48. Українська культура в хіх – на початку хх ст.

Освіта

• Засновуються університети у Харкові(1805),Києві(1834), Одесі, Чернівцях.

• 1892 р. – виникає Наукове товариство імені Шевченка у Львові.

• Математик Остроградський, економіст Бунге (був ректором Університету та міністром фінансів Російської імперії).

• Виникає історична наука. Розвиток етнографії та етнології (Миклухо-Маклай).

• Початок ХХ ст. 1897 р. – 81% населення неписемне. Зростає к-сть шкіл. Університети стають науковими центрами.

Наука

• Відбувається розвиток природничих наук. 1908 р. – Мечников отримує Нобелівську премію за винайдення вакцин проти чуми та холери.

• Заболотний – медицина.

• І. Пулій – дослідження рентгенівських променів.

• Наукові дослідження проводяться в основному в університетах. Визначний внесок у розвиток магнетизму електротехніки зробив М. Д. Пильчиков, який тривалий час працював у Харківському університеті.

• М. Бекетов, завідувач кафедри хімії цього університету, вперше в світі став викладати курс фізичної хімії.

• 1886 р. І. Мечников та М. Гамалія заснували в Одесі першу в Росії і другу в світі бактеріологічну станцію.

• М. Костомаров досліджував історію України періоду “Руїни” та Гетьманщини.

• В. Антонович вивчав історію українського козацтва та гайдамацького руху.

• У 1880–1890 роках почалась активна дослідницька діяльність молодого покоління істориків – О. Я. Єфименко, Д. І. Багалія, Д. І. Яворницького, М. С. Грушевського.

Мовознавство і література

• В галузі дослідження історії української мови, літератури, фольклору плідно працював П. Г. Житецький. Ряд важливих праць з проблем мовознавства належить О. О. Потебні.

• Письменники та поети: І. Франко, О. Кобилянська, Марко Вовчок, Л. Українка, байкар Л. Глібов, М. Коцюбинський.

• Драматурги М. Старицький, М. Кропивницький, І. Карпенко-Карий.

Мистецтво

• 1862 р. – перша опера - «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського.

• Композитори М. Лисенко («Наталка-Полтавка», «Тарас Бульба»), П. Сокальський (опера «Мазепа».

• 1864р. у Львові перша в Галичині професійна трупа – театр «Руська бесіда» на чолі з О. Бачинським.

• 1882 р. перша в Наддніпрянщині професійна трупа (на чолі з Кропивницьким) – М. Заньковецька, І. Бурлака, М.Садовський, А.Максимович.

• 1891 р. перший постійний російський театр Соловцова в Києві.

• 1907 р. – створення першого українського стаціонарного театру.

• Художники С. Василький («Весна на Україні», «Козак у дорозі»), К.Костанді («В люди», «Рання весна»), М. Пимоненко («Проводи рекрутів», «Сінокіс»).

• Скульптори Л. Позен, П. Забіла, Б. Едуардс.

• 1888 р. пам’ятник Б.Хмельницькому у Києві, автор Мікешин.

48. Україна в Російській революції 1905–1907 рр.

Причини революції:

• погіршення соціально-економічного становища внаслідок еконо­мічної кризи 1900-1903 рр.;

• невдоволення політикою самодержавства (невирішені аграрне, робітниче, національне питання, необхідність здійснення полі­тичної реформи);

• відсутність демократичних свобод;

• поширення ідей марксизму, діяльність революційних організацій;

• поразка у війні з Японією 1904-1905 рр.

Перебіг подій:

• 9 січня 1905 р.— «кривава неділя» — розстріл мирної демонстрації в Петербурзі за наказом російського царя Миколи II; початок революції.

• Масові виступи робітників.

• Виникнення рад робітничих депутатів, поширення профспілкового рухув Україні. Ради та профспілки висунули такі вимоги: встановлення робітничого контролю над виробництвом, 8-годинний робочий день, зниження цін на товари у фабрично-заводських крамницях тощо.

• Початок жовтня 1905 р. — загальноімперський політичний страйк.

• 17 жовтня 1905 р. — видання Миколою II Маніфесту, в якому цар «дарував» населенню громадянські права та свободи, осо­бисту недоторканість, дозвіл на створення політичних партій та скликання Державної Думи — законодавчого органу імперії з об­меженими повноваженнями.

• Початок легальної політичної діяльності (Активізація в Україні загальноросійських політичних партій; трансформація РУП в УСДРП, об’єднання УДП та УРП в УДРП.

• Грудень 1905 р. — збройні виступи робітників Горлівки, Катери­нослава, Харкова, Києва, Одеси, Миколаєва з метою захоплення влади.

• Селянські виступи, що в більшості випадків набули характеру погромів поміщицьких маєтків, побиття та вбивства поміщиків тощо.

• Виступи в армії та на флоті (збройне повстання на броненосці «Потьомкін» у червні 1905 р.; повстання моряків Севастополя на чолі з лейтенантом П.Шмідтом у листопаді 1905 р.; виступ полку саперів у Києві на чолі з Б.Жаданівським у листопаді 1905 р.)

• Січень 1906 р. – червень 1907 р. — поступовий спад революції та початок її придушення.

Досягнення українського національного руху під час революції 1905—1907 рр.:

• поступки царизму: прийняття закону (листопад 1905 р.), який дозволяв видання літератури національними мовами, створення культурно-освітніх націо­нальних товариств і відкриття національних театрів.

• Поява масових періодичних видань (видання у листопаді 1905 р. першої української газети «Хлібороб», у 1906 р. — першої що­денної газети «Громадська думка».

• Діяльність «Просвіт» (ЗО жовтня 1905 р. — відкриття першої у Наддніпрянщині «Просвіти» в Одесі; заснування «Просвіт» у Катеринославі, Кам’янці-Подільському, Києві тощо) та активізація їх діяльності ( створення бібліотек, видання літератури укр. мовою, мітинги, з’їзди ).