Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-99_1.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
258.93 Кб
Скачать
  1. Джерела з історії України.

  • Для вивчення життя людей у найдавніші часи найбільше матеріалів дають археологічні розкопки

  • Про життя народів в давні, докиївські часи – розповіді грецьких,римських, західноєвропейських,арабських авторів.

  • Джерела з історії Київської держави -«Повість временних літ»,«Руська Правда»,а також літературні твори XI — XIII ст.(«Слово о полку Ігоровім»,«Повчання Мономаха»).

  • Період феодальної роздробленості - місцеві,обласні літописи, зокрема Київський і Галицько-Волинський літописи.

  • XIV-Іпол.XVI ст.- насамперед книги литовської державної канцелярії. щоденники сеймів і сеймиків,книги земських і магістратських судів,«Устава на волоки»,Литовські статути.

  • Серед літописів до XV— XVI ст.: Короткий Київський і Густинський літописи.

  • Козацько-старшинські літописи: Самовидця, Самійла Величка.

  • XVIII ст. - акти державного управління, матеріали Законодавчої Комісії.

  • «Історія Русів»(1846)

  • Важливими джерелами є статистичні дані,матеріали політичних партій і громадських організацій,преса,приватне листування, матеріали судово-слідчих органів,де відклалися справи політичних процесів (декабристів,кирило-мефодіївців,народників),справи про діяльність політичних організацій і партій.

  • Радянського період- документи комуністичної партії,її місцевих осередків, органів державного управління.Також матеріали,періодична преса,кінофотодокументи, спогади очевидців.

  1. Історіографія історії України.

Історіографія

  • (з грець. — опис історії) — дисципліна, що вивчає історію історичної науки.Це наука про те, як виникла і розвивалась історична думка, процес нагромадження історичних знань. Вона з'ясовує соціальну основу і соціальну функцію історичного пізнання, досліджує боротьбу в ній різних напрямів, шкіл, концепцій, аналізує методи вивчення історичних джерел, висвітлює організацію і форми дослідницької роботи в галузі історії.

  • Літописи(див. 3 пит.)

  • Наприкінці XVIII ст. остаточно утверджується якісно новий етап розвитку української історіографії, який можна вважати науковим(«Історія Русів»).

  • XIX ст. – Д.Бантиш-Каменський «Історія Малої Росії», М.Маркевич («Історія Малоросії»), праці М.Максимовича, М.Костомарова. В.Антонович заснував київську школу істориків (Д.Багалій((«Історія Слобідської України»), М.Грушевський ("Історія України-Русі"), Д.Дорошенко((«Нарис історії України») та ін.).

  • За радянських часів українська історична наука зазнавала великодержавних утисків з боку Москви, а 1930-ті роки ознаменувалися сталінським геноцидом проти вітчизняних дослідників. Оф.виданя вітчизняної історії – восьмитомна «Історії Української РСР» (в 10-ти книгах).

  • Сучасна історіографія – праці Ю.Шаповала, Я. Грицака, Я.Дашкевича С.Кульчицького, В.Смолія, Н.Яковенко

  1. Природа України та її вплив на історичний процес. Геополітичне становище України.

Вплив природи краю на зародження і розвиток в ньому історичного життя віддавна вважається за аксіому історичної науки. Український народ є автохтоном на своїй землі, тобто український народ живе на тій самій території, яку здобув в початках свого розселення в східній Европі, дуже мало уступивши з цієї території чужим народам. Сьогодні етнографічна українська територія майже сходиться з географічною. Клімат України переважно помірно континентальний, лише на півдні Криму має ознаки субтропічного, тому, Україна була придатною для сільськогосподарської діяльності і життя перших поселенців. Через сприятливі кліматичні умови, Україну населяли різноманіття різних тварин, які надавали їжу першим поселенцям. Система річок на території України мала величезний вплив на народне життя, на формування української народності й держави.Річки України течуть переважно з півночі на південь до Чорного й Азовського морів. Басейн Чорного й Азовського морів охоплює понад 90 % української території. Тут знаходяться ріки: Дунай з Тисою і Прутом, Дністер, Південний Буг, Дніпро з Прип'яттю і Десною, Дон з Донцем. До стоку Балтійського моря належать праві притоки Вісли: Вепш, Сян і Західний Буг. Головна артерія України — це Дніпро, яка є третьою за довжиною й площею басейну річкою Європи. Важливе значення мав і Дністер, яким можна було дістатися з західноукраїнських земель до Чорного моря. По більших річках, як головних торговельних шляхах, скупчувалось населення краю. Тут виникали перші торговельні осередки-міста. Населення, що розміщувалось далі од річок, залишалось при хліборобстві й лісових промислах, але тягло до річок, де знаходило пункти для збуту своїх продуктів. Маючи великий вплив на народногосподарське життя, річки тим самим мали і велике значіння політичне. За розміщенням населення по басейнах річок ішов і політичний поділ краю. Важливим кліматичним чинником, який мав вплив на історичний процес України був ґрунт. Українська територія поділяється на дві основні частини, щодо ґрунту: лісову й степову зпереходовими середніми смугами. Лісова полоса має малородючий ґрунт і менше здатна до хліборобства, за те придатна для різних лісових промислів. Південна степова полоса має розкішний чорнозем, найліпший в Європі, але, відкрита зі сходу, вона не давала умов для спокійної хліборобської праці, оскільки постійно була територією нападів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]