3. Результати революції

1889 р. -Буржуазна конституція, що закріпила нову структуру державної влади. Конституція відобразила компроміс між домінуючим у державі

дворянством на чолі з імператором і буржуазією, яка допускалася до участі в законодавстві, юридично затвердила статус імператора як глави держави, наділеного дуже широкими повноваженнями.

      Імператору належала виконавча влада та разом з парламентом законодавча влада. Закони, прийняті парламентом, не могли бути оприлюднені та прийняті до виконання без імператорського затвердження і підпису, і без санкції Таємної ради. Японський парламент складався з 2-х палат: палати перів і палати депутатів.

            Конституція 1889 р. заклала державно-правові основи капіталістичного розвитку. Проте надалі розвиток Японії йде по шляху мілітаризації держави.

      Відбулася реорганізація на європейських засадах судової системи. За законом 1890р. засновуються єдині по всій країні суди. Її територія поділяється на 298 округів, у кожному з яких створюється місцевий суд. Наступними інстанціями стали 49 губернських судів, 7 апеляційних судів і Високий імперський суд, до компетенції якого входив розгляд найбільш важливих справ, вища апеляція і роз'яснення законів. Конкретизувався статус прокуратури, розширювалися її правомочності.

      З 1872 року в суди стали допускатися представники преси, були заборонені тортури при вирішенні цивільних справ, формально знищені станові відмінності, заборонена кровна помста. У 1874 році забороняються тортури в кримінальному судочинстві.

       У 1893 році був прийнятий Закон про адвокатуру. Адвокати стали брати участь в роботі суду. Адвокатський корпус перебував під жорстким контролем як міністра юстиції, так і прокуратури.

    Скасування феодальної залежності селян, феодальної власністю на землю, запровадження свободи вибору оброблюваних культур і реформа поземельного податку. Це призвело до утвердження приватної власності на землю з правом її купівлі і продажу, що розширило можливість мобілізації землі.

Головним джерелом створення матеріальних цінностей у державі було сільськогосподарське виробництво, і це додавало аграрному законодавству особливе значення. Феодальна рента податку була ліквідована разом з феодальним правом. У квітні 1873 р. було оприлюднено положення про реформу поземельного податку, яка набула чинності закону. На відміну від колишнього оподаткування, яке проводилося з обсягу врожаю рису, розмір податку визначався в відповідно до ціни землі.

У ході проведення реформи було здійснено поділ земель на приватні і державні. До реформи селяни усією громадою користувалися князівськими луками і лісами. У ході реформи значна частина цих угідь була визнана власністю держави або імператорського дому, що призвело до того, що багато селяни втратили можливість користуватися ними.

      Таким чином становище селянства в результаті революції Мейдзі істотно змінилося, хоча для багатьох не стало краще, ніж воно було.

10. Політична й економічна демократизація Японії після Другої світової війни.

У боротьбі за «Велику Східну Азі.» в 1937 – 1945 рр. Японія втратила убитими 3,5 млн. чол., майже повністю була зруйнована промисловість, вичерпано стратегічні запаси країни.

В Японії склалася своєрідна система окупаційної влади, новою японською конституцією оприлюднено 3 листопада 1946 р. запроваджувалася парламентарно – монархічна форма державного правління. Але імператор був, по суті, позбавлений скільки - небудь реальних владних повноважень, з майже абсолютного монарха він перетворився у «символ держави і єдності народу», статус котрого «визначається волею японського народу, якому належить суверенна влада» (ст.1).

Виконавча влада в Японії належить Кабінету міністрів (ст.65), причому його глава призначається парламентом з числа депутатів і має очолювати парламентську більшість.

З метою вирішення продовольчої проблеми та створення внутрішнього ринку окупаційна адміністрація 11 жовтня 1946 р. розпочала проведення аграрної реформи .

До 1949 р. у власність 4,7млн.селян за викуп було передано земельні наділи площею до 3 га (на о. Хоккайдо максимум землеволодіння був установлений у 12 га), зменшено орендну плату і замінено натуральні податки грошовими. У результаті наступних демографічних процесів частка сільських мешканців Японії протягом 1945 – 1975 рр. зменшилася з 48% до 8%.

У результаті перших повоєнних виборів у травні 1946 р. прем’єром став колишній дипломат Ciгеру Іосіда демократичні та пацифістські погляди. Очолювана ним Ліберальна партія (створена в листопаді 1945 р.)оголосила про наміри лібералізувати економіку країни й ліквідувати монополістичні об’єднання дзайбацу, замінивши їх фінансово-промисловими концернами. Наступного року вступили в силу закони про заборону монополій і забезпечення справедливих угод та закон про заборону надмірної концентрації економічної могутності. Уряд планував розбудувати економіку країни за рахунок переробки привізної сировини і строго дотримуватися в політичних питаннях союзу із США. Тоді ж була здійснена реформа система освіти, із шкільного навчання усунена шовіністична пропаганда, а навчальний процес поставлений під контроль виборних шкільних комісій за участю представників населення.

У 1948 р., зважаючи на поразки Гоміндану в Китаї й посилення міжнародного протистояння, США зважилися на надання Японії більшої самостійності в питання її внутрішньої політики.

З 1947 р. американці дозволили японцям проводити самостійні зовнішньоторговельні опере рації.

Позитивне значення для японської економіки мали спричинені війною збільшення морських перевезень у регіоні, розміщення замовлень на ремонт американської техніки та створення на островах структури побутового сервісу для обслуговування військовослужбовців для США.

Упродовж 1950 – 1952 рр. прибутки японських підприємств від виконання спецзамовлень для ЗС США зросли в 5,4 рази й сягнули 824 млн. дол. на рік. Продумана експортно-імпортна політика, створення сприятливого інвестиційного клімату, а також кредити МБРР дали змогу тоді Японії зібрати 1 млрд. дол. валютного резерву. Починаючи з жовтня 1953 р. у країні відбулася постійна дефляція та зменшення цін.