43. Необхідність та сутність державного регулювання розвитку регіонів.

Регіона́льна полі́тика — сфера діяльності держави, або регіональної (місцевої) влади, щодо управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни в просторовому (регіональному) аспекті, тобто пов'язана з взаємовідносинами між державою і регіонами, а також регіонів між собою. Є складовою частиною національної стратегії соціально-економічного розвитку.

Суб єкт регулювання  Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Кабмін, ВРУ.

Об єкт регулювання - регіон - це цілісна територіальна частина господарства країни, що характеризується комплексом притаманних їй ознак: структурою виробництва, розвиненими внутрішніми зв'язками, концентрацією населення, певною виробничою та соціальною інфраструктурою, місцевими органами територіального управління.

Отже, держава здійснює регіональне управління (об'єкти державної регіональної політики) галузями господарського комплексу регіону, соціальної інфраструктури, природним середовищем, населенням і трудовими ресурсами, а також усіма адміністративно-територіальними одиницями, які входять до складу регіону.

Головною метою державного регулювання розвитку регіонів є оптимальне поєднання інтересів держави й окремих регіонів, що забезпечують раціональну структуру економіки країни та її регіональних підсистем, а отже, ефективність їх функціонування.

Економічні і соціальні проблеми в регіональних господарських системах наступні: недосконалість галузевої структури більшості регіональних господарських комплексів, їх низька економічна ефективність; слабка інтеграція підприємств певних територій у відповідні регіональні господарські системи; значні відмінності між регіонами у рівнях соціально-економічного розвитку й істотне відставання деяких регіонів від нормативів розвитку соціальної та виробничої інфраструктури (перш за все сільської місцевості); нераціональне використання місцевих природних ресурсів, трудових ресурсів; забруднення довкілля; відставання у комплексному розвитку міст і сіл; незадовільна реалізація потенціалу регіонів щодо міжнародної інтеграції України; залучення іноземних інвестицій тощо.

Виходячи з вищесказаного, завданнями державної регіональної політики (ДРЕП), є:

o створення умов (покликана забезпечити формування умов) для оптимальної економічної самостійності та самодостатності регіонів;

o . передбачення організаційних, правових та економічні заходів

для забезпечення ефективного державного регулювання розвитку регіонів країни й координації міжрегіональних зв'язків.

44. Цілі і принципи державної науково-технічної та інноваційної політики.

Науково-технічна політика — це політика держави щодо формування умов, сприятливих для ефективного науково-технічного розвитку країни, зокрема цілі, форми та методи діяльності держави у науково-технічній сфері. Особливості науково-технічного розвитку України: технічне і технологічне відставання від рівня розвинених країн світу; висока ресурсомісткість (енерго-, матеріало-, фондо- та працемісткість) виробництва; низький рівень продуктивності праці; певна ізольованість у світовому науково-технічному і технологічному обміні; нераціональне використання науково-технічного потенціалу країни тощо. Основні цілі науково-технічної політики:

• розвиток і підтримка фундаментальної і прикладної науки, науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт;

• стимулювання НТП, розповсюдження прогресивних науково-технічних тенденцій і процесів;

• стратегічний, науковий і технологічний прорив;

• підтримка інноваційної діяльності в економіці;

• раціональне використання науково-технічного потенціал України;

• зосередження інвестиційних ресурсів на формуванні національних технологічних лідерів (цільове інвестування "точок зростання");

• суспільна мотивація та підтримка інтелектуальної праці.

Державна інноваційна політика — це комплекс економічних, організаційно-правових та інших заходів держави, спрямованих на впровадження результатів НТП у виробництво, стимулювання і підтримку інноваційних процесів в економіці. Основні принципи державної науково-технічної та інноваційної політики:

• демократизація та децентралізація управління у сфері науки і техніки;

• орієнтація на створення ринкової (підприємницької) економіки;

• забезпечення соціалізації економіки на основі використання досягнень НТП;

• дотримання вимог екологічної безпеки;

• визначення пріоритетності й селективної підтримки науково-дослідних робіт, здатних забезпечити прогресивні зрушення у народному господарстві країни, підвищення ефективності виробництва та конкурентноздатності економіки; збалансований розвиток фундаментальних і прикладних досліджень; принцип реалістичності — економіко-організаційне та правове забезпечення державного регулювання науково-технічної й інноваційної діяльності з використанням адекватних важелів (форм, методів, інструментів) та організаційної структури. Цілі інноваційної політики України:

• орієнтація розвитку пріоритетних виробництв на створення і широке використання нових високопродуктивних технологій, машин, матеріалів; постійне оновлення й модернізація виробництва;

• забезпечення соціально-економічних, організаційних і правових умов для постійного відтворення та ефективного використання науково-технічного потенціалу;

• забезпечення прогресивних структурних зрушень в економіці;

• синхронізація інвестиційних та інноваційних циклів;

• формування умов, за яких упровадження НТП та інновацій було б життєво необхідним для виробників;

• прискорення процесу формування ринку науково-технічної продукції та підвищення ринкового попиту на науково-технологічні досягнення.