48. Соціально-економічний розвиток українських земель в першій половині хіх ст. Криза кріпосницького господарства.

У соц-ек сфері пануючими продовжували залишатись феодально-кріпосницькі відносини. Поміщикам на лежало 70% усіх земель. С г було малопродуктивним, оскільки базувалося на відсталій системі землеробства, примітивних знаряддях праці. Поміщики намагалися збільшити свої прибутки за рахунок посилення експлуатації селян і збільшення панщини, оброку, зменшення земельних наділів. Усе це супроводжувалось повним безправ'ям селян, які цілковито залежали від волі поміщиків.

Низька економічна ефективність феодально-кріпосницької системи призвела до її кризи. Різке зростання населення і міст в імперії, розвиток т-г відносин у Європі сприяли розширенню внут і зов ринку. Це вимагало збільшення виробництва сгпродукції, особливо хліба (зерна). Виробництво хліба на продаж, тобто розвиток товарного землеробства, підірвало нат. характер господарства. Відбувається процес товаризації сільського господарства. Одним з проявів цього - чумацькі промисли, торгово-візницька діяльність, пов'язана з продажем солі, риби, дьогтю, хліба. Чум-ння сприяло первісному нагромадженню капіталу і соц.. диференціації населення.

У той час селяни України поділялися на три основні групи: а) поміщицькі; б) державні; в) вільні і козаки.

На ЛівУкраїні поряд із зерновими вирощували також тютюн, коноплі і частково цукровий буряк, на спеціалізувалися на вирощуванні озимої пшениці і цукрового буряків. На Пд Україні — пшениці на експорт і тонкорунному вівчарстві.

У промисловості відбувається так званий промисловий переворот — процес заміни мануфактурного виробництва з його ручною ремісничою технікою великим машинним фабрично-заводським виробництвом з вільнонайманою працею робітників.

Найрозвиненішими 19 ст були такі га лузі промисловості:

• цукрова. Колишні кріпаки українського по ходження — Яхненки, Симиренки, козаки Терещенки — стають в один ряд з титулованими цукрозаводчанами — графами Бобринськими, Потоцькими;

• ґуральництво (винокуріння).

• суконна промисловість

• кам'яновугільна промисловість — добували 6 млн. пудів вугілля на рік, що становило 33% загальноімперського

Велику роль у торгівлі відігравали ярмарки.

Отже, наприкінці 50-х років XIX ст. українська промисловість досягла певних успіхів. У деяких галузях вона набула загальноімперського значення.

Криза кріпосницької системи господарювання проявлялась також в Інтенсивному руйнуванні сл. г-тв.

На Правобережжі, де поміщиками були польські пани, яким царський уряд не довіряв після повстання 1830 р., була проведена інвентарна реформа. Її мета - залучення українського селянства на бік царської влади у випадку нового польського повстання.

Отже, часткові реформи не могли обмежити феодально-кріпосницьку систему, яка повністю себе вичерпала. На порядок денний ставилось питання повного скасування кріпосницьких порядків у сільському господарстві.

48. Українське національно-культурне відродження першої половини хіх ст. На землях України під владою Російської імперії.

• Українське національне відродження виникло як антитеза тяжкому політичному і соці-ек становищу та культурному занепаду, в яких опинився тоді український народ на всьому просторі заселеної ним землі.

• Створення і діяльність вищих навчальних закладів, у яких формувалася українська інтелігенція. У січні 1805 р. з ініціативи В. Н. Каразіна (1773-1842) було створено Харківський університет. У 1820 р. в Ніжині засновано гімназію вищих наук; у 1834 р. відкрито Київський університет Св. Володимира. Першим його ректором став М. О. Максимович.

• Навчальні заклади створювалися з метою поширення "общерусской" культури, але з часом вони ставали вогнищами культури на українських землях. Харківський університет до середини XIX ст. підготував три тисячі спеціалістів з різних галузей знань. Формувалася українська національна інтелігенція, яка по-різному ставилася до імперської ідеологічної доктрини.

• У середовищі української інтелігенції вчені виділяють три основні суспільні течії, які по-своєму пояснювали імперську тріаду в цілому та кожну з її частин зокрема:

• Представники п-ї течії (Гоголь, Гнєдич, Наріжний) названу тріаду сприймали беззастережно, поділяли й пропагували. Українці за походженням, вони, за збігом обставин, працювали на ниві російської культури.

• До другої течії належить когорта освічених людей, які не поділяли офіційної думки про народність як ознаку "єдинонеподільності" (Г. Квітка-Основ'яненко, Є. Гребінка, Л. Боровиковський з певних питань - М. Костомаров та ін.). Представники цієї групи не заперечували самодержавства, поділяли погляди на православ'я, а щодо народності, то її важливими ознаками вважали рідну мову, народні звичаї, фольклор.

• До представників третьої течії належали члени Кирило-Мефодіївського братства. Виступаючи проти імперської тріади, не заперечуючи лише православ'я, братчики закликали до повалення самодержавства, скасування кріпацтва і станових привілеїв. Майбутнє української мови вони вбачали в рівноправності з іншими мовами - російською, польською, чеською, болгарською і сербо-хорватською, а України - в єдиній федеративній слов'янській державі, побудованій на демократичних засадах.

• Найвизначнішим твором української національно-політичної думки кінця XVIII - першої половини XIX ст. став історико-публіцистичний твір "Історія Русів.

• Для доведення права на самостійне існування української мови кращі сили української інтелігенції прагнули перетворити "народорозмовну" мову на основний засіб спілкування усіх верств українського суспільства, на мову літературну. Найбільше на ідею самобутності української мови спрацювала стаття професора Харківського університету Ізмаїла Срезневського (1812-1880) "Взгляд на памятники украинской народной словесности" (1834). Автор доводив, що українська мова є не діалектом чи говіркою, а справжньою мовою, що має право необмеженого використання в літературі та науці.