27. Платіжний баланс як інструмент дре.

Платіжний баланс — співвідношення між валютними надходженнями у країну та зарубіжними платежами, які держава зобов'язана сплачувати протягом певного часу, тобто це — статистичний звіт про результати зовнішньоекономічної діяльності країни за певний період, як правило, за рік.

Активний платіжний баланс (активне сальдо платіжного балансу) — коли надходження у країну перевищують зарубіжні платежі країни.

Пасивний платіжний баланс (пасивне сальдо платіжного балансу) — коли зарубіжні платежі країни перевищують надходження у країну.

Структура платіжного балансу

Торговельний баланс відображає експорт та імпорт товарів: товарний експорт (знак "+"), товарний імпорт (знак "-").

Баланс послуг та некомерційних платежів складається з:

1. експорту та імпорту послуг (оплата перевезень, сервісу, туризму, патентів тощо);

2. доходів від зарубіжних інвестицій країни (надходжень) і доходів від іноземних інвестицій на території цієї країни (платежів);

Сума першого та другого розділів (частин) платіжного балансу становить поточний Платіжний баланс (баланс поточних операцій).

3. Баланс руху капіталів характеризує приплив і відплив капіталів як довгострокового, так і короткострокового характеру.

Довгострокові операції:

• купівля та продаж цінних паперів (портфельні інвестиції);

• прямі інвестиції (купівля машин, обладнання тощо);

• надання та погашення довгострокових кредитів;

Короткостроковий капітал — високоліквідні засоби (поточні рахунки іноземців у певній країні, казначейські векселі та ін.).

4. Баланс золотовалютних ресурсів відображає:

• використання офіційних золотовалютних резервів, тобто ресурсів, що знаходяться у розпорядженні центрального банку (зменшення "+", збільшення "-");

• зміни у зобов'язаннях країни перед іноземними банками та міжнародними фінансовими організаціями (зменшення "+", збільшення "-").

До золотовалютних резервів належать:

• золото; • вільноконвертована іноземна валюта;

• міжнародні розрахункові засоби (євро, спеціальні права запозичення).

Ці засоби, як правило, не пов'язані з комерційною діяльністю, а служать для врівноваження сальдо платіжного балансу країни.

Заходи держави щодо усунення диспропорцій платіжного балансу:

валютна інтервенція;залучення нових іноземних кредитів;регулювання зовнішнього боргу;прямий контроль над зовнішньоекономічними операціями; стимулювання експортного виробництва; залучення іноземного капіталу; зміна валютного курсу;

усунення бартеру; зміна внутрішньої фіскальної та монетарної політики

28. Зовнішньо - економічна діяльність як об’єкт державного регулювання.

У зовнішньоекономічній діяльності можна виділити такі основні напрями: зовнішня торгівля, фінансово-кредитні відносини, техніко-економічні зв'язки, транспортні і науково-технічні. Перелічені напрями діяльності здійснює ряд організаційних структур управління, які об'єдналися у зовнішньоекономічний комплекс.

Функції вищих органів управління зосереджені у Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків України, Державному митному комітеті і Державному експертно-імпортному банку України. Разом з Міністерством економіки України, Національним банком вони здійснюють функції державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на макрорівні.

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) мала базуватись на таких принципах: 1. пріоритетність у зовнішньоекономічних відносинах міжнародних угод та норм міжнародного права; 2. взаємовигідність міжнародних економічних відносин; 3. рівність можливостей всіх господарюючих суб’єктів вступати в зовнішньоекономічні зносини відповідно до законодавства.

Україна несе відповідальність за зобов’язаннями по ЗЕД щодо іноземних держав, зарубіжних фірм та міжнародних організацій лише за угоди, укладені Верховною Радою та Кабінетом Міністрів України.

Режим ліцензування або квотування експорту, імпорту та інших форм зовнішньоекономічних операцій може встановлюватись у випадках, коли їх здійснення може призвести до порушення рівноваги на внутрішньому ринку, в разі різкого погіршення платіжного балансу республіки або досягнення встановленого Верховною Радою рівня зовнішньої заборгованості, а також виходячи з державних інтересів республіки у відносинах з іншими країнами.

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” (16.04.1991 р.) визначає засади регулювання зовнішноьекономічної діяльності (ЗЕД) після відміни монополії зовнішньої торгівлі та валютної монополії.

Вводиться принцип свободи зовнішньоекономічної діяльності, що полягає в праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати в зовнішньоекономічні зв’язки, здійснювати її в будь-яких формах, що прямо не заборонені чинними законами, виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

Регулювання ЗЕД має на меті:

· забезпечення збалансованості та рівноваги внутрішнього ринку України;

· стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, в тому числі зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів ЗЕД;

· створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Політика держави у сфері зовнішньоекономічних відносин характеризуватиметься такими особливостями:

на розвиток зовнішньоекономічних зв'язків буде орієнтована структура економіки України (вона базуватиметься на існуючому економічному потенціалі, а пріоритетний розвиток отримуватимуть виробництва, які забезпечуватимуть науковий і технологічний прорив на зовнішній ринок;

зовнішньоекономічна діяльність України орієнтуватиметься на залучення іноземного капіталу і одержання іноземних кредитів, створення спільних підприємств та вільних економічних зон;

передбачається розвиток туризму, відпочинку та інших видів послуг, залучення іноземних фахівців, розширення навчання та стажування за кордоном поряд з розвитком товарообміну як найбільш розвинутого напряму зовнішньоекономічної діяльності;

Україна сприятиме проведенню пайового будівництва нових підприємств та реконструкції діючих з наступним розподілом продукції, що виробляється на їх потужностях за умовами, визначеними окремими договорами;

надаватиметься підтримка господарських суб'єктів у збереженні взаємних поставок продукції і товарів, що входили до складу колишнього СРСР, вживаються заходи щодо запобігання реекспорту продукції, що поставляється;