- •Види ринкового самоврядування та об’єктивні причини втручання держави в економічні процеси.
- •Діалектика взаємозв’язку економічної політики і державного регулювання.
- •Використання економічних законів в практиці державного регулювання ринкових відносин.
- •Національні моделі дре.
- •Моделі організації державного регулювання в різних типах економічних систем.
- •Основні концепції державного макроекономічного регулювання економіки.
- •Сукупність і регулююча роль соціальної політики.
- •Цілі і основні завдання соціальної політики в системі державного регулювання.
- •Господарський механізм та його місце в системі державних регуляторів економічного розвитку.
- •Державне регулювання економіки як сучасна наукова категорія.
- •Соціально-економічні прогнози в системі дре.
- •Сутність та способи державного макроекономічного прогнозування.
- •Система та класифікація методів прогнозування економічного та соціального розвитку.
- •Зміст і основи методології індикативного планування.
- •Види макроекономічних планів.
- •Методика розробки цільових, комплексних, державних програм.
- •Система органів державного регулювання економіки України.
- •Суб’єкти та об’єкти державного регулювання макроекономіки.
- •Функціональні механізми дре.
- •Проблеми ефективності регулювання економіки в трансформаційний період.
- •Структура економіки як об’єкт державного регулювання.
- •Механізм державного регулювання інвестиційною діяльністю.
- •Роль держави у створенні сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій.
- •Механізм впливу держави на активізацію інвестиційної діяльності.
- •Державне регулювання і підтримка малого підприємництва.
- •Сутність і регулююча роль соціальної політики.
- •Платіжний баланс як інструмент дре.
- •Зовнішньо - економічна діяльність як об’єкт державного регулювання.
- •Важелі сприяння інноваційному розвитку в системі державного регулювання.
- •Застосування протекціоністських заходів захисту вітчизняного товаровиробника.
- •Державне регулювання участі України у світо-господарському економічному просторі.
- •Зміст державного екологічного регулювання.
- •Способи та моделі державного регулювання економіки.
- •Економічна безпека як об’єкт державного регулювання.
- •Зовнішньо-торгівельна політика України та механізми її реалізації.
- •Державна митна політика та політика цін у зовнішній торгівлі.
- •Регулювання науково-технічного та інноваційного співробітництва України з іншими країнами.
- •Державне регулювання фондового ринку.
- •Фінансово-кредитні важелі сприяння інновацій в системі державного регулювання.
- •Антимонопольна політика держави та механізми її реалізації.
- •Необхідність та сутність державного регулювання розвитку регіонів.
- •Цілі і принципи державної науково-технічної та інноваційної політики.
- •Державне регулювання доходів та рівня споживання населення.
- •Заходи з попередження банківської кризи в системі економічного регулювання.
- •Методи валютно-курсового регулювання економіки.
- •Механізми державного грошово-кредитного регулювання.
- •Антициклічна політика держави, її види та інструменти регулювання.
Зміст і основи методології індикативного планування.
Індикативне планування — спосіб регулювання економічних процесів за допомогою постановки певних цілей, визначення пріоритетів розвитку національної економіки і застосування державних фінансових та інших стимулів для їх реалізації.
Основні ознаки індикативного планування
Базується на змішаній економіці.
Планові документи окреслюють загальні контури майбутнього економічного розвитку (план-прогноз).
Завдання мають орієнтовний, рекомендаційний характер (обов'язкові тільки для державних підприємств).
Головне завдання плану — координація господарської діяльності суб'єктів економіки.
Для стимулювання виконання завдань використовуються економічні, прямі, опосередковані та адміністративні методи.
Методологія індикативного планування - система вимог до його побудови, яка визначає основні принципи, методи розробки планів і логіку їх побудови для різних часових періодів, ланок та рівнів національної економіки.
Принципи індикативного планування виражають головні вимоги до побудови індикативних планів. До них належать: поєднання інтересів усіх суб'єктів ринкових відносин - держави, регіонів, підприємств і окремих підприємців; порівняння витрат і доходів; комплексність, яка передбачає системний підхід у вирішенні економічних, соціальних, культурних, екологічних, зовнішньоекономічних та інших проблем; індикативність як спосіб визначення цілей і пріоритетів соціально-економічного розвитку; розробку способів їх досягнення на базі глибокого аналізу об'єктивного стану і динаміки розвитку суспільства; поєднання планового і ринкового регулювання розвитку економіки; безперервність, яка передбачає безперервний процес прогнозування і планування; орієнтацію на вирішення соціальних завдань розвитку суспільства.
Основні методи розробки індикативних планів: програмно-цільовий, нормативний, балансовий, економіко-математичний, техніко-економічного аналізу, індексного аналізу, системний.
Головні способи реалізації індикативних планів: застосування економічних регуляторів (податки, кредити, тарифи, інвестиції, ціни, цінні папери, відсотки, резерви, норми і нормативи, амортизаційні відрахування, бюджет, субсидії, програми); застосування адміністративних регуляторів (державні замовлення, штрафи, санкції, ліцензії, дозволи, квоти, антимонопольні закони тощо).
Види макроекономічних планів.
держави щодо визначення стратегічних, тактичних і оперативних цілей планового періоду, а також способів досягнення таких цілей.
У сучасній економічній літературі виділяються такі типи макроекономічного планування: директивне (адміністративно-командне), недирективне, індикативне, довгострокове, середньострокове, структурне, програмне, рамкове, соціальне та ін.
Директивне планування (ДП) — спосіб управління економікою країни за допомогою розробки обов'язкових для виконання завдань щодо виробництва і розподілу продукції та послуг. Ґрунтується на державній власності. План втілює державну стратегію та пріоритети, має тотальний характер, охоплюючи всі сторони соціально-економічного життя суспільства, є основним інструментом реалізації економічної політики держави, а для суб'єктів економіки — метою виробництва. Домінування вертикально субординованих відносин в економіці (накази доводяться "згори"). Підприємства перетворюються на простих виконавців наказів. Використовуються в основному адміністративні, прямі методи ДРЕ.
Індирективне планування використовує не тільки адміністративні, а й економічні важелі: ціни, процентні ставки, податки, валютні курси тощо. План не передбачає адміністративних покарань за невиконання плану, проте відсутні й переваги, премії, пов'язані з перевиконанням планових завдань. Цей тип планування є ефективнішим, ніж директивне планування, оскільки дає більше свободи суб'єктам економіки, але він не сумісний з ринком і тільки імітує конкуренцію.
Індикативне планування — спосіб регулювання економічних процесів за допомогою постановки певних цілей, визначення пріоритетів розвитку національної економіки і застосування державних фінансових та інших стимулів для їх реалізації. Базується на змішаній економіці. Планові документи окреслюють загальні контури майбутнього економічного розвитку (план-прогноз). Завдання мають орієнтовний, рекомендаційний характер (обов'язкові тільки для державних підприємств). Головне завдання плану — координація господарської діяльності суб'єктів економіки. Для стимулювання виконання завдань використовуються економічні, прямі, опосередковані та адміністративні методи.
Регулятивне планування схоже на індикативне планування. Йому відповідає змішана економіка (передбачає рівнозначну частку державної та приватної власності), ґрунтується на активному використанні економічних методів. Головна функція плану — координація діяльності суб'єктів економіки: управління державним сектором (за допомогою прямих, адміністративних та економічних методів) і активний вплив на роботу приватних підприємств (насамперед стимулювання їхньої діяльності на виконання плану за допомогою економічних важелів).