3.7.Комунальні послуги, транспортні витрати, витрати на відрядження, витрати на рекламу, маркетингові дослідження, витрати на оформлення звіту з незалежної оцінки майна та інші витрати.

Відповідно до п. 153.7 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.10 N 2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі — Податковий кодекс) орендар, якщо підприємство з оцінки майна орендує приміщення, має право включити до своїх витрат витрати на комунальні послуги на підставі рахунків орендодавця, у яких наведений розрахунок вартості спожитих орендарем комунальних послуг, обчислений пропорційно площі, що займає такий орендар в орендованому приміщенні. Зазначені розрахунки проводяться орендодавцем згідно з умовами відповідних договорів щодо відшкодування вартості комунальних послуг та мають бути узгоджені з орендарем (5).

Маючи власне приміщення підприємець також включає до своїх витрат витрати на комунальні послуги згідно власним розрахункам.

У разі відрядження працівника підприємства нормою пп. 140.1.7 Податкового Кодексу передбачена сума добових на відрядження до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати у розрахунку на добу, а для відряджень за кордон - не вище 0,75 розміру мінімальної заробітної плати у розрахунку на добу, що теж включається до витрат. При цьому сума добових визначається в разі відрядження в межах України та країн, в'їзд громадян України на територію яких не потребує наявності вiзи (дозволу на в'їзд), - згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

За чинним законодавством підставою для визнання витрат на таке відрядження були відмітки сторони, яка відряджає, та сторони, яка приймає, на посвідченні про відрядження, однак Кодексом не передбачається наявність таких відміток як обов'язкового елемента для врахування витрат на таке відрядження. Витрати на відрядження можуть бути підтверджені, зокрема, електронними квитками.

На підставі пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу до складу інших витрат підприємства включаються витрати на збут. Згідно з цим підпунктом витрати на збут включають витрати, пов’язані з реалізацією товарів, а саме: витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно з п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) – послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку.

Витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Розділ 4. Основи класифікації доходів та фінансових результатів на підприємствах оцінної діяльності

4.1.Доходи та прибуток підприємства.

Дохід є спонукальним мотивом і джерелом діяльності підприємства. Підприємство приводить у рух усі виробничі фактори - капітал, працю, природні ресурси - для створення продукту, його наступної реалізації та утворення доходу.

Загальний дохід підприємства - це сума доходу, отриманого фірмою від продажу певної кількості продукції. (Кількість проданого товару залежить від попиту на нього). Таким чином, TR=PxQ, де TR (Total Revenue) - загальний дохід підприємства або виручка підприємства, P (Price) - ціна, Q (Quanting) - кількість проданої продукції. Розрізняють такі види доходу: валовий і чистий.

Валовий дохід підприємства становить грошову виручку від реалізації продукту (виконання робіт чи послуг), інших матеріальних цінностей і майна підприємства (включаючи основні фонди) тощо, зменшену на суму постійних витрат підприємства. Якщо від валового доходу підприємства відняти ще й змінні витрати, то одержують суму чистого доходу підприємства.

Чистий дохід підприємства - це прибуток підприємства. Прибуток підприємства є складовою частиною доходу підприємства. Прибуток - це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування. Він є джерелом оплати податків і з урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання.

Функції прибутку:

1) Прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства, тобто він відбиває фінансовий результат діяльності;

2) Прибуток має стимулюючу функцію, так як він є результатом діяльності підприємства і головним елементом фінансових ресурсів підприємства:

3) Прибуток є одним з джерел формування бюджету держави. Прибуток надходить в бюджет у виді податків для забезпечення виконання державою своїх функцій.

Щоб обчислити загальний прибуток підприємства, потрібно від загального доходу відняти загальні витрати підприємства, тобто: 

TP= TR - TC, де TP (Total Profil) - загальний прибуток, TR (Total Revenue) - загальний дохід, TC (Total Cost) - загальні витрати. Такий прибуток називається балансовим. Із балансового прибутку сплачується податок на прибуток. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком.

Існує два підходи до аналізу прибутку.

Бухгалтерський прибуток - це різниця між загальним доходом і бухгалтерськими (зовнішніми) витратами. У даному розрахунку ми оцінюємо лише поточні результати діяльності фірми. Але якщо необхідно проаналізувати стан фірми з огляду її перспективи, а, отже, найкращої з альтернатив використання її ресурсів, тоді слід обчислювати економічний прибуток підприємства.

Економічний прибуток (чистий прибуток) - це різниця між загальним доходом і економічними витратами, які містять бухгалтерські (зовнішні) та внутрішні витрати, зокрема, й нормальний прибуток.

Наявність економічного прибутку є показником ступеня вигідності відлучення ресурсів від альтернативного використання їх в іншому виробництві.

Прибуток обчислюється як різниця між виручкою та її повною собівартістю (без урахування ПДВ і акцизного збору)

Пр =ВД – Sвир – ПДВ – Азб

ВД – виручка;

Sвир – витрати виробництва на виготовлення і заробітну плату працівника;

ПДВ – податок на додану вартість;

Азб – акцизний збір.

У разі калькування за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і прибуток обчислюється:Пр = ВР – Sрнв – Sн

ВР – виручка;

Sрнв – собівартість реалізованої продукції на неповними витратами;

Sн – витрати, що не включені в собівартість, а віднесено на певний період.

Це так званий прямий метод обчислення прибутку.

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

П вал = В чист- Срп

де В чист – чистий виторг від реалізації продукції;

Срп – собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається шляхом збільшення валового прибутку на суму інших операційних доходів і зменшення на суму витрат, зв'язаних з операційною діяльністю, але не включених до складу собівартості реалізованої продукції, у тому числі:

- адміністративних витрат;

- витрат на збут;

- інших операційних витрат.

П опер = П вал - В адм - В зб - В опер ін

де П вал – валовий прибуток;

В адм – адміністративні витрати;

В зб – витрат на збут;

В опер ін – інші операційні витрати

За рахунок чистого прибутку підприємство формує ряд цільових фондів (резервний фонд,фонд розвитку виробництва,фонд соціальних потреб, фонд заохочення, кошти яких спрямовували на фінансування певних витрат, задоволення відповідних потреб.

Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств.

1.Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому. Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох, чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг.

За рахунок прибутку підприємства повинні були сплачувати штрафи в таких випадках:

-за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання;

-за несвоєчасне подання в податкову адміністрацію необхідних розрахунків;

-за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів;

-за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків;

-за недотримання встановлених лімітів забору води або використання води без укладання відповідної угоди (це стосується використання води з державних водогосподарських систем);

-за прострочені банківські позички;

-за невиконання квоти зі створення робочих місць для інвалідів;

-за інші порушення.

2. Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Напрямами використання прибутку можуть бути не тільки відрахування (оплата податків), але й удосконалення знань працівників підприємства з оціночної діяльності (платні тренінги, семінари, курси підвищення кваліфікації), на які підприємець має можливість відправляти своїх працівників. Також прибуток може використовуватись для зміни офісу на більш престижний, відкриття філій свого підприємства, закупка нового технічного обладнання, закупка службового транспорту для працівників з метою зручності для них доїжджати на об’єктів обстеження, адже замовлення оцінки можуть бути віддалені від офісу підприємства.