
- •1. Геополітичне розташування, природно-кліматичні умови, ресурси і населення Китаю.
- •2. Внутрішня і зовнішня політика Мао Цзедуна.
- •3. Здобутки і труднощі курсу “чотирьох модернізацій” у кнр.
- •4. Тайванська проблема: виток, сутність та перспективи урегулювання.
- •5. Утворення кндр і Корейської Республіки.
- •7. Корейська війна 1950-1953 рр., її міжнародні наслідки.
- •8. Республіка Корея: політична й економічна модернізація
- •9. Революція Мейдзі” та її наслідки.
- •1. Передумови революції
- •2. Хід революції
- •3. Результати революції
- •10. Політична й економічна демократизація Японії після Другої світової війни.
- •11. «Економічна дипломатія» Японії
- •12. Японське економічне диво
- •13. Ресурси і населення острівних країн Південно-Східної Азії
- •14. Природні ресурси та населення Індокитаю
- •15. В’єтнамська війна 1964 – 1973 рр. Та її міжнародні наслідки.
- •2 Вариант
- •16. «Новий порядок» генерала Сухарно в Індонезії та його падіння.
- •17. Проголошення державної незалежності Індонезії, Філліпін та Малайзії.
- •18. Особливості політико-правових систем Республіки Філіппіни та Малайзії.
- •19. Асоціація держав Південно-Східної Азії.
- •20. Геополітичне положення, кліматичні умови і населення Індостану.
- •21. Деколонізація Індостану і утворення незалежних держав.
- •22. Внутрішня і зовнішня політика Індії доби правління Індіри Ганді
- •23. Індійсько-пакистанський конфлікт: витоки, сутність, перспективи урегулювання.
- •24. Республіка Індія – «найчисельніша демократія світу»
- •1 Вариант
- •2 Вариант
- •25. Політико-правова система Ісламської Республіки Пакистан.
- •27. Утворення Турецької Республіки і реформи Мустафи Кемаля Ататюрка
- •28. Особливості історико-цивілізаційного розвитку Ірану й Туреччини
- •29. Ресурси та етноконфесійний скалад населення Туреччини
- •30. Особливості державного ладу та зовнішньої політики Турецької республіки
- •31. Курдська проблема і перспективи її вирішення.
- •32. Особливості політично-правової системи й зовнішньої політики Ісламської Республіки Іран.
- •33. „Нафтові монархії” Аравійського півострова.
- •34. Виникнення Палестинської проблеми
- •35. Створення та діяльність Палестинської автономії
- •36. Етапи процесу врегулювання близькосхідного конфлікту
- •37. Арабо-ізраїльські війни та їхні міжнародно-політичні наслідки.
- •38. Полiтична система та економiка Держави Ізраїль
- •39. Республіка в Єгипті: головні етапи розвитку.
- •40. Республіка Ірак на шляху до представницької демократії.
- •41. Політичний і економічний розвиток Королівства Саудівська Аравія
- •42. Особливості державного ладу й економіки Сирії та Лівану.
- •43. Здобуття незалежності Лівією.
- •44. Державний лад та зовнішня політика Туніської Республіки та Королівства Марокко
- •45. Утворення й особливості розвитку Алжирської Народної Демократичної Республіки.
- •46. Суспільно-політична модернізація незалежних держав Тропічної та Південної Африки
- •47. Демократизація політичної системи і економічний розвиток пар.
- •48. Проблема самовизначення Західної Сахари і Перспективи її вирішення.
- •49. Ліквідація португальської колоніальної імперії в Африці й вирішення намібійської проблеми.
- •50. Причини й наслідки міждержавних та міжетнічних збройних конфліктів у Тропічній Африці.
- •51. „Держава загального добробуту” в Новій Зеландії.
- •52. Природні ресурси і населення Австралії
- •53. Особливості внутрішньої і зовнішньої політики Австралійської Співдружності.
- •54. Етнічний і конфесійний склад населення країн Латинської Америки.
- •55. Особливості державного ладу й зовнішньої політики Мексиканських Сполучених Штатів.
- •56. Заселення і найдавніші цивілізації доколумбової Америки.
- •57. Причини і наслідки громадянських війн у Колумбії
- •58. Військовий режим Августо Піночета та його неоліберальні реформи.
- •59. Проблема міжнародно-правового статусу Панамського каналу і її вирішення.
- •61. Режим Хуана Домінго Перона та феномен перонізму.
- •62. Інтеграційні процеси в Латинській Америці на прикладі меркосур та нафта
- •64. Особливості внутрішньої й зовнішньої політики Аргентини за президентства Карлоса Менема та Нестора і Христини Кіршнерів
- •65. Зовнішня політика Куби в добу правління Фіделя та Рауля Кастро
- •66. Особливості внутрішньої й зовнішньої політики Венесуели за президентства Уго Чавеса.
- •67. Розроблення й реалізація програми „Союз заради прогресу” в Латинській Америці
- •68. Державний лад і економічний розвиток Республіки Болівія.
- •69. Особливості політико-правової системи й міжнародного становища Федеративної Республіки Бразилія.
- •70. Політичне урегулювання Центральноамериканського конфлікту.
- •72. Демократизація політичної системи в Чилі
13. Ресурси і населення острівних країн Південно-Східної Азії
Республіка Індонезія (1919,44 тис. кв. км, 235 млн. чол. на 2004 р.),
Населення
Індонезійський національний девіз «Єдність та різноманіття» робить натяк на надзвичайну різноманітність населення: тут є більше ніж 300 етнічних груп та 250 окремих мов. Більшість населення говорить мовами, що мають Малайсько-Полінезійську основу та сповідують іслам. Найбільша підгрупа — яванці, мова яких також найпоширеніша.
Індонезія розташована на точці зустрічі двох світових груп населення, азіатці на заході та маланезійці на сході. Абсолютна більшість населення Індонезії тісно зв'язана з народамиСхідної Азії, хоча з плином часу до місцевого населення домішувалися араби, індійці та європейці. Проте, на східних островах більшість людей маланезійського походження.
Мови
Сучасна державна мова — Індонезійська, розвинулася з малайського діалекту, яким говорили жителі східної Суматри. Вона має багато спільного і з іншими малайськими діалектами, які колись служили місцевою лінгвою-франка. Індонезійська відносно проста та поширена тут мова, що не має зв'язку ні з одною панівною етнічною групою та є силою народного об'єднання. Її зараз разом із регіональними мовами вивчають всі школярі. В 1972 р. перероблений стандарт правопису був узгоджений між Індонезією та Малайзією так, щоб покращився зв'язок, та полегшити обмін літературними надбаннями.
Релігії
Більшість індонезійців сповідують іслам, який часто змішують з елементами індуїзму, буддизму та місцевих язичницьких релігій. Прихильникиіндуїзму живуть переважно на Балі, а християни розсіяні по всій країні. Дві третини з усього християнського населення Індонезії — протестанти, інші переважно римські католики. Також тут багато буддистів та конфуціанців. У віддалених областях дуже поширені родові релігії.
Демографічна ситуація
Індонезія — четверта у світі країна за кількістю населення.Вікова структура населення Індонезії подібна до структури населення інших країн, які розвиваються. Близько одній третині населення тут виповнилося менше 15 років. Середня довжина життя — 65 років для чоловіків та 69 для жінок.
Ресурси
В Індонезії є багато, часто нерозвіданих, покладів корисних копалин, включаючи нафту, природний газ, олово, марганець, мідь, нікель, вугілля та боксити. Найбагатші поклади олова розташовані на островах Банка, Сінґкеп та Беллітон. Нікелю — на Целебесі, Галмагері та Папуа. Поклади марганцю розташовані на центральній Яві, Суматрі, Калімнтані і Целебесі.Мідь знаходиться переважно на Папуа. На островах Ріау, Банка, Сінґкеп та на Калімантані знайдені боксити, а вугілля на Суматрі. В Індонезії також є поклади заліза, сіри, золота тасрібла, але на економіку вони мало впливають.
На межі ХХ-XXI ст. І. постачає на світовий ринок ряд важливих сировинних товарів, зокрема: нафту і природний газ (2/3 експортних прибутків), олово, нікелеві руди. Основа енергобалансу І. — нафта (бл. 80 %), а також природний газ (18,1 %). На кам'яне вугілля припадає всього 0,9 %, гідроенергію — 1,4 % ВВП.
Республіка Філіппіни (300 тис. кв. км, 84,555 млн. чол.)
Ресурси
Філіппіни — аграрно-індустріальна країна. ВВП у 2007 р. становив 300,1 млрд доларів США (за обмінним курсом ПКС), річний темп зростання — 7,3%. ВВП на душу населення — 3200 доларів США. Важливі місця в економіці посідають металургійна, машинобудівна, текстильна, швейна, фармацевтична, хімічна, деревообробна, харчова, радіоелектронна, нафтопереробна, рибна галузі промисловості. Головний вид транспорту — морський. Є також автомобільний, фрагментарно — залізничний види транспорту. Головні морські порти —Маніла, Себу, Ілоіло, Замбоанґа, Батангас, Тобако, Легаспі, Давао.
Населення
Населення — 96 млн чол. (на липень 2008), із них тагальців — 28,1%, себуано — 13,1%, ілокано — 9%, бісайя — 7,6%, гіліґайнон ілонґо 7,5%, бікольців 6%, варайців 3,4%, інших 25,3% (за переписом 2000 р.)
Офіційні мови — тагальська й англійська
Культура Філіппін — це унікальна суміш східних і західних рис з упливами китайської, японської, малайзійської, іспанської, португальської, американської культур.
Філіппіни — багатомовна країна. Тут налічується близько 72 національних мов та місцевих діалектів. Національна — філіппінська мова, що походить від тагальської (офіційно затверджена в 1973 р.). Англійська та філіппінська мови використовуються як державні в освіті, науці, торгівлі. Іспанська мова, що була домінуючої книжною мовою в XIX столітті та раніше, зараз поступилася позиціями.
Малайзія (329,75 тис. кв. км, 22,678 млн. чол.)
Ресурси
Є великі запаси нафти, олова, вольфрамової руди, бокситів, міді, заліза. Крім того, є невеликі родовища бурого вугілля, титану, марганцю, сурми, золота, фосфоритів. Велика частина нафтових запасів зосереджена на шельфі штату Сабах. Родовища олова, знаходяться головним чином на заході півострівної частині країни і простягаються смугою від кордону з Таїландом до Сінгапуру. Разом з золотом тут зустрічається вольфрам, залізо, ніобій, тантал, ітрій та інші рідкісні і рідкісноземельні метали. У центральній частині півострова Малакка є незначні поклади золота, міді та цинку. У Сараваке - родовища сурми, золота, бокситів, заліза; в Сабахе - міді та бокситів.
Населення
За даними перепису 2010 року, населення Малайзії складає 28334135 чоловік (44-е місце в світі) . Щільність населення в середньому становить близько 86 чол / км ². Населення розміщене досить нерівномірно, так 79,6% малайзійці проживає в півострівної частині країни і всього 20,4% - в східній частині . Міське населення - близько 70%. Річний приріст становить 2,4%; близько 34% населення країни - особи у віці молодше 15 років.
Національний склад
Малайзія відрізняється етнічним розмаїттям. Більшу частину населення (близько 60,3% за даними на 2010 рік) складають індонезійських народи, відомі тут як буміпутра. Поняття буміпутра включає малайців, які складають трохи більше половини населення країни (50,4%), а також корінні народи, що проживають на цих землях ще до приходу малайців (близько 11%). Корінне населення країни відомо під загальним терміном оранг-Аслі і включає в себе безліч етнічних груп. Якщо в півострівної частині країни вони становлять лише вкрай малу частку населення, то на сході (в штатах Саравак і Сабах) вони складають більшість. Найбільша з цих етнічних груп - ібани, налічує близько 600 тисяч чоловік (30% населення штату Саравак). Інший численний корінний народ - бідаюх, налічує близько 170 тис. чоловік і проживає в південно-західній частині Саравака.
Друга найбільша етнічна група країни - китайці (24,6% населення Малайзії) .Китайське населення розміщене досить нерівномірно, так, самі «китайські» міста Малайзії - це Іпох і Куала-Лумпур, а самий «китайський» штат - Пенанг (41% від населення штату складають китайці). Третя найбільша етнічна група - індійці (7,1%). Переважна більшість їх - особи тамільської походження, які разом з малаялі і телугу складають більше 85% всього малайського населення індійського походження.
Мови
Офіційною мовою Малайзії є малайська Сьогодні англійська виконує важливу роль другої мови, в деякій мірі застосовується в освіті. Крім того, малайський варіант англійської широко застосовується в бізнесі, поряд з ним часто використовується мангліш - англійський з дуже сильним впливом малайського і в деякій мірі китайського та тамільської.
Релігія
Конституція Малайзії гарантує свободу віросповідання, тим не менш, іслам має в країні статус державної релігії. За даними перепису 2010 року іслам сповідують близько 61,3% населення; буддизм - 19,8%; християнство - 9,2%; індуїзм - 6,3%; конфуціанство, даосизм і інші китайські релігії - 1,3%. 0,7% населення повідомили про свою нерелігійних, а 1,4% - про те, що сповідують інші релігії, або не дали жодної інформації.
Республіка Сінгапур
Населення
Станом на 2011 рік, чисельність постійного населення Сінгапуру була 5.18 млн. жителів, з них 3.25 млн. громадяни Сінгапуру, тоді як решта (37%) мають дозвіл на постійне проживання або іноземні працівники. 23% громадян Сінгапуру народились за його межами.
Середній вік сінгапурців 37 років, а середня кількість людей, що проживають в одному домі 3.5 людини. Через нестачу землі 4 з 5-ти сінгапурців живе в квартирах висотних будинків збудованих державою за програмою соціального житла. Проте тільки 1 з 10 жителів володіє автомобілем. У 2010 році, загальний рівень народжуваності був 1.1 дитини на жінку, третє найнижче значення у світі і значно нижче рівня 2.1 необхідного для підтримки чисельності населення без зміни. Щоб подолати цю проблему, протягом останніх десятиріч уряд Сінгапуру заохочує іноземців іммігрувати до Сінгапуру. Велика кількість іммігрантів забезпечила зростання населення Сінгапуру. В Сінгапурі традиційно один з найнижчих рівнів безробіття серед розвинутих країн. Сінгапурський рівень безробіття за останнє десятиріччя не перевищував 4%, досягнувши свого піку в 3% протягом світової фінансової кризи 2009 року, проте згодом впав до 1.9% в 2011 році.
Близько 40 процентів жителів Сінгапуру іноземці, один з найвищих показників у світі. Уряд розглядає можливість обмеження таких робітників, хоча визнає, що вони грають значну роль в економіці країни. Іноземні працівники становлять 80% в будівельній галузі та до 50% в сфері послуг.
етнічні групи — китайці 76,8%, малайці 13,9%, індійці 7,9%, інші 1,4%.
китайська мова мандарин — 35%, англійська — 23%, малайська — 14,1%, китайська мінь (хоккієн) — 11,4%, китайська кантонська 5,7%, китайська теочю — 4,9%, тамільська — 3,2%, інші китайські діалекти — 1,8%, інші мови — 0,9%.
буддизм — 42,5%, іслам — 14,9%, даосизм — 8,5%, індуїзм — 4%, католицизм — 4,8%, інші християни — 9,8%, інші 0,7%, не релігійні 14,8%.
Ресурси
Експорт: електроніка, нафтопродукти, гума, устаткування, транспортні засоби.
Бруней-Даруссалам (5,77 тис. кв. км, 350,75 тис. чол.)
Населення
Чисельність населення - 395 тис. (оцінка на липень 2010).
Річний приріст - 1,73%.
Середня тривалість життя - 74 роки у чоловіків, 78 років у жінок.
Етнічний склад: малайці (66%), споріднені їм етнічні групи - келаяни, ібани, меланау, дусуни, мурути, даяки та ін - 8%, живуть також китайці (11%), європейці, індійці та ін
Офіційна мова - малайська, поширені також англійська і китайська мови.
Грамотність - 95% чоловіків, 90% жінок (за переписом 2001 року).
Міське населення - 75%. Щільність населення - 62 чол. / Км ². Заселений Бруней нерівномірно: 1/3 населення живе в столиці, інша значна частина зосереджена в районі нафтових промислів.
Релігія
Офіційна релігія - іслам - 67% населення, 13% - буддисти, 10% - християни (в основному протестанти), 10% - інші (в основному аборигенні культи). В кінці 80-х років XX століття була прийнята концепція крейди-Іслам-Бераджа («Малайська ісламська монархія»), яка передбачає повагу і рівні права усіх конфесій на території Брунея, з домінуючою роллю ісламу.
Ресурси
Основу економіки держави становить видобуток і переробка нафти та газу. З виробництва скрапленого газу Бруней займає 4-е місце в світі - на території країни діє завод зі зріджування газу, який виводиться газотанкерамі в Японію та інші країни. Частина нафти і газу переробляється на заводах сусіднього Саравака (Малайзія). У країні розвинені целюлозно-паперова промисловість, виробництво мінеральних добрив, будматеріалів, ведеться заготівля та переробка деревини. У Брунеї вирощують рис, кукурудзу, кокосові і сагові пальми, банани, ямс, прянощі, батат, касаву, какао-боби, кава.
Кустарні промисли: золоте й срібне шиття, виготовлення ювелірних виробів і бронзових сувенірних гармат.