21. Монгольська навала на Русь.

• Монгольська держава наприкінці XII — на початку XIII ст. розпочала активне завоювання сусідніх територій та народів.

• У 1223 р. на річці Калці відбулася перша битва монголо-татарських військ з руськими дружинами. Об'єднані русько-половецькі сили зазнали поразки.

• Монголи захопили протягом зими 1237—38 Владимиро-Суздальське князівство, Рязанське князівство та всі інші північні князівства КР.

• В 1239 Батий напав на південь Русі. У березні 1239 кочовики штурмом здобули Переяславль. У жовтні 1239 року військо Батия захопило Чернігів.

• Восени 1240 року монголо-татарське військо з’явилося біля Києва. На шляху воно зруйнувало численні міста й замки, що захищали місто з півдня.

• Із Києва основні сили Батия рушили на Володимир і Галич. Тривалою й жорстокою була битва за Володимир. Ворог із великими труднощами здобув місто. Галич після триденної облоги взяли штурмом.

• Порівняно з іншими руськими землями меншого спустошення від монгольської навали зазнало Галицько-Волинське князівство. Воно не було переділене монголами на адміністративні округи, як інші князівства, в ньому не було намісників. У Галичі й Волині правили власні князі.

• У жовтні 1245 р князь Данило Романович виїхав до Орди. Унаслідок переговорів монголи затвердили його галицько-волинським князем.

• Наслідки монгольського завоювання для руських князівств:

• руйнація і занепад ролі міст;

• занепад ремесла і торгівлі;

• значні демографічні втрати;

• знищення значної кількості представників руської еліти.

22. Формування Галицько-Волинського князівства. Діяльність Романа Мстиславича.

Передумови об’єднання: Волинь і Галич здавна підтримували культурні, економічні, політичні відносини; вдале географічне положення; необхідність спільної боротьби проти Польщі, Угорщини, згодом і монголів.

Галич і Волинь існували як окремі князівства. Після смерті Ярослава Осмомисла, Роман Мстиславович (волинський князь) зайняв Галич, але не зміг там утвердитись. В 1199 домігся об’єднання в єдине князівства після смерті Володимира Ярославовича (останній з Ростиславовичів)

Діяльність Романа Мстиславовича:

• 1202 – здобув Київ (посадив там залежного князя);

• інтенсивно розвивалось господарське життя, розбудовувались старі і нові міста, займалось ремісництвом, сільським господарством, освоювались нові соляні родовища, колонізувались нові простори;

• у внутрішній політиці спирався на дрібне та середнє боярство, приборкав боярську верхівку;

• здійснив вдалі походи проти Литви, Польщі, Угорщини, половців, підніс міжнародний авторитет держави;

• проводив активну зовнішню політику, підтримував контакти з Візантією і Тевтонським орденом.

• помер 1205 біля м. Завихвост у битві проти краківського князя Лешка Білого .

Отже, Роман Мстиславович створив нове князівство, яке в певній мірі стало наступником державності Київської Русі, сформував нову династію Романовичів, укріпив становище князівства.

23. Галицько-Волинське князівство в період правління князя Данила та його нащадків.

Данило Галицький

• Навесні 1238 р. Данило розгромив тевтонських лицарів Добжинського ордену під Дорогочином.

• Посилює свій вплив на Київ, у якому, залишає управляти свого воєводу Дмитра.

• Відчувши реальність постійної загрози із Заходу і Східу, зводить низку міст-замків (Данилів, Кременець, Угровеськ та ін.)

• У результаті походів 1243—1244 рр. на Польщу підкорив Люблінську землю

• Наприкінці 1245 р. здійснив поїздку до Золотої Орди, де добився від хана Батия підтвердження своїх прав на Волинь і Галичину

• Після перемоги під Ярославом (1245 р.) остаточно ліквідував боярську опозицію, стративши багатьох її ватажків.

• Погодився прийняти від Папи римського королівську корону й укласти унію православної і католицької церков, сподіваючись на допомогу Риму в боротьбі з монголами. Коронація відбулася 1253 р. у місті Дорогочин

• Протягом 1253—1254 рр. підкорив литовські племена ятвягів; їхні землі було поділено між Галицько-Волинською державою, Мазовією і Тевтонським орденом

• Здійснив похід на Чорну Русь (сучасна північно-західна Білорусь), якою став правити син Данила Галицького Роман Данилович як васал литовського князя Міндовга

• 1259 р. у боротьбі з татарським ханом Бурундаєм зазнав поразки. Змушений визнати зверхність Золотої Орди і зруйнувати найміцніші фортеці князівства — Луцьк, Крем’янець, Львів, Данилів та ін. Збереглися лише оборонні споруди неприступного Холму, де й помирає Данило у 1264 р., після серйозної хвороби.

• Після смерті Данила Галицького князівство знову втрачає свою єдність: його землі було поділено між трьома нащадками князя – Левом, Мстиславом і Шварно.

• Найпослідовніше продовжував державницьку політику свого батька Лев Данилович (1264 – 1301 рр.) Хоча він і був змушений визнати свою залежність від Ногая, все ж приєднав до своїх володінь Закарпаття та Люблінську землю.

• На рубежі XIII – XIVст. відновилася єдність Галицько-Волинської держави під владою наступника Лева – князя Юрія I (1301 – 1315 рр.). Це був період, коли Золота Орда, яка роздиралася внутрішніми міжусобицями та чварами, поступово втрачала владу над підкореними територіями. Юрій, як і Данило, прийняв королівський титул. За період його правління стабілізувався суспільний розвиток, розквітли міста, піднеслася торгівля, зріс економічний добробут.

• Наступниками Юрія I стали його сини – Андрій та Лев II (1315 – 1323 рр.). Вони поділили територію князівства на сфери впливу, але правили спільно, дуумвіратом, і тому розпаду єдиної держави не відбулося. Трагічно для них закінчилась боротьба з Ордою: 1323 р. у битві з військами хана Узбека молоді князі загинули.