12. Геродот про звичаї та традиції скіфів.

• Коли скіф убиває першого ворога, він п'є його кров.

• Голови всіх убитих в бою скіфський воїн приносить цареві.

• Скіф використовує її шкіру як рушник. Той, у кого більше таких рушників, вважається за найвідважнішого воїна.

• Набільше шанують богів– Гестію, потім Зевса і Гею, після цих – Аполлона, Афродіту і Арея. Царські приносять жертви ще Посейдону.

• Статуй, жертовників і храмів вони за звичаєм не споруджують, за винятком Арея.

• Із кожної сотні ворогів, узятих у полон живими, вони вибирають одного і приносять їх в жертву

• У Скіфії було багато ворожбитів.

• Могили царів розташовано в місцевості Геррів. Коли помирає цар, вони вкривають його тіло воском, кладуть покійника на віз і перевозять його до іншого племені. Ті, до яких привозять померлого, знущаються над його тілом. Коли об'їздять із покійником усі племена, знову прибувають у країну Геррів. В просторому приміщенні склепу ховають його слуг, його коней, а також певну частину речей. Коли вони все це зроблять, то насипають землю і споруджують великий курган, намагаючись зробити його найвищим.

• А інших скіфів, коли ті помирають, найближчі родичі кладуть на вози і перевозять їх до домів приятелів. І кожен із них приймає їх і частує всіх, хто супроводжує померлого, водночас підносячи йому всі ті страви, якими частує і живих. Отак сорок днів возять незнатних людей, а вже потім їх ховають.

13. Скіфо-перська війна за даними Геродота.

З метою поширити свій вплив на весь культурний світ, Дарій І, використавши як привід до початку війни зі скіфами їхні набіги столітньої давнини на Мідію, вирішує підкорити Скіфію. Приблизно у 514 р. до н.е. його армія на чолі з самим царем, що за значно завищеними даними Геродота налічувала неймовірну на той час кількість – 700 тис. чол., пройшовши всю Малу Азію, переправилась через Фракійський Боспор.  Разом з іонійськими греками, які виступили як нейтральна сторона, перси побудували міст з кораблів біля гирла Істру (Дунаю) і вдерлися у Скіфію. Бажаючи зустрітися з основними силами скіфів і розбити їх у бою, Дарій вів свою армію вглиб країни. Скіфи виставили проти персів три військові загони. Перший загін царя Скопасіса, що очевидно складався лише з кінноти, відступаючи, мав вести персів до річки Танаїса (Дона) уздовж узбережжя Меотіди (Азовського моря), де до нього мали приєднатися савромати, і в разі відступу персів мав їх атакувати. Найбільший загін царя Іданфірса разом з третій загоном, царя Таксакіса, та союзними гелонами і будинами повинен був вести персів до земель північних сусідів скіфів, очевидно тих, що відмовилися брати участь у війні (агафірси, меланхлени, неври, андрофаги) і не вступати у бій. Протягом близько 30 днів перси просувалися на схід, не будучи в змозі нав’язати бій більш мобільному війську скіфів. За свідченням Геродота, перси пройшли за скіфами до земель савроматів на сході та будинів і гелонів на півночі. Врешті Дарій зупинив наступ і заснував оборонний табір на березі річки Оар.

Оскільки греки пообіцяли тримати міст через Дунай лише протягом 60 днів, Дарій вирішив повертатися. Перський цар звернувся до Іданфірса з пропозицією прийняти бій, однак той відмовився. У цей час загін царя Скопасіса підійшов до моста, який охороняли греки, і дістав у них слово, що міст буде розведено у зазначений строк, після чого приєднався до основних сил скіфів. У випадку зруйнування мосту через Дунай перси були б позбавлені можливості відступу і були б приречені на загибель у Скіфії, тому скіфи намагалися всіляко перешкодити відступу персів, вступаючи у локальні сутички та виснажуючи супротивника. Дарій залишив обоз і вирушив до Дунаю з найкращими силами. Хоча 60 днів вже пройшло, греки не поспішали розводити міст, зруйнувавши лише його частину зі скіфського боку, так що коли військо Дарія прийшло до берегів Дунаю, міст було швидко поновлено. Армія Дарія І успішно переправилася на правий берег річки та повернулася додому ні з чим. Похід Дарія у Північне Причорномор’я консолідував населення Скіфії у боротьбі проти зовнішнього ворога, а скіфи внаслідок його здобули собі славу непереможних воїнів.