48. Утворення Директорії унр та її діяльність.

• Директорія УНР — найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року.

• Директорія УНР прийшла на зміну гетьманату, який було повалено 14 грудня 1918 року.

• В Україні гетьман П.Скоропадський не мав підтримки, дедалі складнішою ставала внутрішня обстановка. Розколовся Союз хліборобів-власників: менша його частина вимагала забезпечення незале­жності України, більша ж - виступала за федерацію з Росією. Активно дія­ли русофільські партії. Наростало невдоволення залежністю гетьманського уряду від німців. Основна маса селянства не підтримувала владу. Мало кому подобалася орієнтація П.Скоропадського на білогвардійську Росію, на монархію. Все це підготувало грунт практично для загальнонаціонального невдоволення.

• 14 листопада 1918 р. політичні партії України створили в Києві верховний орган республіки - Директорію - під проводом В.Винниченка та С.Петлюри. Почалися дії проти гетьманських військ. 14 грудня 1918 р. П.Скоропадський залишив Київ.

• 19 грудня 1918 р. Директорія оголосила про відновлення Української Народної Республіки. На Софійській площі відбулися молебень і військовий парад. 26 грудня створено уряд УНР під головуванням В.Чехівського. Були відновлені закони УНР, зокрема закон про передання поміщицької землі селянам без викупу. Вища законодавча влада відтепер належала Трудовому конгресу (парламент, сформованому з селян, робітників та інтелігенції.)

• Селяни, які складали основну масу армії, покидали її та поспішали ділити поміщицьку землю. Німецькі та австро-угорські війська, які згідно з догово­ром мали захищати Україну від більшовиків, неспроможні були робити це.

• Більшість керівництва Директорії стояла фактично на радянській або дуже близькій до неї платформі, виступала за союз із більшовиками проти Антанти. Це були В.Винниченко,В.Чехівський,М.Шаловал та ін.

• Інша час­тина на чолі з С.Петлюрою орієнтувалася на спілку з Антантою проти більшовиків.

• 4 січня 1919 року законом Директорії українська гривня була визнана єдиним законним засобом оплати на території УНР.

• Директорії вдалося досягнути розширення міжнародних зв'язків УНР. Україну визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Ватикан, Італія і ряд інших держав. Але їй не вдалося налагодити нормальних стосунків з країнами, від яких залежала доля УНР: радянською Росією, державами Антанти та Польщею.

48. Білий рух на території України.

«Білий» рух — рух російських патріотів за визволення Росії від більшовизму й відновлення російсько їдержавності в період громадянської війни 1917—1920 pp. Виник у листопаді 1917 р. на півдні Росії як добровольчий рух на чолі з генералами М. Алексєєвим і Л. Корніловим. Днем заснування Добровольчої армії вважається, коли було оприлюднено звернення із закликом «врятувати Батьківщину». 14(27).02.1918 р. Добровольча армія, очолювана командувачем генералом Л. Корніловим, вирушила в 1й Кубанський похід. Наприк. грудня 1918 р. було створено Збройні сили півдня Росії (ЗСПР) на чолі з головнокомандувачем генералом А. Денікіним.

У січні 1919 р. до ЗСПР входили: Кавказька добровольча армія генерала П. Врангеля, КримськоАзовська добровольча армія генерала О. Боровського і Донська армія генерала В. Сидоріна. В березні 1920 р. головнокомандувачем ЗСПР (з 28.04.1920 р. «Російська армія») став генерал П. Врангель. Після поразки в Криму російська армія продовжувала формально існувати, перебуваючи на території Болгарії та Королівства сербів, хорватів і словенців.

Поразка «Білого» руху у громадянській війні дала змогу більшовикам остаточно утвердити комуністичний тоталітарний режим на більшій частині колишньої Російської імперії.

Денікінський режим на території України 1919:

Форма правління: воєнна диктатура

Мета:

• Наведення порядку і запровадження тимчасової військової диктатури

• Відновлення «єдиної і неподільної» Росії

• Боротьба з більшовизмом до переможного кінця

Шлях встановлення:

• Репресивна політика проти противників режиму

• Уведення смертної кари за участь у бунтах, більшовицьких організаціях та дезертирство в армії

• Соціальна опора режиму: офіцерство, поміщики, промисловці, російські націоналісти

• Аграрна політика:

  • Закон про землю передбачав обмеження поміщицького землеволодіння 400 десятинами і придбання селянами землі за викуп у розмірі до 45 десятин на сім’ю

  • За законом про врожай 1919 р., третину зібраного хліба селяни мусили віддати поміщикам і орендарям, 5 пудів зерна з кожної десятини землі віддавати на потребу армії.

• Політика щодо промисловості, робітнича політика:

  • Відновлення приватної власності

  • Повернення підприємств колишнім власникам

  • Відновлення торгівлі

• Політика щодо українства:

  • Питання про державний устрій відкладалося до кінця громадянської війни

  • Створення на території України трьох областей — Харківської, Київської та Новоросійської, які очолювали генерал-губернатори з необмеженими повноваженнями

  • Велася боротьба з будь-якими проявами українського національного життя. Фактична заборона викладання українською мовою, вивчення українознавства

  • Вводилася цензура. Земствам заборонялося надавати підтримку українським школам