45. Розподіли Речі Посполитої. Входження Правобережної України до складу Російської імперії.

Причини поділу Речі Посполитої:

• політична анархія в країні, спричинена боротьбою за владу різ­них шляхетських угруповань;

• втручання іноземних держав у внутрішні справи Польщі;

• розорення країни внаслідок постійних повстань, війн зі Швецією та Росією, міжусобиць.

І поділ Польщі (1772 р.)

Росія: Частина Східної Білорусі

Австрія: Східна Галичина

Пруссія: Помор’я (без Гданська)

II поділ Польщі (1793 р.)

Росія: Правобережна Україна, Центральна Білорусь

Австрія: Нічого не отримала

Пруссія: Гданськ, значна частина Великої Польщі

III поділ Польщі (1795 р.)

Росія: Західна Білорусь, Західна Волинь, латвійські та литовські землі

Австрія: Галичина, частина Волині, так звані малопольські землі з Краковом і Познанню

Пруссія: Основна частина Великої Польщі з Варшавою.

Унаслідок трьох поділів Польська держава перестала існувати. Таким чином, під владою Російської імперії опинилися всі україн­ські землі Правобережжя, за винятком Галичини, Буковини й За­карпаття, що перебували в складі Австрійської імперії.

Перші заходи російської влади на землях Правобережжя:

• на нову територію було поширено адміністративний устрій Росії: українські землі об’єднано у Київську, Волинську та Подільську губернії, при цьому не враховані особливості окремих українських регіонів;

• державною мовою стала російська; діловодство велося російською та польською мовами;

• за польською шляхтою збережено її права та привілеї;

• діяв третій Литовський статут 1588 р.;

• головні адміністративні та судові посади обійняли російські чиновники;

• землі католицької церкви були конфісковані й передані російському дворянству.

Значення приєднання українських земель до Росії:

• припинилися необмежене шляхетське свавілля, переслідування православної церкви;

• Україна була залучена до загальноросійського ринку;

• створено сприятливіші умови для формування української нації.

46. Адміністративно-політичне становище українських земель у складі Російської імперії в хіх ст. Закріпачення селян.

• 1764 р. – ліквідація гетьманської влади, що призводить до централізації царської влади.

• Інкорпорація українського козацтва до російського дворянства.

• Реорганізація козацьких полків у регулярні війська на Слобожанщині.

• 1765 р. – ліквідація полково-сотенного устрою на Слобожанщині.

• Утворення Харківського, Київського, Чернігівського, Новгород-сіверського намісництв, які поділялися на губернії.

• 1781 р. – ліквідація полково-сотенного устрою на Лівобережжі.

• 1796 р. – утворення Малоросійської губернії на території колишньої Гетьманщини.

• К.XVIII ст. - всі укр. землі, що входили до Рос. імп. було поділено на 9 губерній та об’єднано в 3 генерал-губернаторства: Малоросійське ген.-губернаторство, до якого увійшли Харківська, Чернігівська, Полтавська губернії; Київське ген.-губернаторство у складі Київської, Подільської, Волинської губерній і Новоросійсько-Бессарабське ген.-губернаторство, що складалося з Катеринославської, Херсонської та Таврійської губерній.

• 1783 р. – указ Катерини II про остаточне закріпачення селян до того місця, де вони проживали.

• Було зафіксовано становий поділ населення: дворянство, купці, міщани, духовенство, селяни (державні та ріпаки).

• 1785 р. – «Жалувана грамота дворянству» - зрівняння в правах козацької старшини з рос. дворянством.

• Судочинство на Україні мало становий характер, тобто для кожного стану був свій суд.