Розділ1. Основи організації бухгалтерського обліку на підприємствах оціночної діяльності

1.1.Поняття та види бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, накопичення, узагальнення, зберігання та передача інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття відповідних рішень.

Бухгалтерський облік здійснюється на кожному підприємстві від самого першого дня роботи підприємства до його ліквідації.

Бухгалтерський облік України регулюється Законом України про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999р.№996/14.Цей Закон вступив в дію 1 січня 2000р.

Даний закон створений з метою:

1. Єдиних державних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язкові і захищають інтереси користувачів;

2. Удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Регулювання бухгалтерського обліку також здійснюється на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які створені на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

ПСБО (Положення стандартів бухгалтерського обліку) - це нормативно-правовий факт, який затверджений Міністерством фінансів України та визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, що не суперечить міжнародним стандартам.

Бухгалтерський облік поділяється на:

- фінансовий;

- податковий.

Мета ведення бухгалтерського обліку - надання користувачам повної і правдивої інформації про фінансове становище та результати діяльності підприємства.

Завдання бухгалтерського обліку:

1.Забезпечення контролю за виконанням зобов’язань наявністю майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів, відповідно до затверджених нормативів та кошторисів.

2.Власне запобігання негативним явищам у фінансово-господарській діяльності

3.Формування повної, достовірної інформації про господарські процеси, результатами діяльності підприємства та використання цієї інформації для керівництва підприємства, інвесторів, банків, податкової та інших установ.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві несе власник підприємства або уповноважена особа, яка здійснює керівництво підприємства.

Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві може здійснюватися:

1.Бухгалтером, який вводиться в штат підприємства, як офіційний працівник.

2.Користуватися послугами фахівця.

3.Ведення обліку за допомогою аудиторської компанії.

3.Самостійно здійснювати облік може керівник підприємства.

Підприємство самостійно обирає спосіб ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Бухгалтерський облік здійснюється відповідно до певних вимог:

1.Порівняння показників обліку з показниками плану

2.Своєчасність

3.Повнота

4.точність та об’єктивність

5.економічність і раціональність

Бухгалтерський облік в Україні здійснюється відповідно до певних принципів, які зазначені в законі України про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні.

Вся інформація про здійснені господарських операцій на підприємстві обов’язково фіксується у первинних документах.

1.2. Характеристика та вибір системи ведення обліку та оподаткування на підприємстві.

Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат, а також це частина національного доходу, що вилучається державою у населення через позаекономічний та економічний примус здебільшого на еквівалентній основі з метою виконання її соціально – економічних, політичних, правових функцій та досягнення військових цілей.(11,с.273)

Основні функції податків:

1. Фіскальна – регулююча та стимулююча. Така функція має за мету –збирання грошових коштів з населення, підприємств і організацій (фізичних і юридичних осіб).

2. Регулююча – регулювання грошових доходів, процесу нагромадження, перерозподілу значної частки національного доходу, співвідношення між попитом і пропозицією та інших макроекономічних величин.

3. Стимулююча – вплив на інвестиційні процеси (у разі зниження ставок оподаткування, здійснення політики прискорення амортизації та ін..), прискорення економічного зростання, підвищення платоспроможності попиту.

Посилення регулюючої та стимулюючої податкової політики неможливо встановити оптимальне співвідношення між платоспроможним попитом і пропозицією, між споживанням і нагромадженням, а отже – забезпечити рівновагу економічної системи.

Податкова система – це сукупність принципів оподаткування, окремих видів податків, відповідних суб’єктів та об’єктів оподаткування у взаємодії, підпорядкованих законам розвитку та функціонування економічної системи.

Обов'язкові платежі перераховуються до бюджету держави, а також до інших цільових державних фондів. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування (11,с.275).

Перелік податків залежить від того, яку систему оподаткування обрав індивідуальний підприємець.

Нині чинне законодавство України передбачає декілька видів систем оподаткування, обліку та звітності, а саме:

1. Загальна система оподаткування, обліку та звітності - даний вид оподаткування можуть використовувати у своїй діяльності будь-які суб'єкти підприємницької діяльності.

2. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - яка, у свою чергу, поділяється на:

• спеціальний торговий патент - можуть застосовувати будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівельну діяльність в пунктах продажу товарів, а також надають побутові послуги. Даний вид податку може застосовуватись лише в деяких населених пунктах;

• єдиний податок - застосовується юридичними та фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність.

• фіксований податок (торговий патент) - застосовується у випадку, коли фізичними особами здійснюється продаж товарів, а також надаються супутні такому продажу послуги на ринку;

Характеризуючи загальну систему оподаткування, можна сказати, що остання максимально враховує економічні показники діяльності підприємства - в більшості випадків у платника податків з невисокими показниками доходу не виникає великих податкових зобов'язань. Підприємства, що мають збитки у звітному періоді, часто взагалі не сплачують основних податків (для порівняння: якби такі підприємства знаходилися на єдиному податку, то зобов'язання б наставало незалежно від наявності чи відсутності збитків, а залежно від обсягу виручки).