміко-лісовий комплекс
- •2. Хімічна промисловість. Розміщення галузей хімічної промисловості
- •3. Лісова та деревообробна промисловість
- •Тема 13. Будівельний комплекс
- •2. Промисловість будівельних матеріалів
- •Тема 14. Агропромисловий комплекс
- •2. Сільськогосподарське виробництво
- •3. Харчова та переробна промисловість
- •Тема 15. Комплекс по виробництву непродовольчих товарів народного споживання
- •2. Легка промисловість
- •3. Роль машинобудування у виробництві товарів тривалого користування
- •Тема 16. Транспортний комплекс та зв'язок
- •2. Транспортна система та види транспорту: залізничний, морський, річковий, автомобільний, повітряний, трубопровідний
- •3. Взаємодія з транспортними та інформаційними системами країн європи
- •Тема 17. Продуктивні сили україни та економічних районів
- •2. Придніпровський економічний район
- •3. Східний економічний район
- •4. Центральний економічний район
- •5. Поліський економічний район
- •6. Подільський економічний район
- •7. Карпатський економічний район
- •8. Причорноморський економічний район
- •Тема 18. Зовнішньоекономічні зв'язки україни
- •2. Економічна інтеграція
- •3. Зовнішньоекономічна діяльність
- •4. Зони спільного підприємництва
- •Тема 19. Зовнішньоекономічні звязки та співробітництво україни з країнами снд
- •2. Спільний економічний простір та еквівалентність обміну. Проблеми та перспективи розвитку партнерських відносин з країнами снд
2. Економічна інтеграція
регіональні економічні спілки (Європейський Союз);
загальносвітові об'єднання. Їх метою є надання кредитів урядам країн, що розвиваються на особливо пільгових умовах. Мінімальний пороговий доход < 480 дол. На душу населення в рік;
торгово-виробничі об'єднання (країни експортери нафти), всесвітня продовольча рада;
світові фондові об'єднання.
Мета - координація господарської та зовнішньополітичної діяльності, створення сприятливих умов для процесів інтеграції, як традиції, яка визначається світовим поділом праці.
3. Зовнішньоекономічна діяльність
3.1. Міжнародна торгівля - це оборот товарів, який забезпечує рух товарних мас зі сфери виробництва у сферу споживання.
3.2. Кредитування та інвестування. Кредитування - це надання кредиту у грошовій або товарній формі з виплатою процентів.
Інвестиції - це капіталовкладення. Іноземні інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками у галузі народного господарства.
3.3. Науково-технічна співпраця може бути наступних видів:
експорт продукції, яка є науковомісткою;
кооперація країн у створенні нової техніки, технології;
спорудження заводів "під ключ" та модернізація об'єктів;
використання лізингу, обмін передовим досвідом;
технічна допомога та науково-технічна співпраця;
3.4. Спільне підприємство. Сюди відноситься створення підприємств зі змішаним капіталом з самих різноманітних галузей народного господарства.
3.5. Експорт та імпорт послуг, куди відноситься міжнародний та транзитний транспорт, іноземний туризм, послуги банків, страхових компаній, охорони здоров'я, навчання і т. д.
Інжиніринг - це торгівля інженерно-консультаційними послугами. Туризм є рекреаційний, науковий та діловий.
За економічним потенціалом Україна входить до першої шістки, але частка України у міжнародному територіальному поділі праці та світовій торгівлі не надто висока. Таке протирічне положення посилюється низкою природних, демографічних, історичних, економічних, геополітичних причин.
Україна не в змозі себе забезпечити мінеральними ресурсами, хоча і має значний природно-ресурсний потенціал. Україна використовує трудові ресурси і має потенційно великий ринок збуту споживчих товарів. Україна протягом століть захоплювалася тими чи іншими державами. Економіко-географічне положення України є досить вигідним для участі в міжнародному територіальному поділі праці. Основними показниками зовнішньої торгівлі є обсяг товарообігу, структура експорту та імпорту, сальдо зовнішньоторговельного балансу, географія торгівлі. Структура товарообігу обумовлюється економічним потенціалом країни.
Зовнішньоекономічна політика - це система заходів уряду, яка направлена на зміцнення позицій країни у світовій економіці, в міжнародних економічних стосунках.
4. Зони спільного підприємництва
Всього у світі є 23 види ЗСП, основні з них наступні:
безмитні багатопрофільні зони, розташовані на перехрестях внутрішніх систем;
експортні промислові зони, що орієнтуються на зовнішню торгівлю;
зони економічного та науково-технічного розвитку, тобто "технополіси";
зони страхових та банківських послух, які характерні для певних країн;
імпорто-промислові зони і зони по заміщенні імпорту, які забезпечують одну сторону сучасними товарами, а місцеві підприємства - передовою технологією;
складські (консигнаційні) зони, які формуються у районах міжнародних морських перевезень і авіатранспортів; зони вільної торгівлі, де немає мита на ввезення та вивезення товарів для їхнього продажу.