48. «Воєнний комунізм» та перехід до нової економічної політики. Неп в усрр.

Воєнний комунізм – державна політика надзвичайних заходів, запроваджена більшовицьким урядом Радянської Росії 1918-21рр.

Загальна характеристика:

• Зменшення суверенітету УСРР у зв’язку з уведенням політики «в.к.»;

• КП(б)У, профспілки, Комуністична спілка робітничої молоді України фактично були філіями відповідних російських організацій і керувалися з Москви;

• РНК України, Українська Рада народного господарства (УРНГ) діяли під безпосереднім керівництвом РНК та Вищої Ради народного господарства (ВРНГ) РСФРР;

• Створення військово-політичного союзу радянських республік (травень—червень 1919 р.);

• Об’єднання під керівництвом вищих державних органів Російської Федерації: військової організації і військового командування, народного господарства, залізниць, фінансів;

• Ліквідація 4 червня Українського фронту, а з підрозділів, що входили до його складу, були утворені три армії.

Нова економічна політика - економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 року. Була прийнята 27 березня 1921 року X з'їздом РКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Мета: відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму.

НЕП почав упроваджуватися на Україні з другої половини 1921 р. Нова екон. політика передбачала:

• Заміну продовольчої розкладки продподатком, селяни могли реалізовувати надлишок продукції, а найбідніші звільнялися від податку;

• Формування державного сектора в промисловості та перехід його на господарський розрахунок;

• Для здійснення торговельних операцій утворювали синдикати;

• Створення багатоукладної системи економіки;

• Перехід від натуральної оплати праці до грошової, залежно від кількості та якості виробленої продукції (проведення грошової реформи (1922—1924), в результаті якої рубль став конвертованою валютою);

• Дозвіл оренди землі селянам та залучення найманої праці на селі.

• В умовах непу швидко розвивалася промисловість і сільське господарство. 1925 року вони за основними показниками зрівнялися з 1913 роком, а в деяких галузях навіть перевищили його.

48. Утворення срср. Статус України в складі Радянського Союзу.

На основі ленінського плану І з'їзд рад СРСР 30 грудня 1922 р. прийняв рішення про утворення СРСР. До його складу ввійшли:

Російська Федерація, Українсь­ка РСР,Білоруська РСР,  Закавказька Фе­дерація (Грузія, Вірменія, Азербайджан). 

У документах, покладених в основу СРСР (Декларація і Договір), права центру пре­валювали над правами республік. Так, із 29 пунктів Союзного договору лише один стосувався прав республік. Формально кожна республіка мала право виходу із СРСР, але механізму такого виходу не було розроблено. Юридичне оформлення СРСР остаточно завершилося в 1924 р., коли була прийнята Конституція СРСР, яка:

• позбавила союзні ре­спубліки права на зовнішню політику і тор­гівлю, прийняття власних рішень щодо розвитку транспорту, зв'язку, оборонної промисловості. 

• Повноваження республік обмежувалися с-г, внут справами, охороною здоро­в'я, соц забезпеченням. 

• Але і ці по­вноваження зводилися нанівець керівниц­твом РКП(б), яке визначало внутрішню і зовнішню політику в цілому і кожної ре­спубліки зокрема.

IX Всеукраїнський з’їзд рад (травень 1925 р.) затвердив зміни в Конституції УСРР, законодавча закріпивши входження республіки до складу СРСР.

ВХОДЖЕННЯ ДО СКЛАДУ СРСР УКРАЇНИ Формально СРСР був федерацією, але фактично - унітарною, централізованою державою.  Україна втратила рештки державного сувереніте­ту і незабаром перетворилася на адміністративну оди­ницю Радянського Союзу. Проте певні ознаки державності - тери­торіальна цілісність, власний адміністра­тивний і державний апарат збереглися. Утворення СРСР було обумовлене дією як об'єктивних так і суб'єктивних факто­рів:

• територіальні межі республік, які увійшли до Радянського Союзу, були об'єднані в межах колишньої Російської Ім­перії. Між ними існували історично уста­лені тісні економічні зв'язки, і як наслідок, певна спеціалізація економічних районів та розподіл праці;

• у роки громадянської війни 1917-1920 рр. між радянськими республіками склався воєнно-політичний союз, а пізніше, у 1921-1922 рр., воєнно-господарський та дипломатичний союзи. Функції загальнофедеративних органів влади виконували органи влади Радянської Росії;

• головною ж причиною утворення СРСР стало посилення впливу у всіх респуб­ліках єдиної, жорстко централізованої біль­шовицької партії.